Постанова № 2079761, 18.09.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 р.

№ 11-03-10/1052

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.

Суддів

Шевчук С.Р.

Владимиренко С.В.

розглянувши касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

на рішення

господарського суду Черкаської області

від 20.05.2008р.

у справі

№11-03-10/1052

за позовом

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

про

стягнення 4488846,48грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Левченко О.Є. дов. №251/10 від 29.10.2007р.

Мацегорін А.О. дов. №107/10 від 15.07.2008р.

- відповідача: Горянін А.О. дов. №38 від 03.03.2008р.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2005р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" про стягнення на користь позивача основного боргу за поставлений природний газ по договору №06/01-804-00000001 від 28.12.2001р. в сумі 2299925,8грн., пені в сумі 358466,44грн., 7% штрафу в сумі 160994,8грн., 1357914,06грн. інфляційних та 311545,38грн. трьох відсотків річних.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв’язку зі збільшенням розрахунку 3% річних та інфляційних втрат станом на день розгляду справи, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за поставлений природний газ в сумі 2299925,8грн., пеню в сумі 358466,44грн., 7% штрафу в сумі 160994,8грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2268912,22грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 461466,14грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.05.2007р. у справі №10/1052 (суддя Шумко В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 22999925,8грн. - боргу по оплаті поставленого газу, 1446825,54грн. - боргу, що виник внаслідок інфляції, 39975,25грн. - 3% річних, 12310грн. - відшкодування сплаченого державного мита, 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2007р. вказане рішення суду скасовано та справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.

Після нового розгляду господарський суд Черкаської області 20.05.2008р. (суддя Довгань К.І.) прийняв рішення, яким позов задовольнив частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 22999925,8грн. - боргу по оплаті поставленого газу, 1446825,54грн. - боргу, що виник внаслідок інфляції, 227821,45грн. - 3% річних, 12310,00грн. - відшкодування сплаченого державного мита та 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення інфляційних та 3% річних відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відзив на касаційну скаргу на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, в силу положень статті 1112 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено договір №06/01-804 від 28.12.2001р. на постачання природного газу виключно для потреб населення, відповідно до якого позивач зобов’язався продати відповідачу у 2002 році природний газ, а відповідач –прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Зокрема, в п. 5.1. договору сторони встановили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10-го числа, наступного за звітним місяця.

Згідно вказаного договору та додаткових угод на протязі 2002р. позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 429135,362 тис.куб.м на загальну суму 54774157,71 грн., що підтверджується двохсторонніми актами прийому-передачі природного газу. Тоді як відповідач за поставлений обсяг газу не повністю розрахувався, заборгувавши позивачу на день звернення з позовом до суду 2299925,8грн. Отже, враховуючи, що на час ухвалення рішення у даній справі борг відповідача не погашено суд першої інстанції правомірно присудив його до стягнення з відповідача на користь позивача.

Разом з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 358466,44 грн. пені (за період з 17.02.2004р. по 16.02.2005р.), 160994,80 грн –штрафу у розмірі 7%, передбаченого ч.2 ст.231 ГК України, 2268912,22 грн. інфляційних збитків (з січня 2003р. по березень 2007р.) та 461466,14 грн. 3% річних (за період з 11.01.2003р. по 23.04.2007р.).

Позовні вимоги в частині стягнення на підставі п.2 ст.231 ГК України штрафу у розмірі 7% від суми боргу за несвоєчасну оплату поставленого природного газу та пені за період з 17.02.2004р. по 16.02.2005р. судом підставно визнано такими, що не підлягають задоволенню, оскільки умовами договору такий вид відповідальності як 7% штрафу не передбачено, а пеня заявлена до стягнення з порушенням умов ст. 232 ГК України та п.2 ст.258 ЦК України щодо шестимісячного строку її нарахування та річного строку позовної давність.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних збитків та 3% річних, то суд першої інстанції виходячи з того, що на відміну від Закону України “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР”, статтею 625 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., не визначено будь-яких обмежень щодо нарахування на заборгованість за спожитий газ, яка виникла у зв’язку з неплатоспроможністю населення, інфляційних збитків та 3% річних, задовольнив ці вимоги частково у розмірі 1446825,54 грн. інфляційних збитків за січень 2004р. –березень 2007р. та 227821,45 грн., 3% річних за період з 01.01.2004р. по 23.04.2007р.

Проте, такий висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків не можна визнати обґрунтованим, оскільки він зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України від 08.10.1999р. №1136-XIV “Про внесення зміни до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР” та ст.625 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004р.

Так, зокрема, Цивільним кодексом України встановлені санкції за прострочку виконання грошових зобов’язань, а саме ч.2 ст.625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних збитків, обрахованих позивачем на суму боргу, яка виникла до 01.01.2004р., суд першої інстанції не врахував, що санкції, передбачені названою нормою, можуть бути нараховані лише за порушення зобов’язання, допущеного після 01.01.2004р., оскільки в силу п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ЦК України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом. Спеціальне правило зазначеного пункту 10 застосовується переважно перед загальним правилом пункту 4 цих же Положень. Тобто, санкції не можуть бути нараховані на підставі ст.625 ЦК України на заборгованість, яка виникла до 01.01.2004р.

На заборгованість, яка виникла до 01.01.2004р. можуть бути нараховані інфляційні збитки та 3% річних на підставі ст.214 ЦК УРСР, з врахуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999р. №1136-XIV “Про внесення зміни до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР”, яким передбачено, що названий Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

За таких обставин, враховуючи, що місцевим господарським судом достеменно встановлено, що поставка газу в 2002 році за спірним договором здійснювалась виключно для потреб населення та приймаючи до уваги п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України оскаржуване рішення суду першої інстанцій в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в стягненні інфляційних та річних повністю.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 20.05.2008р. у справі №11-03-10/1052 в частині стягнення інфляційних в сумі 1446825,54 грн. та 3% річних в сумі 227821,45 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 20.05.2008р. залишити без змін.

Головуючий Кот О.В.

С у д д я Шевчук С.Р.

С у д д я Владимиренко С.В.