Рішення № 20796198, 23.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.11 Справа№ 5015/6494/11

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ПЛЮС», м.Київ

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітойл», м.Львів

про стягнення 25220,50 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

при секретарі Дубенюк Н.А.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 представник ( довіреність «20 від 07.11.2011 р )

відповідача не з»явився

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Плюс”, м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю “Фітойл”, м. Львів, про стягнення 25220,50 грн., з яких 3833,60 грн. 3% річних; 6849,57 грн. інфляційні втрати, 14537,30 грн. проценти за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.11.2011 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 22.11.2011 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 22.11.2011 р. та від 13.12.11 року.

В судове засідання 23.12.2011 р явку повноважного представника забезпечив позивач. З підстав, наведених у позовній заяві , поясненні №20 від 15.12.2011 року щодо строків позовної давності заявлені вимоги підтримує та просить задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Однак, у справі є відзив відповідача від 22.11.2011 р , який поданий до суду 02.12.2011 року і зареєстрований за вх.№28674/11; Клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності від 07.12.2011 року ( клопотання поступило до суду 15.12.11 р і зареєстроване за вх.№29940/11). З підстав наведених у відзиві та клопотанні відповідач просить відмовити в задоволенні позову, у зв»язку із безпідставністю позовних вимог та перебігу строків позовної давності звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представникам позивача в судових засіданнях розяснено права та обов»язки сторін, згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України.Заяви про відвід судді не надходили.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненні щодо строків позовної давності. Ствердив, зокрема, що 19.11.2008 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №02/11, за яким позивач продав відповідачу майно на суму 131712 грн. відповідно до видаткової накладної №БМ-0000001 від 27.11.2008 р. та довіреності ЯПІ№745158 від 25.11.2008 р. Відповідач частково оплатив товар в сумі 64207,77 грн., допустивши заборгованість в сумі 67504,23 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.07.2009 р. у справі №6/133 було вирішено стягнути з відповідача суму боргу 67504,23 грн., пені 4127,86 грн., інфляційних втрат 2598,91 грн., 3% річних 515,98 грн.. Нарахування штрафних санкцій було здійснено судом до 25.05.2009 р. Однак, відповідач добровільно судове рішення не виконав. В порядку виконавчого провадження з відповідача було стягнуто 11486,45 грн. - 24.06.2010 р., 20000 грн. - 02.07.2010 р., 24401,09 грн. 31.08.2011 р., 19919,41 грн. 28.09.2011 р.. Просить стягнути з відповідача нарахування за період з 25.05.2009 р. по дату фактичного виконання зобовязань. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Визнавши факт укладення договору, неналежного його виконання та стягнення усієї присудженої рішенням господарського суду Львівської області від 28.07.2009 р. у справі №6/133 в порядку виконавчого провадження, посилається на сплив позовної давності по заявлених позивачем вимогах з 19.03.2011 р. Просить застосувати спеціальні строки позовної давності. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи обставини наведені відповідачем у відзиві та у клопотанні про застосування строків спеціальної позовної давності, суд встановив наступне.

19.11.2008 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №02/11, за яким позивач продав відповідачу майно на суму 131712 грн. відповідно до видаткової накладної №БМ-0000001 від 27.11.2008 р. та довіреності ЯПІ№745158 від 25.11.2008 р. Відповідач частково оплатив товар в сумі 64207,77 грн., допустивши заборгованість в сумі 67504,23 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.07.2009 р. у справі №6/133 було вирішено стягнути з відповідача суму боргу 67504,23 грн., пені 4127,86 грн., інфляційних втрат 2598,91 грн., 3% річних 515,98 грн.. Нарахування штрафних санкцій було здійснено судом до 25.05.2009 р., що підтверджується змістом вказаного рішення.

Однак, відповідач добровільно судове рішення не виконав. З матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, вбачається, що в порядку виконавчого провадження з відповідача було стягнуто 11486,45 грн. - 24.06.2010 р., 20000 грн. - 02.07.2010 р., 24401,09 грн. 31.08.2011 р., 19919,41 грн. 28.09.2011 р..

Посилання відповідача на стягнення з нього рішенням господарського суду Львівської області від 28.07.2009 р. у справі №6/133 не лише суми основного боргу, але й передбачених законом та договором нарахувань станом до 25.05.2009 р. не звільняє його від виконання своїх обовязків. Законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення. Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З урахуванням наведеного, після прийняття господарським судом Львівської області рішення у справі №6/133 про стягнення боргу за договором, грошове зобовязання боржника не припинилось, оскільки кредиток гроші не отримав у встановлений строк, а відтак останній має право на нарахування передбачених ст. 625 ЦК України відсотків річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобовязання боржником. Таку ж позицію займає і Вищий господарський суд України, що підтверджується постановою від 09.11.2010 р. у справі №15/318.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням наведеного, позивачем нараховано загальну суму 25220,50 грн., з яких 3833,60 грн. 3% річних; 6849,57 грн. інфляційні втрати, 14537,30 грн. проценти за користування чужими коштами, що підтверджується відповідним розрахунком. Відповідач не заперечував правильність зазначеного розрахунку та підстав для проведення таких нарахувань, посилаючись лише на сплив позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Водночас, відповідно до ч. ч. 1. 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що частковими проплатами відповідача переривався перебіг позовної давності з урахуванням чого посилання відповідача на сплив позовної давності не відповідає матеріалам справи. Переривання перебігу позовної давності на стягнення основної заборгованості перериває перебіг позовної давності на стягнення складової частини такого боргу інфляційних втрат та 3% річних тощо. Таку ж позицію займає і Вищий господарський суд України у постанові від 15.11.2011 р. у справі №20-045-11.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити. Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1,2,32,33, 34,36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фітойл”( юридична адреса : 79013, м.Львів, вул..Вербицького,5 кв.1; фактична адреса : 77305, м.Івано-Франківська область, м.Калуш, вул..Заводська,1-а, код ЄДРПОУ 36118779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ПЛЮС»( юридична адреса :02094, м.Київ, вул..М.Раскової,11; поштова адреса : 02152 м.Київ, вул..Серафімовича, 13/2, оф.14) 25220,50 грн. заборгованості, 252,21 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

В засіданні 23.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повне рішення виготовлено 27.12.2011 року.

Суддя Кітаєва С.Б.