Рішення № 20798494, 22.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року справа № 5020-1615/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 35637,20 грн. та розірвання договору оренди,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 25.08.2011;

відповідача ОСОБА_1, посвідчення водія НОМЕР_2 від 25.02.1994;

СУТЬ СПОРУ:

Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська звернулась до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 35637,20 грн. та розірвання договору оренди.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 530 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого військового майна №1/2010Сев.КЕЧм. від 01.03.2010. Позивач зазначає, що у відповідача утворилася заборгованість по орендній платі, враховуючи компенсацію податку на додану вартість та податку на землю, у сумі 35167,06 грн., на яку нараховані пеня у розмірі 206,99 грн. та застосований штраф у розмірі 263,15 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», просить суд розірвати договір оренди нерухомого військового майна №1/2010Сев.КЕЧм. від 01.03.2010.

Ухвалою від 12.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти розірвання договору оренди нерухомого військового майна №1/2010Сев.КЕЧм. від 01.03.2010, проте письмового відзиву на позовну заяву та документи, що підтверджують зазначені в ньому обставини, суду не надав.

Ухвалою від 22.12.2011 суд припинив провадження у справі № 5020-1615/2011 за позовом Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 35637,20 грн. та розірвання договору оренди в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 15 000,00 грн. на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва в судовому засіданні з 20.12.2011 до 22.12.2011.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням відповідача відповідно до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача та відповідачу в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (далі Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Орендар) був укладений договір оренди нерухомого військового майна №1/2010Сев.КЕЧм. (далі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення, площею 251,5 кв.м, в будівлі-кафе (лит. «Аа») за №148 військового містечка №75 (далі майно), що знаходиться на балансі в Севастопольській КЕЧ, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначена 30.06.2008 за незалежною експертною оцінкою та становить згідно акту оцінки 348 507,00 грн.

Згідно з пунктами 3.1.-3.3. Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць на рівні 2103,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних обєктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами), яка становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку 2003,92 грн.

Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім (пункт 3.6. Договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлений обовязок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 5.15. Договору Орендар зобовязаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

З наданої представником позивача розрахунку компенсації податку на землю за договором оренди №1/2010Сев.КЕЧм. від 01.03.2010 вбачається, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 для комерційного використання складає 1304,00 грн.

Отже, частина податку на землю, яку Орендар зобовязаний щомісячно компенсувати Орендодавцю складає 784,03 грн.

Цей Договір укладений строком на три роки та діє з 01.03.2010 до 28.02.2013 включно (пункт 10.1. Договору).

Факт передачі обєкту Договору в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.03.2010 (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що позивач за період з січня 2011 по липень 2011 року включно виставляв відповідачу рахунки-акти на сплату орендної плати, компенсації частини податку на землю, пені та штрафу.

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині своєчасного внесення орендної плати не виконує, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

03.06.2011 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 15 029,76 грн. (арк с. 15).

Дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Суд перевірив розрахунок заборгованості по орендній платі та компенсації податку на землю, наданий позивачем та встановив, що в зазначений розрахунок, крім орендної плати з ПДВ та компенсації податку на землю, включена сума пені та штрафу в загальному розмірі 2408,36 грн., нарахованої у лютому та травні 2011 року відповідно до пунктів 3.7, 3.8 Договору.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 32758,70 грн., з яких: 22163,19 грн. заборгованість з орендній платі з ПДВ, 10595,51 грн. компенсація податку на землю.

Оскільки в ході судового розгляду відповідач частково погасив заборгованість з орендної плати в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №6913570 від 22.12.2011, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по орендній платі з ПДВ у сумі 7163,19 грн. та компенсація податку на землю у сумі 10595,51 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. Договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобовязання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 203,76 грн.:

-(за період з 16.05.2011 по 27.07.2011): 3759,24 х 0,0424657% х 73 = 116,54 грн.;

-(за період з 16.06.2011 по 27.07.2011): 3797,91 х 0,0424657% х 42 = 67,74 грн.;

-(за період з 16.07.2011 по 27.07.2011): 3822,02 х 0,0424657% х 12 = 19,48 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 263,15 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 263,15 грн. такою, що підлягає задоволенню повністю.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвати договір №1/2010Сев.КЕЧм. оренди нерухомого військового майна від 01.03.2010.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 №50/101-08).

Дана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)».

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 10.6. Договору сторони встановили, що договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар, зокрема, не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.

Отже, порушення відповідачем пункту 5.3. Договору, а саме невиконання обовязку щодо своєчасного внесення орендної плати, є, за умовами Договору, достатньою підставою для розірвання Договору.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 13 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/237 від 25.05.2000 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору за рішенням господарського суду.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобовязань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності із Законом України «Про оренду державного та комунального майна», невиконання відповідачем обовязку щодо своєчасного внесення орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору №1/2010Сев.КЕЧм. оренди нерухомого військового майна від 01.03.2010 такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 69, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 22992545, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 18225,61 грн., з яких: 7163,19 грн. заборгованість по орендній платі з ПДВ, 10595,51 грн. компенсація податку на землю, 203,76 грн. пеня, 263,15 грн. штраф, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 332,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 220,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір №1/2010Сев.КЕЧм. оренди нерухомого військового майна будівлі-кафе №148, загальною площею 251,5 кв.м, військового містечка №75, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2, укладений 01.03.2010 між Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 26.12.2011