Рішення № 20796596, 22.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 5015/6277/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін», м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона ЛТД», м. Львів,

про: стягнення 53 614 грн. 58 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона ЛТД»про стягнення 53 614 грн. 58 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.11.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 01.11.2011 року рекомендованою поштою № 03680 0234571 1, відповідач 31.10.2011 року рекомендованою поштою № 79069 0132021 1 та 01.11.2011 року рекомендованою поштою № 79069 0132429 2 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 17.11.2011 року відкладено на 06.12.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

06.12.2011 року судове засідання відкладено на 22.12.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 22.12.2011 року зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання втретє не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31481925, знаходиться за адресою: 03148, м. Київ, вул. Качалова, буд.3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 069178, Випискою з ЄДРПОУ серії ААБ № 071522 та Довідкою Головного управління статистики у Святошинському районі міста Києва з ЄДРПОУ серії АБ № 334070 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскона»ЛТД є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19165672, знаходиться за адресою: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 44, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 469464 (докази в матеріалах справи).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін»(надалі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскона»ЛТД (надалі відповідач, покупець, дистрибютор) укладено договори купівлі-продажу товарів від 25.02.2010 року № Д-86 (надалі договір № 86) та від 10.01.2011 року № Д-54 (надалі договір № 54).

Зазначені договори укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 25.02.2010 року № Д-86 та від 10.01.2011 року № Д-54 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до пункту 1.1. договору № 86 продавець зобовязується протягом дії договору передавати дистрибютору у власність товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору № 86, а дистрибютор зобовязується прийняти у власність і оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених договором.

Розділом 2 договору № 86 передбачено строк дії договору.

Так, пунктами 2.1.-2.2. договору № 86 встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх завершення.

Розділом 3 договору № 86 передбачено умови поставки та приймання вантажу.

Згідно пункту 3.1. договору № 86 продавець передає (відвантажує) зі свого складу дистрибютору товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), погодженій сторонами в накладних, рахунках-фактурах, тощо.

Пунктом 5.1. договору № 86 передбачено, що дистрибютор при одержанні першої замовленої партії товару здійснює попередню оплату за цей товар в розмірі двадцяти відсотків вартості замовленого товару. Зазначена партія товару відвантажується продавцем дистрибютору тільки при наявності відповідної суми попередньої оплати на поточному банківському рахунку продавця.

Згідно пункту 5.3. договору № 86 дистрибютор зобовязаний провести з продавцем повний розрахунок за отриману партію товару у строк, який не перевищує шістдесяти календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару. Непроведення дистрибютором оплати за відповідну партію товару 60 календарних днів з дня її отримання покупцем, вважається порушенням дистрибютором умов договору щодо оплати ним вартості зазначеної партії товару.

Розділом 9 договору № 86 передбачено відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Так, у відповідності до пункту 9.1. договору № 86 у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до пункту 1.1. договору № 54 продавець зобовязується протягом дії договору передавати дистрибютору у власність товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору № 54, а дистрибютор зобовязується прийняти у власність і оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених договором.

Розділом 2 договору № 54 передбачено строк дії договору.

Так, пунктами 2.1.-2.2. договору № 54 встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх завершення.

Розділом 3 договору № 54 передбачено умови поставки та приймання вантажу.

Згідно пункту 3.1. договору № 54 продавець передає (відвантажує) зі свого складу дистрибютору товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), погодженій сторонами в накладних, рахунках-фактурах, тощо.

Пунктом 5.1. договору № 54 передбачено, що дистрибютор при одержанні першої замовленої партії товару здійснює попередню оплату за цей товар в розмірі двадцяти відсотків вартості замовленого товару. Зазначена партія товару відвантажується продавцем дистрибютору тільки при наявності відповідної суми попередньої оплати на поточному банківському рахунку продавця.

Згідно пункту 5.3. договору № 54 дистрибютор зобовязаний провести з продавцем повний розрахунок за отриману партію товару у строк, який не перевищує шістдесяти календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару. Непроведення дистрибютором оплати за відповідну партію товару 60 календарних днів з дня її отримання покупцем, вважається порушенням дистрибютором умов договору щодо оплати ним вартості зазначеної партії товару.

Розділом 9 договору № 54 передбачено відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Так, у відповідності до пункту 9.1. договору № 54 у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Позивач свої зобовязання за договорами № 54 та № 86 виконав належним чином, передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 698010 грн. 64 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками юридичних осіб-сторін за договорами № 54 та № 86 Видатковими накладними та Довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, сплатив 644396 грн. 06 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 53614 грн. 58 коп., що підтверджується Довідкою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»з банківського рахунку позивача про надходження коштів від ТзОВ «Аскона»ЛТД за період з 01.03.2010 року по 11.10.2011 року включно.

Актом звірки від 04.10.2011 року відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 53416 грн. 56 коп., вказавши при цьому на розходження в розрахунках між сторонами по кредиту відповідача в розмірі 198 грн. 00 коп. Вказаний акт підписано повноважними представниками сторін та завірено печатками юридичних осіб сторін за договорами № 54 та № 86 (оригінал Акту звірки в матеріалах справи).

06.12.2011 року представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи Гарантійного листа, б/н, б/д, у якому відповідач визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 53416 грн. 56 коп. та просить позивача розглянути графік розтермінування її сплати та повідомити про рішення письмово.

Інших доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в обґрунтування заборгованості перед позивачем в розмірі 53416 грн. 56 коп. відповідачем суду не подано та не заявлено.

Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 53 614 грн. 58 коп., станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна субєкта або субєктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з господарських договорів поставки від 25.02.2010 року № Д-86 та від 10.01.2011 року № Д-54.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 7.1 договору покупець проводить розрахунок з продавцем шляхом проведення перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів після поставки товару.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44 49, 75, 77, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона»ЛТД (юридична адреса: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 44; фактична адреса: 79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 313; код ЄДРПОУ 19165672) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін»(юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Качалова, буд.3; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 31481925) 53 614 грн. 58 коп. суми основної заборгованості, 536 грн. 15 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

22.12.2011 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.