Рішення № 20796899, 15.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.11 Справа№ 5015/6368/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант Авто” в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант Авто”, м. Львів

про стягнення: 6 207 грн. 49 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 191/07/11 від 14.07.2011 року;

відповідача: не зявився.

Обставини справи: Ухвалою господарського суду від 28.10.2011 року позовну заяву від 19.10.2011 року про стягнення 6207 грн. 49 коп. прийнято до розгляду, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 21.11.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи було відкладено на 07.12.2011 року. В судовому засіданні 07.12.2011 року судом оголошувалась перерва за усним клопотанням представників сторін до 15.12.2011 року.

Представнику сторони, що брала участь в судових засіданнях, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо її прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 15.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження виконав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, позов не заперечив, доказів оплати боргу не подав.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії котрих долучено до матеріалів справи (страхового акту, довідки ДАІ, постанови райсуду).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

15.12.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія” (надалі за текстом позивач) звернулось із позовом до Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант Авто”, яка є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”, в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант Авто” (далі за текстом відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 6207 грн. 49 коп.

Позивач вказує, що на момент звернення до суду із позовом та станом на 15.12.2011 року відповідач борг не погасив, тому позивач наполягає на стягненні 5325 грн. 07 коп. страхового відшкодування, 413 грн. 82 коп. пені, 159 грн. 75 коп. -3% річних та 308 грн. 85 коп. втрат від інфляції. Загальна сума позову складає 6207 грн. 49 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

15.01.2009р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір №5-86/09.047 добровільного страхування наземного транспорту автомобіль марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2, 2008 року випуску, страховою сумою 51 200,00 грн., строком дії 16.01.2009р. 15.01.2010р. Страховими ризиками, за вказаним договором, є: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження предметом, що відскочив чи впав, пожежа, вибух, напад тварин, стихійне лихо, протиправні дії, незаконне заволодіння.

08.12.2009р. близько 18.00 год. на вул. Зеленій, 109 у місті Львові ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ЗІЛ-ММЗ554»(державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 1986 року випуску) не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з вищевказаним автомобілем марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

По даному факту постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.01.2010р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн.) в дохід держави.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника автомобілем марки «ЗІЛ-ММЗ554»(державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, 1986 року випуску) на момент вчинення ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом №ВС/1164930 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, код страховика 002. Згідно вказаного поліса, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих зажди зменшується на цю суму) становить 510,00 грн.

Відповідно до висновку судового експерта Вербова Володимира Володимировича №661 від 18.12.2009р. експертного автотоварознавчого дослідження по вивченню вартості відновлювального ремонту, ремонтної калькуляції №661 від 18.12.2009р., вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 який пошкоджений під час ДТП, що мала місце 08.12.2009р., на момент дослідження становить 16989,97 грн.

У звязку з настанням страхового випадку, позивачем у відповідності до положень договору від 15.01.2009р. №5-86/09.047, на підставі заяви ОСОБА_3. від 20.01.2010р. №243 про виплату страхового відшкодування та на підставі страхового акту №78 від 27.01.2010р. позивачем було проведено виплату страхового відшкодування. Зокрема, 5835,07 грн. сплачено на поточний рахунок ФОП ОСОБА_5 відповідно до рахунку-фактури №78 від 27.01.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №26 від 01.02.2010р., наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.09.2010р. на суму 5835,07 грн. сплаченого страхового відшкодування, що отримана відповідачем 20.09.2010р. Однак, відповіді на претензію від 08.09.2010р. відповідач не надав, вимогу позивача не задоволив.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Спір між сторонами виник у звязку з неоплатою в порядку суброгації відповідачем понесених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування на проведення відновлюваного ремонту автомобіля марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 який пошкоджений під час ДТП, що мала місце 08.12.2009р.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В той же час, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

В розумінні ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування, відповідно до ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Судом встановлено, що 08.12.2009р. відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Договором від 15.01.2009р. №5-86/09.047 добровільного страхування наземного транспорту вказаний автомобіль застрахований позивачем від дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до положень ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судом також встановлено, що дорожньо-транспортну подію, яка мала місце 08.12.2009р., внаслідок якої автомобіль марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, позивач визнав страховим випадком.

В силу положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Судом також встановлено, що у відповідності до положень договору від 15.01.2009р. №5-86/09.047, на підставі заяви заяви ОСОБА_3. від 20.01.2010р. №243 про виплату страхового відшкодування та на підставі страхового акту №78 від 27.01.2010р. позивачм було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 5835,07 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Надавши правову оцінку наведеним вище обставинам, суд приходить до переконання, що позивачем підставно здійснено страхову виплату по відновлюваному ремонту автомобіля марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у звязку з чим до позивача в межах цієї ж суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки «ЗІЛ-ММЗ554»(державний реєстраційний номер НОМЕР_3) ОСОБА_2., яким спричинено ДТП 08.12.2009р. була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом №ВС/1164930 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до вищенаведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", страховик за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має обовязок перед своїм страхувальником відшкодувати, на умовах та в межах, визначених цим Законом, шкоду, завдану останнім.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2., який керував автомобіль марки автомобіля марки «ЗІЛ-ММЗ554»(державний реєстраційний номер НОМЕР_3), встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 15.01.2010р.

Згідно приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно поліса №ВС/1164930 ОСОБА_2., ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 25500,00 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих зажди зменшується на цю суму) становить 510,00 грн.

Таким чином, до позивача, як страховика, що здійснив страхову виплату за договором від 15.01.2009р. №5-86/09.047 добровільного страхування наземного транспорту автомобіля марки DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3., що є страхувальником за вказаним договором, має до особи, відповідальної за завдані збитки. У відповідності до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1164930, такою особою є відповідач.

Заперечуючи заявлений позов, відповідач покликається на те, що при визначенні вартості відновлюваного ремонту автомобіля DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 експертом не враховано зносу останнього, відтак сума, що є предметом стягнення не відповідає дійсним обставинам справи. Дані покликання сторони судом не береться до уваги через їх безпідставність, оскільки матеріалами справи підтверджується проведення автотоварознавчого дослідження по вивченню вартості відновлювального ремонту у відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України за №724/1640 від 04.08.2009р., тобто з рахування зносу транспортного засобу.

За наведеного вище, суд приходить до переконання, що позовна вимога до відповідача в частині стягнення вартості відновлювального ремонту фактично понесених витрат у сумі 5325,07 грн. підлягає до задоволення.

Позивачем також заявлено до відповідач позовну вимогу про стягнення 413,82 грн. пені, при вирішенні якої суд виходить з такого.

Розмір пені, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, нарахований в порядку положень ч.ч. 37.1. 37.2. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, положення якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території

У відповідності до положень ч.ч. 37.1. 37.2. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими позивач обґрунтовує нарахування відповідачу пені в розмірі 413,82 грн., виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно положення ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Поряд з цим, у ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік документів та їх вихідні дані, які є необхідними для здійснення страховиком страхувальнику страхового відшкодування. По суті, вказана норма закону врегульовує правовідносини щодо нарахування пені між страховиком/МТСБУ та страхувальником. Отже, право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, та яка його отримала, є ОСОБА_3., тобто позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, до позивача, на підставі приписів ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", перейшло саме право вимоги, яке ОСОБА_3. мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2. За наведеного, між сторонами не виникло договірних відносин, відбулась лише заміна кредитора, оскільки даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, а не з договірних зобов'язань відповідача перед позивачем. Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача лише у межах фактичних витрат, тобто, без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування пені.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли щодо по зворотній вимозі внаслідок делікту, нарахування пені за несвоєчасне відшкодування якої чинним законодавством не передбачено.

Відтак, суд відзначає, що законодавством не передбачено право особи, яка має право зворотної вимоги на нарахування пені на суму останньої. При цьому, матеріалами справи не підтверджується укладення між позивачем та відповідачем договору відносно забезпечення виконання зобов'язання.

У звязку з цим, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідач пені в розмірі 413,82 грн. не підлягає до задоволення як необґрунтована.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 159,75 грн. 3% річних та 308,85 грн. інфляційних втрат, суд відзначає, що такі підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відшкодування понесених витрат в порядку зворотної вимоги по суті є грошовим зобовязанням, тому в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобовязання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобовязання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобовязання.

Оскільки, факт несплати грошового зобовязання відповідача по вимозі позивача підтверджується матеріалами справи, тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим. Вказані суми позивачем обраховані за період з 20.10.2010р. по 19.10.2011р., при цьому матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем претензії позивача від 08.09.2010р. та отримання останньої відповідачем 20.09.2010р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене вище, суд відзначає, що моментом виникнення заборгованості відповідача перед позивачем є 28.10.2010р., у звязку з цим, обрахований позивачем розмір 3% річних та інфляційних втрат підлягає перерахунку. Тому до стягнення з відповідача підлягають нарахування 3% річних у розмірі 156,25 грн. та інфляційних втрат в розмірі 287,55 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги судом задоволено частково, то витрати на послуги адвоката, стягуються судом із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених витрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 22, 116, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(код ЄДРПОУ 16467237) в особі Львівської філії ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на користь Приватного акціонерного товариства «Гарантія»(код ЄДРПОУ 14229456) 5325 грн. 07 коп. страхового відшкодування, 156 грн. 25 коп. 3% річних, 287 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 94 грн. 86 коп. державного мита, 219 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1085 грн. 32 коп. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката.

В задоволенні 413 грн. 82 коп. пені, 3 грн. 50 коп. -3% річних та 21 грн. 30 коп. інфляційних втрат відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.