Рішення № 20796756, 23.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.11 Справа№ 28/7

За позовом: Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

До відповідача 1: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів

До відповідача 2: Львівської міської ради, м. Львів

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління державного казначейства України у Львівській області, м. Львів

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України, м. Київ

про стягнення 2 869 037,25 доларів США та 2 316 609,34 грн (пені), 5 675 520,05 грн (пені на прострочену заборгованість)

Суддя Морозюк А.Я.

При секретарі Чопко К.М.

Представники сторін

Від прокуратури: не з’явився

Від позивача: Марець В.Г. –начальник юридичного відділу

Від відповідача 1: Цитульський І.В. –представник, Цитульський В.І.-представник

Від відповідача 2: не з’явився

Від третьої особи 1: Семків Н.Р.-провідний спеціаліст юридичного відділу

Від третьої особи 2: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 23.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 28.12.2011 року.

Позов заявлено Заступником прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Львові до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»про стягнення 2 132 106,00 доларів США та 1 139 736,93 грн (пені) за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління державного казначейства України у Львівській області, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України.

Ухвалою суду від 15.01.2010 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в засіданні на 03.02.2010 року.

Уточненням до позовної заяви від 25.01.2010 року(том 1,а.с.132-140) позивач просив стягнути з ЛМКП «Львівводоканал»2 132 106,09 доларів США та 1 330 185,72грн (пені) за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29.

Ухвалою суду від 03.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 25.02.2010 року та за клопотанням ЛМКП «Львівводоканал», викладеним у письмовій заяві від 27.01.2010 р.(том.1, а.с.130-131), залучено до участі у справі Львівську міську раду в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Міністерство фінансів України в письмовому поясненні від 01.02.2010 року з додатками, яке надійшло до суду 04.02.2010 року(том 2, а.с.1-22) зазначило, зокрема, що Міністерство фінансів вважає за необхідне визначити Львівську міську раду співвідповідачем по вказаній справі, оскільки виконання зобов’язань ЛМКП «Львівводоканал»перед Мінфіном за договором про субкредитування було забезпечено гарантією Львівської міської ради згідно укладеного з Міністерством фінансів України договору гарантії від 28.12.2001 року № 101-04/30.

Заявою про уточнення позову від 17.02.2010 року, поданою до суду 18.02.2010 року(том 2, а.с.23-28), заступник прокурора м. Львова просив залучити до розгляду справи в якості співвідповідача Львівську міську раду, стягнути з ЛМКП «Львівводоканал»та Львівської міської ради солідарно 2 132 106,09 доларів США та 1 442 428,20 грн (пені) за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29.

За письмовим клопотанням ДПІ у м.Львові від 24.02.2010 року, поданим до суду 25.02.2010 року(том 2, а.с.92), судом починаючи із судового засідання 25.02.2010 року здійснювалося повне фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою від 25.02.2010 року суд в порядку ст.24 ГПК України ухвалив залучити до участі у справі як відповідача 2 Львівську міську раду, у зв’язку з чим ЛМКП «Львівводоканал»надалі іменувати відповідачем 1, розгляд справи розпочати заново. Розгляд справи було відкладено на 10.03.2010 року.

Ухвалою від 10.03.2010 року за поданим суду письмовим клопотанням від 10.03.2010 року в порядку ст.69 ГПК України(том 2,а.с.108) продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 31.03.2010 року. В судовому засіданні 31.03.2010 року оголошувалася перерва до 28.04.2010 року для надання відповідачем 2 письмового пояснення по суті позовних вимог. В судовому засіданні 28.04.2010 року оголошувалася перерва до 26.05.2010 року для вивчення поданих доказів.

Уточненням до позовної заяви від 20.05.2010 року, поданим до суду 26.05.2010 року(том 3,а.с.12-19,26), у зв’язку із збільшенням суми заборгованості заступник прокурора м.Львова просив стягнути з ЛМКП «Львівводоканал»та Львівської міської ради солідарно 2 132 106,09 доларів США та 2 096 381,04 грн (пені) за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29, а також стягнути з Львівської міської ради 5 079 664,74 грн пені на прострочену заборгованість.

У зв’язку із збільшенням суми заборгованості відповідачів 1 та 2 перед бюджетом, уточненням позовних вимог, позивач і прокурор у поданому суду та погодженому з присутнім в судовому засіданні представником відповідача 1 письмовому клопотанні від 26.05.2010 року (том 3,а.с.7) просили розгляд справи відкласти, продовжити строк розгляду справи згідно ст.69 ГПК України. Ухвалою суду від 26.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.06.2010 року.

Представником позивача в судовому засіданні 09.06.2010 року подано письмове клопотання від 09.06.2010 року(том 3, а.с.34) в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку із збільшенням заборгованості відповідачів та необхідністю направлення суду уточнення до позовних вимог, а також продовжити строк вирішення спору в порядку ст.69 ГПК України, яке погоджено з присутніми в судовому засіданні представником відповідача 2 та прокурором. Ухвалою суду від 09.06.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.06.2010 року.

Останнім уточненням до позовної заяви від 15.06.10 року, поданим до суду 17.06.2010 року(том 3,а.с.43-51), у зв’язку із збільшенням суми заборгованості заступник прокурора м.Львова просить стягнути з ЛМКП «Львівводоканал»та Львівської міської ради солідарно 2 869 037,25 доларів США та 2 316 609,34 грн (пені) за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29, а також стягнути з Львівської міської ради 5 675 520,05 грн пені на прострочену заборгованість. Докази направлення вказаного уточнення та доданих документів відповідачам та третім особам надані прокурором суду та наявні в матеріалах справи(том 3, а.с.74). Як вбачається із зазначеного уточнення, заборгованість у ньому визначена станом на 01.05.2010 року.

Ухвалою суду від 17.06.2010 року за поданим суду письмовим клопотанням від 17.06.2010 року в порядку ст.69 ГПК України(том 3,а.с.57), у зв’язку із поданням заступником прокурора м.Львова до суду 17.06.2010 року уточнення до позовної заяви, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.08.2010 року.

Ухвалою суду від 17.08.2010 року призначено у справі судово-економічну експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено, матеріали справи №28/7 направлено до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

22.11.2011 р. на адресу господарського суду Львівської області Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуто справу №28/7 супровідним листом №3080 від 18.11.2011 р. разом з повідомленням експерта №3080 від 18.11.2011 р. про неможливість дачі висновку фінансово-кредитної експертизи по господарській справі №28/7(том 3, а.с.109-111).

Ухвалою суду від 25.11.2011 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в засіданні на 08.12.2011 року. За усним клопотанням представника позивача, письмовими клопотаннями відповідача 1(том 3, а.с.120-126) та відповідача 2 (том 3, а.с.127-128), ухвалою суду від 08.12.2011 року розгляд справи відкладено на 23.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЛМКП «Львівводоканал»і Міністерством фінансів України було укладено Договір про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29, згідно якого субкредитор (Міністерство фінансів України) зобов’язується надати субпозичальнику (ЛМКП «Львівводоканал») кошти позики в розмірі 24 250 000,00 доларів США, а позичальник зобов’язується повернути суму субкредиту, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, згідно з положеннями договору. В забезпечення виконання зобов’язань ЛМКП «Львівводоканал»за вказаним договором, 28.12.2001 року укладено договір гарантії № 101-04/30 між Міністерством фінансів України та Львівською міською радою, відповідно до умов якого гарант (Львівська міська рада) зобов’язується перед позикодавцем нести солідарну з субпозичальником відповідальність за своєчасне та повне виконання субпозичальником основного зобов’язання, а також за відшкодування всіх судових та інших можливих витрат, пов’язаних із стягненням позикодавцем заборгованості. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та п. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України, органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі; органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів. Із змісту згаданих договорів вбачається, що правовідносини, що пов’язують суб’єктів цих угод, засновані на принципах диспозитивності рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності учасників, жоден з яких не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції стосовно іншого в контексті укладеного договору. Заборгованість ЛМКП «Львівводоканал»за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29 станом на 01.05.2010 року складає 2 869 037,25 доларів США(в тому числі 1 742 647,41 доларів США –простроченої заборгованості за основною сумою боргу, 1 046 785,05 доларів США - простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 79 604,79 доларів США –простроченої заборгованості за платою за надання кредиту) та 2 316 609,34 грн нарахованої пені, вказана заборгованість підлягає стягненню солідарно з ЛМКП «Львівводоканал»та Львівської міської ради, також з Львівської міської ради підлягає стягненню пеня в сумі 5 675 520,05 грн згідно п.4.2. договору гарантії від 28.12.2001 року № 101-04/30.

Відповідач 1 в поданому суду відзиві від 25.02.2010 року з додатками(том 2, а.с. 29-91), додатковому обґрунтуванні від 10.03.2010 року з додатками(том 2, а.с.101-105), додатковому обґрунтуванні від 28.04.2010 року з додатками(том 2, а.с.139-144) позов в заявленій сумі не визнає. Зокрема зазначає, що поява заборгованості і її наступний ріст припадає на початок фінансової кризи в державі. ЛМКП «Львівводоканал»перебуває у важкому фінансовому становищі внаслідок невідповідності тарифної політики рівню економічно обґрунтованих витрат по наданню послуг водопостачання та водовідведення. Підприємство понесло значні збитки по обслуговуванню позики через ріст курсу долара США. Відповідно до ст. 652 ЦК України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно п. 17.1 договору субкредиту, у випадку настання обставин непереборної сили сторона, яка попала під дію цих обставин, звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов’язків по цьому договору. Відповідно до п. 17.3 договору субкредиту, обставинами непереборної сили вважаються обставини, які настали всупереч волі та бажанню сторін та настання і дію яких сторони не змогли відвернути заходами та засобами, які виправдано чекати в такій ситуації від сторін. Покликається на ст.232 ГК України, ст.258 ЦК України в частині строків нарахування та стягнення пені. Також відповідач 1 вважає, що в разі повного або часткового задоволення позову в даній справі існують підстави для розстрочення та/або відстрочення виконання рішення суду на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшення розміру неустойки(штрафу,пені) в порядку ч.1 ст.233 ГК України. Просить відмовити в задоволенні позову на суму збільшення заборгованості пов’язаної із здорожчанням курсу долара США на суму 6289,7 тис.грн. та на суму нарахованої пені. В разі задоволення позову повністю чи частково просить відстрочити виконання рішення на 1,5 роки.

Також, відповідачем 1 подано до суду 23.12.2011 року письмове клопотання від 22.12.2011 року з додатками (том 4,а.с.42-47) про призначення у справі судово-економічної експертизи. Одночасно відповідачем 1 подано до суду 23.12.2011 року письмове клопотання від 22.12.2011 року з додатками(том 4, а.с. а.с.5-41) про припинення провадження у справі в порядку п. 1 ч.1 ст.80 ГПК України з тих підстав, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства адміністративним судом, і не підвідомчий господарському суду.

Відповідач 2 в поданому суду відзиві від 28.04.2010 року(том 2, а.с.136-138) просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що пунктом 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України визначено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов’язань стосовно погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов’язань, та стягнення заборгованості перед Держаним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками, органи стягнення застосовують механізм стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Виходячи з окремих норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III, обов’язковими умовами для застосування заходів стягнення органами державної податкової служби є: наявність податкового боргу, тобто несплачених у встановлений строк зобов’язань за податками і зборами (обов’язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів, визначених Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.91 року №1251-XII; відповідне подання контролюючих органів; перебування активів боржника у податковій заставі. Заборгованість за кредитами під гарантію уряду України чи гарантію органу місцевого самоврядування, зокрема Львівської міської ради, не включається до переліку платежів, визначених Законом №1251-XII, а тому не вважається податковим боргом. Тобто Закон № 2181-III не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов’язань, які випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави. Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 113 Бюджетного кодексу України контроль за цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів одержаних під гарантії Кабінету Міністрів України, належить до повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби України. Органи ж державної податкової служби не наділені навіть правом подавати позови до судових органів про стягнення боргу, не пов’язаного з порушенням податкового законодавства, як і виступати стороною при розгляді таких справ у судах. В даному випадку заступник прокурора м. Львова безпідставно звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі ДПІ у м. Львові, оскільки захист інтересів держави в суді належить до компетенції сторони за договором субкредитування, тобто Міністерства фінансів України. Натомість Мінфін залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, що не відповідає його процесуальному статусу субкредитора за договором.

Третя особа 1 на стороні позивача в поданому суду письмовому поясненні від 01.02.2010 року з додатками(том 1, а.с.110-129), письмовому поясненні від 10.08.2010 року(том 3, а.с.71) вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими. Відповідно до закону про державний бюджет на попередні роки органи державної податкової служби України визнано органами стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неоподаткованих платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Згідно Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії уряду України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 30.04.1996р., Міністерство фінансів України щомісячно надає Державному казначейству України інформацію щодо юридичних осіб України, які порушили розклад платежів та сум витрат державного бюджету з обслуговування погашення згаданих платежів. Державне казначейство України надає зазначену інформацію відповідним територіальним органам Державного казначейства для оформлення останніми подання на суми заборгованості по основному боргу, відсотках та пені і надання їх до територіальних органів державної податкової служби для стягнення з боржників коштів по погашенню даної заборгованості та ведення ними претензійно-позовної роботи відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Нарахування пені здійснюється територіальними органами Державного казначейства України на суми прострочених заборгованостей та відсотки, відповідно до наказу ДПА України від 01.03.2001р. №77 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування та погашення пені», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.06.2003 р.№ 522/7843, з урахуванням динаміки погашення заборгованості.

Також третьою особою 1 подано суду письмове пояснення від 07.12.2011 року з додатками(том 3, а.с.129-133) про залишок непогашеної суми заборгованості, що була визначена станом на 01.05.2010 року і про стягнення якої заявлено позов в редакції останнього уточнення до позовної заяви від 15.06.10 року, поданого до суду 17.06.2010 року.

Третя особа 2 на стороні позивача в поданому суду письмовому поясненні від 01.02.2010 року з додатками(том 2, а.с.1-22) вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та підтримує їх. Зазначає, що відповідно до угоди про позику між Україною та МБРР, Україна в особі Мінфіну надала як субкредит кошти позики ЛМКП «Львівводоканал»згідно з договором субкредитування № 101-04/29 від 28.12.2001р. За період з 2003 по 2008р. ЛМКП «Львівводоканал»було здійснено вибірку коштів позики на суму 23 674 084, 88 доларів США. ЛМКП «Львівводоканал»своїх зобов’язань за договором не виконав, внаслідок чого у підприємства утворилася заборгованість за договором субкредитування та нарахована пеня. Виконання зобов’язань ЛМКП «Львівводоканал»перед Мінфіном за договором про субкредитування було забезпечено гарантією Львівської міської ради згідно укладеного з Міністерством фінансів України договору гарантії від 28.12.2001 року № 101-04/30.

В судове засідання 23.12.2011 року прокурор не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 23.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю. Також повідомив суд про те, що згідно Наказу ДПА України від 23.09.2010 року № 730 Державну податкову інспекцію у м. Львові реорганізовано шляхом перетворення у Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Львові, яка є правонаступником реорганізованої Державної податкової інспекції у м. Львові, в підтвердження його надав суду копії зазначеного наказу, свідоцтва про державну реєстрацію та довідки з ЄДРПОУ Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Львові(том 4, а.с.65-69).

В судовому засіданні 23.12.2011 року представники відповідача 1 проти позову заперечили, а також підтримали подані суду 23.12.2011 року письмові клопотання.

Відповідач 2 явки представника в судове засідання 23.12.2011 року не забезпечив, на адресу суду направив письмове клопотання від 21.12.2011 року(том 4, а.с.3-4) про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні 23.12.2011 року зазначив, що вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та підтримує їх.

Третя особа 2 представника в судове засідання не направила, в направленому на адресу суду листі від 08.12.2011 року з додатками(том 3, а.с.154-158) просить справу розглянути без участі представника Міністерства фінансів України, копію рішення направити на адресу Міністерства фінансів України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які прибули в судове засідання, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з наказу Державної податкової адміністрації України №730 від 23.09.2010 року, Державну податкову інспекцію у м.Львові реорганізовано шляхом перетворення у Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Львові, яка є правонаступником реорганізованої Державної податкової інспекції у м.Львові. Відтак, суд вважає за необхідне в порядку ст.25 ГПК України замінити позивача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Львові, його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові.

Відповідно до Угоди про позику(Проект водопостачання та каналізації міста Львова) між Україною(позичальник) та Міжнародним банком реконструкції та розвитку(далі-МБРР), підписаної 27.08.2002 року та ратифікованої Законом України від 28.11.2002 року № 317-ІV(том 3, а.с.134-146), МБРР погодився надати Україні позику у сумі 24 250 000 доларів США(розділ 2.01. Угоди про позику). Відповідно до пункту (В) преамбули Угоди про позику, проект здійснюватиме Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал»(далі - «ЛВК»). Відповідно до розділу 3.01.(b) Угоди про позику, для цілей проекту позичальник через Мінфін надає, як субкредит, кошти позики ЛВК згідно з договором(Договором про субкредитування), який мають укласти Мінфін і ЛВК. Відповідно до розділу 3.01.(d) Угоди про позику, для цілей проекту позичальник через Мінфін повинен укласти Договір гарантії з Львівською міською радою за умови, що місто Львів буде негайно і повністю виконувати всі обов’язки ЛВК по відношенню до Мінфіну у випадку, якщо ЛВК не зможе виконати свої обов’язки відповідно до Договору про субкредитування. Розділом 2.06. Угоди про позику передбачено порядок сплати відсотків та їх розмір, а розділом 2.07. Угоди про позику передбачено, що відсоток та інші нарахування сплачуються кожні шість місяців відповідно 15 квітня та 15 жовтня щороку. Відповідно до розділу 6.01. Угоди про позику, укладені уповноваженими особами Договір про субкредитування між Мінфіном та ЛВК та Договір гарантії між Мінфіном та містом Львовом визначені як одні з додаткових умов набуття чинності Угодою про позику.

Також, між Міністерством фінансів України, яке діє як фінансовий агент України(субкредитор), та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал»(субпозичальник) укладено Договір про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29(том 1, а.с. 39-55, том 3, а.с.75-91), а також 10.07.2009 року укладено Додаткову угоду № 101-04/29-1 до Договору про субкредитування, якою внесено зміни до окремих пунктів Договору про субкредитування, та викладено у новій редакції Додаток 1 до Договору «Графік погашення субкредиту», і яка розповсюджується на відносини що склалися між сторонами з 14 липня 2008 року(том 3, а.с.92-93).

Відповідно до п. 2.1. статті 2 Договору про субкредитування, субкредитор (Міністерство фінансів України) зобов’язується надати субпозичальнику (ЛМКП «Львівводоканал») кошти позики МБРР(Міжнародного банку реконструкції та розвитку) у сумі, еквівалентній 24 250 000 доларів США (далі-субкредит), а позичальник зобов’язується повернути суму субкредиту, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, згідно з положеннями договору. Згідно з Додатковою угодою від 10.07.2009 року № 101-04/29-1, у пункті 2.1. статті 2 цифри та слова «24 250 000 доларів США»замінено цифрами та словами «23 674 084,88 доларів США».

Відповідно до п.4.1. статті 4 Договору про субкредитування, субкредит надається субпозичальнику на термін не більше двадцяти (20) років, включаючи п’ятирічний пільговий період.

За період з 2003 по 2008 роки ЛМКП «Львівводоканал»було здійснено вибірку коштів позики на суму 23 674 084,88 доларів США.

Умовами статті 6 Договору про субкредитування(п.6.1., п.6.2.) передбачено, що позичальник здійснює погашення своїх боргових зобов’язань перед субкредитором по основній використаній сумі субкредиту шляхом перерахування субкредитору у формі піврічних внесків, починаючи з дня, в якому закінчився пільговий період відповідних сум згідно з графіком погашення субкредиту (додаток №1 до договору). Субпозичальник погашає субкредитору основну суму субкредиту і здійснює його обслуговування в доларах США.

Відповідно до п. 7.3. статті 7 Договору про субкредитування, субпозичальник сплачує відсотки по основній сумі вибраного та непогашеного субкредиту за ставкою, що дорівнює відсотковій ставці, яку сплачує субкредитор МБРР відповідно до розділу 2.06 Угоди про позику. Відповідно до п. 7.4. статті 7 Договору про субкредитування, субпозичальник сплачує субкредитору маржу в розмірі 0,25% річних від основної суми вибраного та непогашеного субкредиту. Відповідно до п. 7.5. статті 7 Договору про субкредитування, платежі (крім одноразової комісії), передбачені договором на користь субкредитора, субпозичальник здійснює кожні півроку до 15 квітня та до 15 жовтня.

Згідно із п.12.1. статті 12 Договору про субкредитування, субпозичальник несе відповідальність перед субкредитором за своєчасність повернення в повному обсязі основної суми субкредиту, сплати відсотків по ньому, комісійних за зобов’язання, маржі тощо та за дотримання цілей використання коштів субкредиту. Відповідно до п.12.2. статті 12 Договору про субкредитування, за невиконання або неналежне виконання субпозичальником своїх обов’язків по своєчасному погашенню основної сум субкредиту, сплати відсотків за користування нею та інших платежів за договором, він сплачує субкредитору пеню згідно чинного законодавства України. Якщо законодавством України не визначено розміру пені за порушення обов’язку по своєчасному погашенню відповідних сум до державного бюджету, то згідно з цим договором пеня складає 120 відсотків облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2. статті 3 Договору про субкредитування, засобом забезпечення виконання субпозичальником своїх зобов’язань за договором є також Договір гарантії укладений між Україною в особі Міністерства фінансів України та Львівською міською радою №101-04/30 від 28.12.2001р.

Так, між Міністерством фінансів України, яке діє як фінансовий агент України, та Львівською міською радою(гарант) укладено Договір гарантії від 28.12.2001 року №101-04/30 (том 1, а.с.56-61, том 2, а.с.16-21, том 2, а.с. 45-50), відповідно до умов якого гарант (Львівська міська рада) зобов’язується перед позикодавцем (Україною) нести солідарну з субпозичальником(ЛМКП «Львівводоканал») відповідальність за своєчасне та повне виконання субпозичальником основного зобов’язання, а також за відшкодування всіх судових та інших можливих витрат, пов’язаних із стягненням позикодавцем заборгованості(п.3.1. статті 3 Договору гарантії).

Відповідно до п.1.1. статті 1 Договору гарантії, «основне зобов’язання»означає зобов’язання субпозичальника, передбачені Договором про субкредитування, щодо своєчасного погашення субпозичальником отриманого від України субкредиту, а також сплати всіх платежів по обслуговуванню субкредиту, передбачених Договором про субкредитування, а саме: відсотків за користування субпозикою, комісії за зобов’язання, маржі, можливої пені, відшкодування збитків та інших платежів.

Згідно із п.2.1(е) статті 2 Договору гарантії, гарант підтверджує що він прийняв всі рішення і передбачив у міському бюджеті необхідні кошти для виконання своїх зобов’язань за цим договором. Згідно п.4.2.(г) статті 4 Договору гарантії, гарант зобов’язаний протягом дії Угоди про позику і цього Договору здійснювати всі необхідні заходи і передбачати в бюджеті міста Львів суми коштів, необхідні для забезпечення виконання своїх зобов’язань за цим Договором.

Згідно п.4.2.(а) статті 4 Договору гарантії, гарант зобов’язаний нести солідарну з субпозичальником відповідальність за виконання основного зобов’язання. Згідно п.4.2.(б) статті 4 Договору гарантії, гарант зобов’язаний в двадцятиденний термін з дати направлення позикодавцем на адресу гаранта письмового повідомлення про невиконання субпозичальником основного зобов’язання(або його частини) згідно з положеннями Договору про субкредитування, виконати свої зобов’язання, перерахувавши необхідні для цього кошти на рахунок, визначений Мінфіном; в разі порушення гарантом терміну виконання своїх обов’язків відповідно до положень цього розділу Договору, гарант зобов’язується виплатити позикодавцю пеню із розрахунку 0,1% від суми, необхідної для виконання відповідної частини основного зобов’язання, за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов’язку боржників(солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідач 1(ЛМКП «Львівводоканал») в порушення вимог п. 8.1.1., 8.1.3. п.8.1.ст.8 Договору про субкредитування взятих на себе зобов’язань щодо своєчасного здійснення платежів згідно умов договору та Додатку 1 до договору «Графік погашення субкредиту»в повній мірі не виконав.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», визначено в 2009 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі. Відповідна норма передбачена і у статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Відповідно до п. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року(що був чинним на дату звернення з даним позовом), у разі невиконання юридичними особами своїх зобов’язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов’язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Пунктом 30 ст.2 вказаного Кодексу визначено органи стягнення –податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів(обов’язкових платежів) та інших надходжень. Відповідні повноваження податкових органів по стягненню простроченої заборгованості передбачено і п.9 ст.17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року.

Наведеним спростовується твердження відповідача 2 про те, що заступник прокурора м.Львова безпідставно звернувся до суду в інтересах держави в особі ДПІ у м.Львові (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові). Суд вважає, що податковий орган в даному випадку є належним позивачем по справі, так як діючим законодавством визначено особливий порядок стягнення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.05.2010 року у відповідача 1(ЛМКП «Львівводоканал») та солідарно у відповідача 2(Львівської міської ради) утворилася заборгованість за Договором про субкредитування в розмірі 2 869 037 доларів США 25 центів(з яких 1 742 647 доларів США 41 цент – простроченої заборгованості за основною сумою боргу, 1 046 785 доларів США 05 центів –простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 79 604 долари США 79 центів –простроченої заборгованості за платою за надання кредиту).

Окрім цього, відповідно до п.12.2 статті 12 Договору про субкредитування, п.3.9 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 11.06.2003 року № 290 (зареєстровано в Мін’юсті України 27.06.2003 року за № 522/7843) відповідачу 1(ЛМКП «Львівводоканал») та солідарно відповідачу 2(Львівській міській раді) нараховано пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, яка станом на 01.05.2010 року складає 2 316 609 грн 34 коп.

Відповідно до умов п.4.2. статті 4 Договору гарантії, Міністерством фінансів України направлялися Львівській міській раді письмові повідомлення про невиконання ЛМКП «Львіводоканал»основного зобов’язання або його частини (листи Мінфіну від 22.12.2008 року № 31-25030-02-21/45244, від 25.02.2009 року № 31-25030-02-21/5200, від 30.12.2009 року № 31-25030-02-21/36305 та докази їх отримання долучено Міністерством фінансів України до матеріалів справи, том 2, а.с.115-128). Так як кошти Львівською міською радою перераховані не були, відповідачу 2(Львівській міській раді) нараховано пеню в розмірі згідно п.4.2.(б) статті 4 Договору гарантії, яка станом на 01.05.2010 року складає 5 675 520 грн 05 коп.

Вищевказані суми заборгованості, що виникли станом на 01.05.2010 року, повністю підтверджені матеріалами справи, зокрема, поданнями Головного управління державного казначейства України у Львівській області, письмовими поясненнями Головного управління державного казначейства України у Львівській області та Міністерства фінансів України, розрахунками заборгованості та пені(том 1, а.с.110-129, том 3, а.с.20-25,31-33,45-51,52-55,129-133,154-157).

Посилання відповідача 1 на положення ГК України та ЦК України в частині обмеження строків нарахування пені та позовну давність по вимогах про стягнення пені судом до уваги не приймається. При цьому суд зазначає, що Договір про субкредитування та Договір гарантії укладені відповідно з відповідачем 1 та відповідачем 2 від імені держави України, на реалізацію Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, ратифікованої Законом України, і до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані положення ГК України та ЦК України щодо розміру, строку нарахування пені, позовної давності. З тих самих підстав у суду відсутні правові відсутні підстави зменшувати розмір зазначених сум пені.

Як вбачається із поданого третьою особою 1(ГУДКУ у Львівській області) письмового пояснення від 07.12.2011 року з додатками(том 3, а.с.129-133), із суми заборгованості визначеної станом на 01.05.2010 року (про стягнення якої заявлено позов в редакції поданого заступником прокурора м.Львова останнього уточнення до позовної заяви від 15.06.10 року, поданого до суду 17.06.2010 року), частина заборгованості відповідачем 1 погашена під час розгляду справи, а саме, сплачено 7 515,31 та 839,20 доларів США за відсотками(всього 8 354 доларів США 51 цент), 6 308,43 та 7 520,21 доларів США за платою за надання позики(всього 13 828 доларів США 64 центи).

Доказів сплати решти суми заборгованості відповідачами в матеріалах справи відсутні, доказів протилежного суду не подано.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у вигляді стягнення солідарно з ЛМКП «Львівводоканал»та Львівської міської ради до державного бюджету заборгованості в сумі 1 742 647 доларів США 41 цент –простроченої заборгованості за основною сумою боргу, 1 038 430 доларів США 54 центи –простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 65 776 доларів США 15 центів –простроченої заборгованості за платою за надання кредиту, 2 316 609 грн 34 коп –пені на прострочену заборгованість, а також у вигляді стягнення з Львівської міської ради до державного бюджету 5 675 520 грн 05 коп пені на прострочену заборгованість за договором гарантії від 28.12.2001 року № 101-04/30.

В решті позовних вимог, а саме, в частині стягнення солідарно з ЛМКП «Львівводоканал»та Львівської міської ради заборгованості в сумі 8 354 доларів США 51 цент - простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 13 828 доларів США 64 центи –простроченої заборгованості за платою за надання кредиту, провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України(відсутній предмет спору), так як дані суми сплачені після звернення з позовом до суду.

Як зазначено у пункті 19 Листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов’язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом. При цьому законом прямо не передбачено обов’язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов’язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент(за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Відтак, оскільки позивачем та прокурором не заявлялося клопотання про визначення в резолютивній частині рішення еквіваленту в гривнях від сум, що стягуються в іноземній валюті, суд не вбачає підстав для визначення в резолютивній частині рішення еквіваленту в гривнях від тієї частини позовних вимог, по яких заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в доларах США. При цьому суд також виходить з того, що спірні правовідносини виникли з Угоди про позику(Проект водопостачання та каналізації міста Львова) між Україною(позичальник) та МБРР, ратифікованої Законом України від 28.11.2002 року № 317-ІV, відповідно до якої позика надається у доларах США, а відповідно до умов Договору про субкредитування (п.6.2 статті 6) субпозичальник погашає субкредитору основну суму субкредиту і здійснює його обслуговування в доларах США.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 від 22.12.2011 року про припинення провадження у справі в порядку п. 1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки не вбачається що даний спір є адміністративним. Між сторонами існує спір про право, спірні правовідносини виникли у зв’язку з укладенням правочинів(договорів), майнові відносини сторін договорів у даній справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій однією стороною стосовно іншої сторони. Правовідносини мають господарський характер, вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності сторін договорів. Той факт, що позивач є органом державної влади, не робить вказаний спір адміністративним. Також слід зазначити що спір про стягнення заборгованості за вищевказаними Договором про субкредитування та Договором гарантії уже подавався на розгляд адміністративного суду, однак ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року(том 4, а.с.52-53) провадження у справі було закрито відповідно до ст.157 КАС України з тих підстав що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, і роз’яснено що вирішення даної категорії справ віднесено до юрисдикції господарських судів. Щодо долученої відповідачем 1 до клопотання судової практики, суд зазначає, що відповідно до ст.111-28 ГПК України лише рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом(судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Такого рішення Верховного суду України (яке б вказувало що вирішення даної категорії справ віднесено до компетенції адміністративних судів) суду не надано, станом на дату прийняття рішення у справі суду про такі рішення Верховного суду України невідомо. Між тим, у постановах Верховного суду України від 25.08.2009 року та 30.09.2009 року(том 4, а.с.63-64,70-74) у подібних справах за позовами органів ДПС про стягнення заборгованості перед бюджетом за договорами, зроблено висновок про те, що такі спори не є адміністративними.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 від 22.12.2011 року про призначення у справі судово-економічної експертизи, оскільки за раніше поданим клопотанням відповідача 1 від 16.06.2010 року (том.3, а.с.40-42) у справі ухвалою суду від 17.08.2010 року вже призначалася судово-економічна експертиза з питань, подібних до запропонованих відповідачем 1 в клопотанні від 22.12.2011 року в пункті с) та д) прохальної його частини, однак за результатами експертизи було складено повідомлення експерта №3080 від 18.11.2011 р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість дачі висновку фінансово-кредитної експертизи по господарській справі №28/7. Щодо питань, запропонованих відповідачем 1 в клопотанні від 22.12.2011 року в пункті а) та б) прохальної його частини, то не обґрунтовано необхідності з’ясування вказаних питань та яке значення для справи має з’ясування цих питань.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 про відстрочку, в разі задоволення позову повністю чи частково, виконання рішення на 1,5 року (том 2, а.с. 29-32, том 2, а.с.139-140) за його безпідставністю, відсутністю доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Також суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи(як того просить відповідач 2 в клопотанні від 21.12.2011 року), оскільки в даній справі розгляд справи неодноразово відкладався, в судове засідання 08.12.2011 року представник відповідача 2 теж не з’явився, подавши суду клопотання від 07.12.2011 року про відкладення розгляду з аналогічних підстав(зайнятість в іншому судовому засіданні). Доказів неможливості явки в судове засідання 23.12.2011 року іншого повноважного представника відповідач 2 суду не представив.

Судові витрати в сумі 25 500 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів, так як спір виник з їх вини(в тому числі в тій частині позовних вимог, провадження по яких підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору). При цьому частина судових витрат пропорційно до вимог про солідарне стягнення коштів з обох відповідачів покладається на відповідачів порівну, решта судових витрат пропорційно до вимог про стягнення коштів з відповідача 2 покладається на відповідача 2, вказані судові витрати підлягають стягненню до державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4-3,25,33-36,43,49,п.1-1 ч.1 ст.80,ст. 82 –85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Львові, його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути солідарно з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»(79017, м.Львів,вул.Зелена,64, ідентифікаційний код 03348471) та Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1, ідентифікаційний код 04055896) до державного бюджету заборгованість за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29 в сумі 1 742 647 доларів США 41 цент –простроченої заборгованості за основною сумою боргу, 1 038 430 доларів США 54 центи –простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 65 776 доларів США 15 центів –простроченої заборгованості за платою за надання кредиту, 2 316 609 грн 34 коп –пені на прострочену заборгованість.

4. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1, ідентифікаційний код 04055896) до державного бюджету 5 675 520 грн 05 коп - пені на прострочену заборгованість за договором гарантії від 28.12.2001 року № 101-04/30.

5. Припинити провадження у справі в частині стягнення солідарно з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»(79017, м.Львів,вул.Зелена,64, ідентифікаційний код 03348471) та Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1, ідентифікаційний код 04055896) до державного бюджету заборгованості за договором про субкредитування від 28.12.2001 року №101-04/29 в сумі 8 354 доларів США 51 цент - простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 13 828 доларів США 64 центи –простроченої заборгованості за платою за надання кредиту.

6. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»(79017, м.Львів,вул.Зелена,64, ідентифікаційний код 03348471) в доход державного бюджету 10 395 грн 08 коп - державного мита та 96 грн 21 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1, ідентифікаційний код 04055896) в доход державного бюджету 15 104 грн 92 коп - державного мита та 139 грн 79 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. В задоволенні клопотань відповідача 1 про відстрочку виконання рішення, призначення експертизи, припинення провадження у справі відмовити.

9. Накази, відповідно до ст.116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Морозюк А.Я.