Рішення № 20797887, 16.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2011 р.Справа № 34/17-3958-2011 за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до відповідача Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ"

про стягнення 26493,11грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності №ЮО-03/04-7 від 08.08.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності №105/юр від 08.08.11р.; ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності №167/юр від 31.10.11р.В судове засідання 16.12.11р. не зявилися.

В судовому засіданні 16.11.2011р. у справі оголошено перерву до 28.11.2011р. до 11год.30хв., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про стягнення заборгованості за поставлене дизельне паливо у сумі 24958,98грн., 510,81грн. 3% річних, 1023,32грн. інфляційного збільшення суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3958-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2011р. строк розгляду справи №34/17-3958-2011 продовжено до 19.12.11р.

Відповідач позов визнав та згідно заяви від 25.11.11р. (вх.4808/2011 від 28.11.11р.) просив суд припинити зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем значно більша ніж заявлена до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

На підставі письмового замовлення Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" від 16.03.2009р. вих№119/НП, за накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №111а від 18.03.2009р. Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" поставило, а відповідач отримав за довіреністю серії ЯМЧ №602956 від 18.03.2009р. дизельне паливо Л0,2-62 у кількості 4,202т на суму 24958,98грн. згідно рахунку №2934 від 18.03.2009р.

У звязку із несплатою Державним підприємством "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" за отримане дизельне паливо, 12.01.2011р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія (отримана відповідачем 20.01.2011р. згідно поштового повідомлення) на суму 24958,98грн., в якій запропоновано останньому сплатити зазначену заборгованість у строк до 27.01.2011р.

У відповідь на зазначену претензію, листом від 02.02.2011р. вих№20/ЮР, Державне підприємство "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" повідомив позивача про визнання суми заборгованості, з зазначенням, що станом на 01.01.11р. загальна заборгованість ДП „ІЗМ МТП” перед ДП „МТП Усть-Дунайськ” складає 37339,66грн. у звязку з чим, зважаючи на довгі партнерські взаємовідносини, просив розглянути можливість погашення заборгованості перед ДП „ІЗМ МТП” за претензією №ОС-14 від 12.01.11р. взаємозарахуванням сум.

Посилаючись на невиконання відповідачем свого зобовязання щодо своєчасної і повної спати вартості отриманого від позивача дизельного пального, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу приписів наведеної норми матеріального права вбачається, що ця норма містить загальне правило щодо моменту виникнення в покупця обов'язку з оплати придбаного товару, тобто момент з якого продавець має право вимагати виконання покупцем його обов'язку, проте нею не встановлений строк, протягом якого відповідне зобов'язання має бути виконане, а відтак і момент, з якого це зобов'язання є простроченим.

Тоді як строки (терміни) виконання зобов'язань законодавцем врегульовані у ст.530 даного кодексу, за якою якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" направлено на адресу Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" претензію №ОС -14 від 12.01.2011р., отримана останнім 20.01.2011р. згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаної норми вбачається, що обов'язок боржника сплатити інфляційні витрати та 3% річних виникає в зв'язку з простроченням грошового зобов'язання та розраховується за час такого прострочення.

В силу ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права, наявність заборгованості у сумі 24958,98грн., перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат у сумі 510,81грн. та 3% річних у сумі 1023,32грн. з врахуванням вимог ст.530 Цивільного кодексу України, позовні вимоги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" є цілком правомірними.

Щодо заяви ДП „МТП Усть-Дунайськ” про припинення зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем значно більша ніж заявлена до стягнення, суд зазначає наступне.

Згідно ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст.601 Цивільного кодексу України передбачає припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З приписів ст.601 Цивільного кодексу України вбачається, що зобовязання може, але не повинно, припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, за змістом зобовязального права, та на підставі системного аналізу ст.ст.526-532 ЦК України у звязку зі ст.601 ЦК України, слід зробити висновок, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони.

Так, під час розгляду справи 24.11.2011р. між Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" та Державним підприємством "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" укладено угоду про припинення зобовязань заліком зустрічних вимог, згідно умов якої ДП „Ізмаїльський МТП” є кредитором ДП „МТП Усть-Дунайськ” на суму 26493,11грн. з ПДВ у господарській справі №34/17-3958-2011, в тому числі на суму 24958,98грн. основного боргу за рахунком №2934 від 18.03.2009р. на постачання у 2009р. 4,202т пального, на суму 510,81грн. 3% річних за користування коштами та на суму 1023,32грн. інфляції.

Відповідно до п.2 цієї угоди ДП „МТП Усть-Дунайськ” є кредитором ДП „ІЗМ МТП” на суму 10628,45грн. з ПДВ за наступними рахунками: №3/34 від 30/12/2009 на суму 715,33грн. за портові збори та послуги інспекції державного портового нагляду(ІДПН); №6/19 від 28.01.2010р. на суму 1000,51грн. за послуги ІДПН; №6/54 від 25.02.2010р. на суму 500,26грн. за послуги ІДПН; №6/73 від 19.03.2010р. на суму 500,26грн. за послуги ІДПН; №6/130 від 30.04.2010р. на суму 500,26грн. за послуги ІДПН; №6/246 від 29.07.2010р. на суму 1000,51грн. за послуги ІДПН; №8/68 від 12.08.2010р. на суму 803,23грн. за послуги ІДПН та портові збори; №6/275 від 16.08.2010р. на суму 1000,51грн. за послуги ІДПН; №8/171 від 26.12.2009р. на суму 500,26грн. за послуги ІДПН; №8/7 від 16.02.2010 на суму 500,26грн. за послуги ІДПН; №6/331 від 21.09.2010р. на суму 500,26грн. за послуги ІДПН; №6/324 від 31.08.2011р. на суму 706,08грн. за послуги ІДПН; №6/370 від 30.09.2011р. на суму 2400,72грн. за послуги ІДПН.

За п.3 вказаної угоди сторони дійшли спільної згоди про припинення зобов'язання ДП „МТП Усть-Дунайськ” перед ДП „Ізмаїльського МТП” у сумі 10628,45грн. по рахунку №2934 від 18.03.2009р. у господарській справі №34/17-3958-2011 шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги ДП „МТП Усть-Дунайськ” до ДП „Ізмаїльського МТП” на вищезазначену суму по рахункам, переліченим у п.2 цієї угоди.

Згідно п.4 зазначеної угоди у зв'язку із проведенням сторонами заліку зустрічних однорідних грошових вимог взаємні зобов'язання сторін, передбачені п.1 та п.2 дійсної угоди припиняються на суму 10628,45грн. у день її укладання.

Пунктом 5 вказаної угоди у зв'язку із проведенням сторонами заліку зустрічних однорідних грошових вимог залишок заборгованості ДП „МТП Усть-Дунайськ” перед ДП „Ізмаїльський МТП” у справі №34/17-3958-2011 становить 15864,66грн., в тому числі за рахунком №2934 від 18.03.2009р. - 14330,53грн.

Згідно п.5 названої угоди сторони підтверджують, що при укладанні цієї угоди відсутні підстави, передбачені ст.602 ЦК України про недопустимість проведення заліку.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.43 зазначеного кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи умови укладеної між сторонами справи угоди про припинення зобовязань заліком зустрічних вимог, умови якої не суперечать чинному законодавству, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10628,45грн. заборгованості за поставлене дизельне пальне згідно рахунку №2934 від 18.03.2009р., внаслідок відсутності предмету спору.

З огляду на викладене, наведені норми матеріального права, договірні умови, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, позовні вимоги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14330,53грн. згідно рахунку №2934 від 18.03.2009р., 3% річних у сумі 510,81грн. та 1023,32грн. інфляційного збільшення суми заборгованості.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті держмита. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ” (код 01125206; адреса: 68355, Одеська область, Кілійській район, м.Вилкове, вул.Придунайська,2; р/р26000753198 у філії АТ „Укрексімбанк” у м.Ізмаїлі, МФО 328629) на користь Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт” (код 01125815; адреса: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова,7; р/р 260020153192 в філії АТ „Укрексімбанк” в м.Ізмаїлі, МФО 328629,) заборгованість у сумі 14330(чотирнадцять тисяч триста тридцять)грн.53коп., 3% річних у сумі 510(пятсот десять)грн.81коп., інфляційні у сумі 1023(одна тисяча двадцять три)грн.32коп., витрати по сплаті держмита на суму 264,93грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236(двісті тридцять шість).

3. Провадження у справі №34/17-3958-2011 в частині заявленої до стягнення заборгованості в сумі 10628,45грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Повний текст рішення складено 21.12.2011р.