Рішення № 20796772, 14.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.11 Справа№ 5015/5591/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави: уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до Приватного підприємства «Компанія «Астра», м.Львів

про стягнення 22817,95 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Лазарчук О.В. помічник прокурора Галицького району м.Львова (посвідчення № 126 від 04.08.2011р.).

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт (довіреність б/н від 15.02.2011р.).

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 25.01.2011р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Прокурор Галицького району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави: уповноважений орган Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Приватного підприємства «Компанія «Астра»про стягнення 22817,95 грн. з яких 20537,98 грн. основний борг, 593,00 грн. пеня, 1111,02 грн. інфляційні нарахування та 575,95 грн. 3% річних.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Строк вирішення спору за клопотання сторін був продовжений. В судовому засіданні 23.11.2011р. було оголошено перерву до 24.11.2011р. В судовому засіданні 24.11.2011р. розгляд справи відкладено на 07.12.2011р. В судовому засіданні 07.12.2011р. оголошено перерву до 14.12.2011р.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях до неї.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що для обліку спожитої теплової енергії у відповідача був встановлений прилад обліку, який прийнятий в експлуатацію позивачем. Як підтверджують акти від 30.05.2007р. та 12.03.2010р. даний прилад обліку прцював справно. Облік споживання теплової енергії починаючи з 15.11.2006р. до 24.11.2008р. проводився згідно приладу обліку, проте починаючи з 24.11.2008р. облік спожитої теплової енергії позивач почав обчислювати розрахунковим способом, у зв»язку з неподанням відповідачем показників приладу обліку щодо кількості спожитої енергії. Представник відповідача ствердив, що показники приладу обліку подавались та подаються відповідачем щомісячно починаючи з дня підписання договору і до цього часу, крім того, зазначив, що позивач на підставі п.4.2. договору має право в будь-який час перевірити стан роботи приладів обліку, теплопостачального обладнання споживача та знімати показники з них. На неодноразові звернення відповідача про перерахунок спожитої відповідачем теплової енергії згідно показників приладу обліку, позивач листами безпідставно відмовляв в цьому. За сезон 2010 2011р.р. теплова енергія відповідачу взагалі не постачалась, що підтверджується відсутністю акту про включення системи теплопостачання. Представник відповідача зазначив, що у ПП «Компанія «Астра»існує переплата перед позивачем за спожиту теплову енергію, а вимоги про стягнення заборгованості безпідставні та незаконні, оскільки дана заборгованість обліковується у позивача, у зв»язку з порушенням ним умов договору, через ігнорування протягом тривалого часу показників приладу обліку теплової енергії. Крім, того представник відповідача заперечив проти нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження, зазначивши, що застосування двоставкового тарифу не передбачено договором.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників прокуратури та сторін, господарський суд, встановив:

15.11.2006р. між Приватним підприємством «Компанія «Астра»(споживач) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»(енергопостачальна організація) було укладено договір №4111/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту договір), згідно якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Згідно п.3.2.2. договору споживач зобовязувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3. договору).

Відповідно до затверджених цін і тарифів станом на дату подання позовної заяви відповідач має заборгованість перед ЛМКП «Львівтеплоенерго»за спожиту теплову енергію в сумі 20537,98 грн. за період з 01.10.2009р. по 31.07.2011р.

Позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків, на підставі п.7.2.3. договору нарахував пеню, як згідно поданого ним розрахунку становить 593,00 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання нарахував відповідачу 1111,02 грн. інфляційних втрат та 575,95 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 22817,95 грн. з яких 20537,98 грн. основний борг, 593,00 грн. пеня, 1111,02 грн. інфляційні нарахування та 575,95 грн. 3% річних, які прокурор та позивач просять стягнути з відповідача.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді згідно укладеного з позивачем договору № 4111/Ш від15.11.2006р.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3. договору).

Згідно п.5.3. договору споживач, що має прилади обліку щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Дата зняття споживачем показів приладів обліку 22-ге число кожного місяця, подання звіту енергопостачальній організації не пізніше 24-го числа кожного місяця.

Відтак, згідно умов договору, зокрема п.5.3., обов»язок подавати звіти про фактично спожиту теплову енергію відповідно до приладу обліку лежить саме на відповідачеві.

Згідно п.3.1.3. Тимчасових правил обліку, відпуску і споживання теплової енергії, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству Міністерства енергетики та електрифікації України № 57/112 від 01.07.1996р. із змінами та доповненнями, раз на місяць в установлені терміни персонал абонента визначає на приладах обліку величину використаної теплової енергії, заносить дані в журнал (форми 3.6,3.7,3.8) і передає їх в енергопостачальну організацію (взірець ф.3.7.).

Представник відповідача у відзиві та в судових засіданнях зазначав, що звіти відповідачем подаються щомісячно, але належних та допустимих доказів в підтвердження цього факту суду не подав. Пояснив, що показники засобу обліку подаються позивачу в телефонному режимі, відповідачем ці показники письмово не фіксуються, оскільки в договорі немає прямої вказівки на те, що такі показники подаються письмово.

З вищенаведеного випливає, що відповідач тривалий час протягом 2009-2011р.р. порушував умови договору, а саме п.5.3., у зв»язку з чим позивач нараховував відповідачу плату за спожиту теплову енергію розрахунковим способом згідно Методики розрахунку кількості спожитої теплової енергії.

Як вбачається з акту № 1740 від 12.03.2010р. експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії в ньому вказано, що показники не подаються з листопада 2008р., а лічильник ставиться на комерційний облік з 12.03.2010р. У зв»язку із неподанням відповідачем показників засобу обліку лічильник не був поставлений на комерційний облік та нарахування здійснювалось розрахунковим способом.

В акті № 1740 від 04.03.2011р. експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії вказано, що вузол обліку працює некоректно, зупинився витратомір.

Як вбачається із переписки між сторонами, відповідач не подаючи показників засобу обліку теплової енергії, в порядку і строки вказані у договорі, вимагав від позивача перерахунку плати за спожиту теплову енергію.

Умови укладеного між сторонами договору не передбачають обов»язку позивача перераховувати плату за спожиту теплову енергію у зв»язку з несвоєчасним поданням показників засобу обліку.

Як вбачається із матеріалів справи 21.11.2008р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 92 від 21.11.2008р. про проведення перерахунку кількості спожитої теплової енергії на опалення у зв»язку з неподанням показів лічильника, долучивши покази за період з 24.02.2008р. по 21.11.2008р. 24.11.2008р. представником позивача складено акт експлуатаційної перевірки вузла обліку № 1740, в грудні 2008р. проведено перерахунок вартості спожитої теплової енергії на опалення згідно з показниками лічильника.

З 24.11.2008р. споживач припинив подачу показників приладу обліку в порядку вказаному у п.5.3. договору.

09.03.2010р. відповідач звернувся до позивача з листом вих.№ 26 від 09.03.2010р. про проведення перерахунку кількості спожитої теплової енергії на опалення. Враховуючи те, що порушення було допущено відповідачем вдруге, позивач відмовився проводити перерахунок спожитої теплової енергії, про що відповідачу було скеровано відповідь за вих.№37-595 від 19.03.2010р.

Від дати складання акту експлуатаційної перевірки № 1740 від 12.03.2010р. відповідач не подавав показників засобу обліку теплової енергії.

08.12.2010р. закінчився термін дії державної метрологічної повірки приладу обліку.

Слід зазначити, що відповідач заперечуючи нарахування позивачем боргу за спожиту відповідачем теплову енергію розрахунковим способом, не подав контррозрахунок боргу спожитої ним теплової енергії за показниками засобу обліку теплової енергії.

В матеріалах справи є акт про включення системи теплопостачання від 16.10.2009р. на сезон 2009/2010р., акту про відключення системи теплоспоживання немає. Відтак, відсутність акту про включення системи теплоспоживання за сезон 2010-2011р. не може бути доказом непоставки теплової енергії у 2010-2011р.р.

Щодо заперечення відповідача про нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України»поняття «тарифи на комунальні послуги» вживаються у значенні тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги. Таким чином, регулювання тарифів саме на комунальні послуги, а відповідно встановлення двоставкових тарифів для кінцевих споживачів згідно чинного законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження, що є складовою застосування двоставкового тарифу здійснювалось відповідно до рішення Львівської міської ради № 345 від 22.05.2009р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Борг відповідача за період з 01.10.2009р. по 31.07.2011р. становить 20537,98 грн.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2009р. по 31.07.2011р. в сумі 20 537,98 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 1111,02 грн. інфляційних нарахувань та 575,95 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення 593,00 грн. пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За умовами п.7.2.3. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, ним нараховано пеню за період з 16.01.2011р. по 31.08.2011р., тобто більше шести місяців.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає 562,89 грн. за період з 16.03.2011р. по 31.08.2011р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення частково в сумі 22787,84 грн., а саме: 20537,98 грн. основного боргу, 562,89 грн. пені, 1111,02 грн. інфляційних нарахувань та 575,95 грн. 3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно задоволеній сумі позову.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 549, 610, 612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 275, 276 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Астра» (79068, м.Львів, вул.Г.Мазепи, 4, кв.112; р/р 26007276284001 в ЗГРУ «Приватбанк», МФО 325321, код ЄДРПОУ 30477310) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул.Д.Апостола,1; р/р 26007321 ПАТ «Мегабанк», МФО 385413, код ЄДРПОУ 05506460) 20537,98 грн. основного боргу, 562,89 грн. пені, 1111,02 грн. інфляційних нарахувань та 575,95 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Астра» (79068, м.Львів, вул.Г.Мазепи, 4, кв.112; р/р 26007276284001 в ЗГРУ «Приватбанк», МФО 325321, код ЄДРПОУ 30477310) в доход Державного бюджету 227,87 грн. державного мита та 235,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.

5. В частині стягнення 30,11 грн. пені відмовити.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 19.12.2011р.