Рішення № 20798507, 20.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа № 5020-1782/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1782/2011

за позовом Державного підприємства “Дельта-лоцман”

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал «Юг-Сервіс»

про стягнення заборгованості за надані послуги з лоцманського проведення суден та служби регулювання суден в сумі 5813,30 доларів США,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №6 від 31.12.2010;

відповідача - не зявився;

Суть спору:

01.11.2011 Державне підприємство “Дельта-лоцман” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал «Юг-Сервіс»про стягнення заборгованості за надані послуги з лоцманського проведення суден та служби регулювання суден в сумі 5813,30 доларів США, у тому числі основної борг 5135,42 доларів США, пеня -338,37 доларів США, штраф 339,51 доларів США.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.11.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

12.12.2011 до початку судового засідання від представника позивача надійшла заява (вх.№13525/11) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з лоцманського проведення суден та служби регулювання суден в сумі 6054,43 доларів США, у тому числі основної борг 5354,43 доларів США, пеня 345,16 доларів США, штраф 354,84 доларів США (арк.с.56-57).

Судом встановлено, що зазначена заява по суті є заявою про зміну предмету позову оскільки позивач просить стягнути заборгованість також за рахунком СФ-01761 від 06.09.2011, яка не була предметом спору на момент подачі позову.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту часу, коли господарський суд після відкриття судового засідання, розяснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обовязків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

Оскільки розгляд справи №5020-1782/2011 по суті не почато, суд приймає зазначену заяву до розгляду.

20.12.2011 до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання (вх.№13805/11) про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5354,43 доларів США оскільки відповідач 08.12.2011 сплатив суму заборгованості в цей частині (арк.с.74).

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача,

в с т а н о в и в:

01.01.2011 між Державним підприємством “Дельта-лоцман” (Підприємство, надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал «Юг-Сервіс»(Агент, надалі відповідач) укладено договір №243/П-11 (надалі Договір) (арк.с. 10-15), відповідно до умов якого позивач зобовязався за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг є судновласник в розумінні статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що відповідач зобовязується своєчасно подавати на адресу позивача заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, руху суден, надання інформаційної послуги судну при проходженні судном глибоководного судового ходу та послуг служби регулювання руху суден.

Згідно із пунктом 2.1.2 Договору позивач зобовязався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами.

Порядок стягнення і розмір зборів та плати, згідно з пунктом 4.1 Договору, визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата.

Пунктами 2.2.3 та 2.2.4 Договору встановлено обовязок відповідача здійснювати своєчасну оплату у терміни, визначені цим договором, відповідно до умов договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у вільно конвертовані валюті, а під прапором України - в національній валюті України, вказуючи в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Порядок оплати встановлений пунктами 4.2 та 4.3 Договору та Додатковою угодою від 01.04.2011 до нього (арк.с.16-17), відповідно до яких, у випадку, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження український порт, до подання заявки відповідач здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому числі ПДВ, послуг, що мають бути надані позивачем на підставі цієї заявки; у випадку, коли рух судно заходить в український порт, розрахунок за надання позивачем послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється відповідачем до виходу судна із українського порту; у випадку, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі заявки і повинні бути оплачені відповідачем не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту. Остаточний розрахунок здійснюється відповідачем на протязі десяти банківських днів з дати отримання рахунку. Зобовязання по оплаті вважаються виконаними відповідачем з моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Судом встановлено, що 19.07.2011, 18.08.2011 та 04.09.2011 відповідачем було надано позивачу заявки на перешвартовку пасажирського судна «Николай Конарев»(судовий ідентифікаційний номер ІМО 5603876 під прапором Сент Китс і Невис) у 12.00 год. 19.07.2011 (з уточненням) з Севастопольського морського торговельного порту до Севастопольського морського рибного порту (арк.с.32); на послуги для безпечного плавання суден les Honchar»(судовий ідентифікаційний номер ІМО 9281516 під прапором України) та «Anenkov»(судовий ідентифікаційний номер ІМО 8841450 під прапором Росії) в бухтах, на рейдах м. Севастополя та на підходах до нього з 00 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв. 19.08.2011 та з 00 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв. 05.09.2011 відповідно (арк.с.41, 67).

На підставі вказаних заявок позивачем було виставлено рахунки №СФ-01261 від 23.07.2011 на суму 4850,18 доларів США, №СФ-01537 від 19.08.2011 на суму 285,24 доларів США, №СФ-01761 від 06.09.2011 на суму 219,01 доларів США, а всього на суму 5354,43 доларів США (арк.с.25-26, 35-37, 63-64).

Зазначені рахунки разом з оригіналами квитанцій від 23.07.2011, 19.08.2011, 06.09.2011 були отримані відповідачем 29.07.2011, 23.09.2011, 10.10.2011 відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.с.31, 40, 65).

Надання позивачем послуг з перешвартовки пасажирського судна «Николай Конарев»з Севастопольського морського торговельного порту до Севастопольського морського рибного порту, з плавання суден Honchar»та »в бухтах, на рейдах м.Севастополя та на підходах до нього, підтверджується квитанціями про виконані послуги від 23.07.2011 №1752, 1753, 1754, 1755, 1756, 1757, 760, від 19.08.2011 №2040, від 06.09.2011 №2222 (арк.с.27-30, 38, 66).

Проте, як стверджує позивач, відповідач прийняті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, виставлені рахунки не оплатив, у зв'язку з чим позивач 19.08.2011, 21.09.2011 та 18.11.2011 надіслав на адресу відповідача претензії (вих.№5418, 6043, 7520 відповідно) з вимогою погасити заборгованість (арк.с.33, 42, 68-69).

Відповідач вимоги позивача виконав лише 08.12.2011, сплатив суму заборгованості за виставленими рахунками в розмірі 5354,43 грн, що підтверджується випискою банку (арк.с.75-76), у звязку з чим 20.12.2011 до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання (вх.№13805/11) про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5354,43 доларів США.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 110 Кодексу торговельного мореплавства Україну районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.Зона дії і порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.Під радіолокаційним обслуговуванням мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання. Перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обовязковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обовязковій постанові начальника морського порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям.

Частиною першою статті 111 Кодексу торговельного мореплавства України, передбачено, що служба регулювання руху суден діє відповідно до Типового положення про службу регулювання руху суден, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Згідно з пунктом 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерством транспорту України від 28 травня 2001 року N 340, служби регулювання руху суден (надалі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Наказом Міністерства транспорту України від 15 квітня 2004 року N312 „Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України” на державне підприємство "Дельта-лоцман" з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004 покладено здійснення функцій з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Наказом Міністерства транспорту України від 5 вересня 2002 року N626 затверджено Правила плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах м. Севастополя і на підходах до нього (далі Правила). Пунктом 1.7 цих Правил передбачено, що Севастопольська регіональна служба регулювання руху суден (далі - РСРРС) державного підприємства "Дельта-лоцман" виконує закріплені за нею функції у районі, установленому цими Правилами. Взаємодія всіх суден і кораблів довжиною більше 30 метрів, а також суден, що буксирують об'єкти, із РСРРС є обов'язковою. З цих суден та кораблів стягується збір відповідно до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Мінтрансу України від 27.06.96 N214. Збір стягується на підставі квитанцій і рахунків, завірених філією державного підприємства "Дельта-лоцман" у м. Севастополь.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Наказом Міністерства транспорту України від 27червня 1996 року N214 затвердженні збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, та передбачено, що збори та плата справляються у портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземним прапором, у тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання рухом суден.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором встановлений строк проведення розрахунків за надані послуги - на протязі десяти банківських днів з дати отримання рахунку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем порушені строки внесення платежів за надані послуги.

На підставі викладеного, суд вважає, що на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач мав заборгованість за надані послуги з лоцманського проведення суден та служби регулювання суден в сумі 5354,43 доларів США.

Оскільки на час вирішення спору по суті зазначена сума оплачена відповідачем, суд дійшов висновку, що провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5354,43 доларів США підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 345,16 доларів США та штраф у розмірі семі відсотків несплаченої вартості послуг в сумі 354,84 доларів США за порушення відповідачем строків розрахунків за надані послуги понад тридцяті днів.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 5.4 Договору в разі порушення строку остаточного розрахунку, передбаченого пунктом 4.2.2 цього договору, агент (Відповідач) за вимогою Позивача несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.

Однак, частиною першою статті 231 Господарського кодексу України, встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, вказані норми встановлюють обмеження розмірі пені, що підлягає стягненню.

З огляду на зазначене, позовна вимога про стягнення суми пені підлягає задоволенню у частині розрахованій з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України в сумі 146,57 доларів США з наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

(дол. США)

4850.1813.08.2011 - 20.10.2011697.7500 %0.042 %*142.12

285.2408.10.2011 - 20.10.2011137.7500 %0.042 %*1.57

219.0122.10.2011 - 21.11.2011317.7500 %0.042 %*2.88

Судом встановлено, що сума штрафу, передбаченого пункту 5.4 Договору становить 354,84 доларів США (5069,19 X 7 /100).

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 146,57 доларів США пені, 354,84 доларів США штрафу.

В частині основного боргу в розмірі 5354,43 доларів США провадження підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент подачі позову) при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал «Юг-Сервіс»(вулиця Правди, 24, місто Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 31890455, п/р 26004010100476 (980) у гривнях, 26004010100476 (840) у доларах США в ПАТ АБ «Столичний», МФО 397133, п/р 260053011872 в гривні, 2600430210872 в доларах США в ПАТ «Банк «Таврика», МФО 300788) на користь Державного підприємства “Дельта-лоцман” (вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 25374003, п/р 26007001010084 в філії ВАТ “Державний Експортно-Імпортний Банк України” у м. Миколаєві, МФО 326739, або на інші рахунки) заборгованість за надані послуги з лоцманського проведення суден та служби регулювання суден в сумі 501,41 доларів США (у тому числі пеня 146,57 доларів США, штраф 354,84 доларів США), а також 467,89 грн державного мита та 228,26 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3.В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 198,59 доларів США відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 5354,43 доларів США провадження у справі припинити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 26.12.2011.