Ухвала суду № 20798335, 14.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5019/2632/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау-інвест»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Рівне»

про визнання недійсним договору

Суддя Мамченко Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: директор ОСОБА_1., представник ОСОБА_2. (довіреність б/н від 28.11.2011 року);

від відповідача: директор Власюк А.М.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бау-інвест»звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Рівне»про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бау-інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Рівне»Договору за № 2/10 від 30.09.2010 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір не відповідає вимогам законодавства про надра, оскільки при його укладенні у позивача був відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування підземних вод.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бау-інвест»(за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Рівне»(за договором Абонент) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №2/10.

Згідно п.1.1 укладеного Договору Постачальник забезпечує водопостачання Абонента технічною водою до місця приєднання Абонента до водопроводів постачальника, а також приймає від Абонента стічні води у систему каналізації. Згідно п.3.4. Договору розрахунки за водопостачання, використане Абонентом, та стоків здійснюється відповідно до Протоколу погодження ціни на водопостачання і водовідведення, який є невідємною частиною даного договору. Згідно п.п.6.1, 6.2. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного року. Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь-яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення.

Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. Згідно ст. 151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 1 Кодексу України про надра передбачено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Відповідно до статті 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

На виконання зазначеної статті Кодексу Кабінет Міністрів України постановою від 12.12.1994 року №827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" затвердив перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення в якому, зокрема, до корисних копалин загальнодержавного значення включив підземні води - мінеральні, питні, промислові, технічні, теплоенергетичні, а також поверхневі води - ропу.

Визначення корисних копалин як загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом. Надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу, згідно статті 21 Кодексу України про надра, надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла на момент укладання Договору на послуги водопостачання та водовідведення №2/10 від 30.09.2010 року) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Законом України №2849-VI від 22.12.2010 року внесено зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод, зокрема - у частині першій статті 23 Кодексу України про надра слова і цифри «і прісні підземні води до 20 метрів»замінено словами і цифрами «підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу».

Отже, здійснення землевласниками або землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок видобування підземних прісних вод без спеціальний дозволу на користування надрами для видобування підземних вод можливо лише за умовою використання видобутої прісної води для господарських і побутових потреб самим землевласником або землекористувачем.

В матеріалах справи наявний договір оренди земельної ділянки від 05.10.2007 року укладений між Рівненською районною державною адміністрацією (за договором Орендодавець) та ТОВ «Бау-інвесТ»(за договором Орендар), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_3 реєстр.№ 4799 та зареєстрований Рівненською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»09.10.2007 року за реєстр.№040758300032З. Згідно п.п.1, 2 Договору оренди земельної ділянки від 05.10.2007 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничої бази по виготовленню залізобетонних виробів за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення(під господарськими будівлями і дворами) на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Загальна площа земельної ділянки 2,0 га. Згідно п.8 договору оренди земельної ділянки від 05.10.2007 року строк дії договору 10 років.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено "Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування". Згідно до наявного в матеріалах дозволу на спеціальне водокористування виданого Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області УКР №1108/Рвн ТОВ «Бау-Інвест»дозволено водокористування однією артсвердловиною с.Велика Омеляна глибиною 130 м, дебітом 6 куб.м./годину для господарсько-побутових та виробничих потреб, ліміт використання води не більше 96 куб.м./добу, 23,2 тис.куб.м./рік. Термін дії дозволу з 29 березня 2007 року до 29 березня 2010 року. Згідно технологічного паспорту свердловини призначення свердловини: технічні потреби, глибина свердловини 130 м..

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2011 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Рівненській області була проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау-інвест»на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони надр та водних ресурсів, в результаті якої виявлено порушення ТОВ «Бау-інвест»вимог ст.23 Кодексу України про надра, а саме було встановлено, що ТОВ «Бау-інвест», окрім видобування прісної підземної види для власних потреб, здійснює за відсутністю спеціального дозволу на користування надрами водопостачання іншій особі - ТОВ «Ліхтнер Бетон Рівне»за договором про водопостачання та водовідведення №2/10 від 30.09.2010 року. Облік кількості води, яка передається ТОВ «Ліхтнер Бетон Рівне»здійснюється по показниках водолічильника ВСКМ 16/40, заводський номер 027413, дата повірки 08.02.2011 року. Згідно Актів здачі-прийняття робіт ТОВ «Бау-інвест»було передано ТОВ «Ліхтнер Бетон Рівне»за 2010 рік 3130 куб. м. води, за 7 місяців 2011року 1475 куб.м. води.

Внаслідок проведеної перевірки та встановлення вказаних порушень державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області був виданий припис про усунення порушень природоохоронного законодавства від 18.08.2011 року, яким зобов'язано ТОВ «Бау-інвест» до 18.02.2012 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами. За вказане порушення 25.08.2011 року інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Рівненської області Герасимчуком А.В. відносно директора ТОВ «Бау-інвест»ОСОБА_1. складений протокол №354 про адміністративне правопорушення та винесено постанову №354 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 187,00 грн..

В матеріалах справи наявне Рішення Державної екологічної інспекції в Рівненській області від 02.09.2011року №41, видане заступником головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області Гнатюком Б.Й. за матеріалами перевірки дотримання вимог природного законодавства ТОВ «Бау-інвест»(Акт перевірки від 18.08.2011року), яким ТОВ «Бау-інвест»тимчасово заборонено здійснювати водопостачання для ТОВ «Ліхтнер Бетон Рівне»з власної артсвердловини (с.Велика Омеляна, Рівненського району) з 06.09.2011року.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину .

Частиною 1 ст.227 ЦК України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Коло видів діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензії, визначається ЗУ "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності", ГК, а також іншими законами.

Згідно ч.3 ст.91 ЦК зазначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до закону ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (ст.14 ГК України, ст.1 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Згідно п.5 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(в редакції на момент укладення оспорюваного правочину) господарська діяльність з видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин підлягала ліцензуванню.

Нова редакція ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», згідно до якої з переліків господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, виключено діяльність з пошуку та видобутку корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин набула чинності 17.11.2010 року (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності" 26.10.2010 року №2608-VI).

Виходячи з наведених вище приписів законодавчих норм суд приходить до висновку, що діяльність позивача з використання підземних вод на момент укладення оспорюваного правочину підпадала під ознаки ліцензованої діяльності, а з врахуванням факту укладення угоди з метою постачання (продажу) води іншому споживачеві така діяльність потребувала отримання позивачем Спеціального дозволу на користування надрами для видобування підземних вод.

Разом з тим судом встановлено, що на момент укладення оспорюваного правочину 30.09.2010 року та на момент розгляду справи у позивача була відсутня ліцензія, та спеціальний дозволу на користування надрами для видобування підземних вод.

Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку про те, що оспорювана угода не відповідає вимогам п. 5 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та ст.ст.19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч.3 ст.215 ЦК України).

З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним Договір №2/10 від 30.09.2010 року на послуги водопостачання та водовідведення, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бау-інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Рівне».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Рівне»(код ЄДРПОУ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бау-інвест»(код ЄДРПОУ) витрати на оплату судового збору в розмірі.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «19»грудня 2011 року

<Текст ><Текст ><Текст >