Ухвала суду № 20798343, 16.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2011 р. Справа № 12/119

За позовом Селянсько-фермерського господарства «Україна»

до Приватного підприємства «Балки»

про зобовязання вчинити дії

за зустрічним позовом

Приватного підприємства «Балки»

до Селянсько-фермерського господарства «Україна»

про зобовязання не створювати перешкоди в користуванні майном

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники сторін:

від Селянсько-фермерського господарства «Україна»: голова ОСОБА_2., представник ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.10.2011 року);

від Приватного підприємства «Балки»: представник ОСОБА_3. (довіреність б/н від 11.11.2011 року

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.12.2011 року по 16.12.2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарство «Україна»(далі ФСГ «Україна») звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Балки» ( далі ПП «Балки») про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, у якому просить суд: зобовязати ПП «Балки» повернути на територію тракторної бригади позивача техніку, яка була передана в тимчасове користування відповідачу, зокрема: трактор колісний Т-160 К, автомобіль-самоскид КАМАЗ-5511 (державний номер 19-33Р ВО), автомобіль-бензовоз ГАЗ-5201 (державний номер 11-41 РВО), силосозбиральний комбайн КСС-2.6, кукурудзозбиральний комбайн «Херсонець»; зобовязати ПП «Балки»припинити протиправне використання та звільнити цілісний майновий комплекс (рухоме та нерухоме майно), яке знаходиться в селах Митниця, Нова Митниця, Рідків, та належить на праві часткової приватної власності співвласникам майнових паїв та перебуває в оренді відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: позивач стверджує, що відповідач безпідставно використовує спірне майно та чинить перешкоди позивачеві у користуванні ним. При цьому, позивач посилався на приписи статей 20, 133, 136 Господарського кодексу України, статті 391 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.10.2010 року в позові відмовлено. Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту безпідставного заволодіння відповідачем спірною технікою та чиненням перешкод у користуванні спірним майном. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 16, 391, 396 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року (судді Р.Марко, С.Бойко, Т.Бонк) вказане рішення господарського суду скасоване та прийняте нове рішення, яким зобов'язано відповідача повернути позивачеві майно (згідно з переліком викладеним в резолютивній частині постанови). Апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач незаконно користується майном позивача, що підтверджується актом від 13.01.2011 року робочої групи (комісії) створеної Радивілівською райдержадміністрацією.

Постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Рівненської області від 27.10.2010 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області. Підставами для скасування попередніх судових рішень суд касаційної інстанції вказав неповне зясування судами обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, зокрема, недослідження тверджень відповідача про наявність у нього підстав для користування спірним майном, недослідження предмету спору та нез'ясування, яке саме майно (рухоме і нерухоме), із зазначенням його індивідуальних ознак, є предметом даного спору, а також вихід судом апеляційної інстанції за межі позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.11.2011 року справу прийнято до нового розгляду.

Під час нового розгляду до господарському суді Рівненської області позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій уточнив позовні вимоги та просив суд: зобовязати відповідача повернути на територію тракторної бригади позивача наступну техніку: трактор Т-150 К (заводський №522163, інвентарний №60), комбайн силосозбиральний КСС-2.6 (інвентарний №140), автомобіль КАМАЗ-5511 (заводський №1933 РВО, інвентарний №29), бензозаправник-бензовоз ГАЗ-52 (заводський №1141 РВО, інвентарний №14), комбайн кукурудзозбиральний ККУ-3 «Херсонець»; зобовязати відповідача звільнити неправомірно зайняті ним приміщення, котрі перебувають в оренді позивача на законних підставах, від поголівя свиней, а зерносклади від зерна та повернути позивачу наступні приміщення: свинарник (інвентарний №400), що знаходиться в с.Рідків, Радивилівського району, свинарник (інвентарний №401), що знаходиться в с.Рідків, Радивилівського району, свинарник (інвентарний №402), що знаходиться в с.Рідків, Радивилівського району, свинарник (інвентарний №394), що знаходиться в с.Нова Митниця, Радивилівського району, свинарник (інвентарний №396), що знаходиться в с.Нова Митниця, Радивилівського району, свинарник (інвентарний №380), що знаходиться в с.Митниця, Радивилівського району, зерносклад на току №1 (інвентарний №549) в с.Митниця, Радивилівського району, зерносклад на току №2 (інвентарний №550) в с. Митниця, Радивилівського району, скирдосклад ПФ-05 (інвентарний №176); стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Правові підстави та мотиви позову позивачем залишені без змін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2011 року судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Відповідачем надано суду пояснення, в яких відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд в задоволенні позову відмовити. Пояснення відповідача обґрунтовані відсутністю правових підстав для повернення відповідачем позивачу спірного майна, оскільки останнє перебуває в користуванні відповідача відповідно до договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року, укладеним між позивачем та відповідачем.

До початку розгляду справи по суті відповідачем подано зустрічний позов, в якому відповідач просив зобовязати позивача не створювати відповідачу перешкоди в користуванні майном, переданим відповідачу згідно договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що відповідачем створюються перешкоди позивачу в користуванні майном, яке розміщене в селах Рідків, Митниця та Нова Митниця Радивилівського району Рівненської області та передане відповідачу в орендне користування позивачем згідно договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року. Правовими підставами для задоволення зустрічного позову відповідач вказує статті 12, 14, 15, 16, 391, 396, 525, 526, 629, 759, 774 Цивільного кодексу України, статті 193, 283 Господарського кодексу України.

Зважаючи на взаємну повязаність первісного та зустрічного позовів та відповідність зустрічного позову вимогам, передбаченим статтями 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2011 року було прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

В усних поясненнях представник позивача заперечив проти задоволення зустрічного позову зазначивши, що у відповідача відсутні правові підстави для користування спірним майном.

В судових засіданнях 06.12.2011 року та 16.12.2011 року представники сторін підтримали свої позовні вимоги (за первісним та зустрічним позовами) та заперечили проти задоволення позовних вимог один одного з підстав, наведених вище.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.1998 року громадяни України власники майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна агрофірми «Україна», уклали Договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної часткової власності, як єдиним майновим комплексом у відповідності з цим договором (далі Договір від 12.08.1998 року). Перелік майна, який отриманий в результаті паювання майна агрофірми «Україна»міститься в Додатку №1 до Договору від 12.08.1998 року (далі - Майно).

Частка кожного співвласника у праві спільної власності на майно була визначена в договорі у дольовому та грошовому виразі (пункт 1.2 Договору від 12.08.1998 року).

Як встановлено пунктом 1.3 Договору від 12.08.1998 року, з метою більш ефективного використання майна співвласники-орендодавці домовилися передати його в оренду селянському (фермерському) господарству «Україна» .

19.08.1998 року між громадянами України співвласниками майнового комплексу колишньої агрофірми «Україна», що належить їм на праві спільної часткової власності, як орендодавцями та селянським (фермерським) господарством «Україна», як орендарем, було укладено договір оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності (надалі - Договір оренди від 19.08.1998 року). Договір було укладено на 49 років.

Відповідно до пункту 1 Договору оренди від 19.08.1998 року орендодавці передають, а позивач приймає в тимчасове володіння та користування на умовах оренди майновий комплекс колишньої агрофірми «Україна». Перелік майна із визначенням його вартості з урахуванням зносу подається в Акті прийому-передачі, який є невідємною частиною цього договору (Додаток № 2).

Майно передається орендареві по Акту прийому-передачі, який від імені орендодавця підписує уповноважена ним особа, а від імені орендаря керівник та головний бухгалтер підприємства (пункт 4 Договору оренди від 19.08.1998 року).

Відповідно до Акту приймання-передачі майна, що є спільною частковою власністю громадян, колишніх членів агрофірми «Україна», яке передається в оренду Селянському (фермерському) господарству «Україна» (Додаток №2 до Договору оренди від 19.08.1998 року) майновий комплекс колишньої агрофірми «Україна», який розташований в селах Рідків, Митниця та Нова Митниця Радивилівського району Рівненської області був переданий громадянами-орендодавцями в оренду .

Згідно до п.17.6 Договору оренди від 19.08.1998 року позивач має право здавати в суборенду орендоване майно.

Як встановлено судом, 02.01.2006 року між Селянським (фермерським) господарством «Україна»та Приватним підприємством «Балки» було укладено Договір оренди майна №1 від 02.01.2006 року (далі - Договір оренди майна №1 від 02.01.2006 року).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року Селянське (фермерське) господарство «Україна»передало, а Приватне підприємство «Балки»прийняло в тимчасове володіння та користування на умовах оренди строком на 10 (десять) років основні засоби (далі - Майно), перелік якого наведений в акті приймання-передачі, який є Додатком №1 до Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року.

Згідно пункту 1.3. Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року, майно передавалося Селянське (фермерське) господарство «Україна»Приватному підприємству «Балки»в оренду для його використання останнім в сільськогосподарському виробництві, переробці сільськогосподарської продукції та для здійснення інших видів діяльності, передбачених статутом відповідача.

На виконання умов Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року відповідно до акту приймання-передачі від 02.01.2006 року (Додаток №1 до Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року) СФГ «Україна»передало, а ПП «Балки»прийняло майно в загальній кількості 362 одиниці на загальну суму 2668199,00 грн..

У відповідності до пунктів 3.1. Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року СФГ «Україна» зобовязалось не втручатися в господарську діяльність ПП «Балки».

Пунктом 3.4 Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року було встановлено, що ПП «Балки»має право використовувати взяте в оренду Майно на свій розсуд відповідно до предмету діяльності, визначеної його статутом, розпоряджатися продукцією, виробленою з використанням орендованого Майна, яка є власністю ПП «Балки».

Пунктом 6.1. Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року сторони встановили, що строк дії вказаного договору складає 10 (десять) років з моменту його підписання.

Договір оренди майна №1 від 02.01.2006 року переданий до Рідківської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, про що свідчить печатка вказаної ради та підпис голови сільської ради на тексті акту приймання-передачі в оренду Майна, який є невідємною частиною Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

СФГ «Україна»не надано суду доказів визнання Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року недійсним, тому, в суду відсутні підстави вважати Договір оренди майна №1 від 02.01.2006 року недійсним, тобто таким, що не створює для його сторін жодних правових наслідків, окрім наслідків, повязаних з його недійсністю (статті 215, 216 Цивільного кодексу України).

Також Договір оренди майна №1 від 02.01.2006 року не може вважатися неукладеним, оскільки відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Суд також зауважує, що з наявних в матеріалах справи документів, зокрема, первісної позовної заяви, листів СФГ «Україна», доданих до позовної заяви, адресованих ПП «Балки», постанови Радивилівського РВ УМВС України в Рівненській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.04.2011 року, пояснень сторін вбачається, що позивач за первісним позовом визнавав та стверджував про наявність орендних відносин між ним та відповідачем за первісним позовом. Вказані документи також свідчать про виконання сторонами умов Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року.

Твердження позивача про розірвання Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року відповідно до Угоди про розірвання договору оренди майна №1 від 03.01.2006 року та акту прийому-передачі майна від 17.10.2008 року не приймаються судом до уваги як такі, що свідчать про розірвання Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року, оскільки з угоди про розірвання договору оренди майна №1 від 03.01.2006 року та акту прийому-передачі майна від 17.10.2008 року вбачається, що вони стосуються договору оренди майна №1 від 03.01.2006 року, а не Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року.

Будь-яких доказів припинення чи розірвання Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року позивачем за первісним позовом не надано та в матеріалах справи не міститься.

Посилання позивача на те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року в справі №5019/1181/11 встановлено факт розірвання Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року і вказана обставина має преюдиційне значення у цій справі судом відхиляється як безпідставне, оскільки, субєктний склад сторін у справі №5019/1181/11 та у справі №12/119 є різним, що виключає преюдиційність фактів, встановлених судовим рішенням у іншій справі; по-друге, в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року в справі №5019/1181/11 обставини розірвання чи припинення Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року не досліджувались, навпаки, Рівненський апеляційний господарський суд вказував на те, що дослідження обставин існування орендних відносин між сторонами, зокрема, за Договором оренди майна №1 від 02.01.2006 року, не входить до предмету дослідження у справі №5019/1181/11.

З огляду на вищевказане суд прийшов до висновку, що Договір оренди майна №1 від 02.01.2006 року на момент розгляду справи в господарському суді Рівненської області є чинним.

За своєю правовою природою та суттєвими ознаками Договір оренди майна №1 від 02.01.2006 року є договором суборенди (субнайму).

Згідно частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Пунктом 3.4 Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року встановлено, що ПП «Балки»має право використовувати взяте в оренду майно на свій розсуд відповідно до предмету діяльності, визначеної його статутом, розпоряджатися продукцією, виробленою з використанням орендованого Майна, яка є власністю ПП «Балки».

Тобто, з наведених вище обставин вбачається, що відповідач за первісним позвоом має право використовувати взяте в оренду Майно.

В постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2011 року зазначено, що згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яканезаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном. Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Об'єктом віндикаційного позову може бутиіндивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна абоособа, яка хоч і не є власником майна, алеволодіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду. Віндикаційний позов, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої на момент розгляду справи в суді його немає, не може бути задоволений. Предметом позову в судовому процесі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння. Матеріальноправова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). Відтак, до предмету доведення в даному спорі входять обставини, зокрема, щодо наявності у позивача права на пред'явлення позову про витребування майна, чи перебуває спірне майно у володінні відповідача без відповідної правової підстави, чи наявне спірне майно на час розгляду спору, чи є воно індивідуально визначеним.

Як встановлено господарським судом Рівненської області ПП «Балки»не заволодівало спірним майном незаконно, без відповідної правової підстави, оскільки набуло право володіння та користування спірним майном відповідно до Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року та вказані права володіння та користування наявні також і на момент розгляду цієї справи.

Крім того, застосування позивачем такого речово-правового способу захисту права власності як витребування майна із чужого незаконного володіння є таким, що суперечить статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки між позивачем та відповідачем існують зобовязальні відносини з приводу оренди спірного майна, що виключає можливість застосування речово-правових способів захисту права власності, в тому числі й витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними та допустимими доказами позивач за первісним позовом свої позовних вимог не довів. За таких обставин, підстави для задоволення первісного позову відсутні.

З приводу вимог зустрічного позову суд відзначає наступне.

Частиною першою статті 12 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Пунктом 3.4 Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року встановлено, що ПП «Балки»має право використовувати взяте в оренду майно на свій розсуд відповідно до предмету діяльності, визначеної його статутом, розпоряджатися продукцією, виробленою з використанням орендованого Майна, яка є власністю ПП «Балки».

Тобто, Договором оренди майна №1 від 02.01.2006 року передбачено право ПП «Балки»використовувати взяте в оренду (фактично в суборенду) майно на свій розсуд відповідно до предмету діяльності, визначеної його статутом, розпоряджатися продукцією, виробленою з використанням орендованого Майна, яка є власністю ПП «Балки».

У відповідності до пункту 3.1. Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року СФГ «Україна»зобовязалось не втручатися в господарську діяльність ПП «Балки».

Правам ПП «Балки»кореспондують обовязки СФГ «Україна», передбачені Договором оренди майна №1 від 02.01.2006 року, зокрема обовязки не втручатися в господарську діяльність ПП «Балки», надати ПП «Балки»право використовувати взяте в оренду Майно на свій розсуд.

Проте, свої обовязки з невтручання в господарську діяльність ПП «Балки», надання йому права використовувати взяте в оренду Майно на свій розсуд, розпоряджатися продукцією, виробленою з використанням орендованого Майна, яка є власністю ПП «Балки», СФГ «Україна»виконує неналежно та створює перешкоди позивачу за зустрічним позовом в здійсненні його господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що СФГ «Україна»вчиняються дії з перешкоджання користуванню ПП «Балки»орендованим Майном (виставлено охорону, унеможливлено вільний доступ до орендованого майна та його використання тощо).

Вказані обставини не заперечуються позивачем за первісним позовом та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, заявами та листами відповідача за зустрічним позовом до позивача за зустрічним позовом, актами про недопуск СФГ «Україна»працівників ПП «Балки», постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.04.2011 року, поясненнями представників сторін.

Створення СФГ «Україна»перешкод ПП «Балки»у здійсненні його господарської діяльності, з пояснень представників позивача за первісним позовом, мотивовано тим, що СФГ «Україна»має право користуватися спірним майном відповідно до Договору оренди від 19.08.1998 року, а у ПП «Балки»будь-які підстави для користування спірним майном відсутні.

Проте, як встановлено судом, ПП «Балки»має право безперешкодно та на власний розсуд користуватися спірним майном відповідно до умов Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року, а СФГ «Україна», відповідно до пунктів 3.1. та 3.4. вказаного договору, зобовязане не втручатися в господарську діяльність ПП «Балки»та не створювати йому перешкод в користуванні Майном.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до припису статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачений такий можливий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обвязку в натурі.

Заявлена ПП «Балки»позовна вимога про зобовязання СФГ «Україна»не створювати перешкоди в користуванні майном, переданим ПП «Балки»згідно Договору оренди майна №1 від 02.01.2006 року відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів як примусове виконання обвязку в натурі.

Приймаючи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази у їх взаємозвязку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість зустрічних позовних вимог.

Судові витрати відповідача, повязані з подання зустрічного позову, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Селянського (фермерського) господарства «Україна» до Приватного підприємства «Балки»відмовити.

2. Зустрічний позов Приватного підприємства «Балки»до Селянського (фермерського) господарства «Україна»задоволити.

3. Зобовязати Селянське (фермерське) господарство «Україна»(35515, Рівненська область, Радивилівський район, село Рідків, код в ЄДРПОУ 30047540) не створювати Приватному підприємству «Балки»(35515, Рівненська область, Радивилівський район, село Рідків, код в ЄДРПОУ 33727011) перешкоди в користуванні майном, переданим Приватному підприємству «Балки»згідно Договору оренди майна №1 від 02 січня 2006 року.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Україна» (35515, Рівненська область, Радивилівський район, село Рідків, код в ЄДРПОУ 30047540) на користь Приватного підприємства «Балки»(35515, Рівненська область, Радивилівський район, село Рідків, код в ЄДРПОУ 33727011) 941 грн. 00 коп. судового збору.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «21»грудня 2011 року.

<Текст ><Текст ><Текст >