Рішення № 20794716, 22.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 8/175/2011

За позовом Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ,

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області, -

про стягнення 6156 грн. 34 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 6156,34 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання вугільної продукції №14-07/2-ЕН, укладеного між сторонами 01.03.07 року, а також на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.10 року по справі №42/258.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 24.11.11 року до 08.12.11 року - у зв’язку з неявкою представника відповідача, а також невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 08.12.11 року до 22.12.11 року –у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До судового засідання, призначеного на 22.12.11 року, позивач не з’явився.

20.12.11 року, через канцелярію суду, він подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих. №729юр від 09.12.11 року); заява про відмову від позову чи зміну позовних вимог від нього станом на час вирішення цього спору по суті до суду не надходила.

Відповідач до вищезазначеного судового засідання також не з’явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.9).

Позов він не визнав, пославшись на те, що, на його думку:

позивач не надав належних та допустимих доказів неналежного виконання відповідачем умов вищезгаданого договору;

рішення господарського суду міста Києва, на яке посилається позивач як на підтвердження своїх позовних вимог (том 1, а.с.107-108), не може бути підставою для стягнення з відповідача збитків;

скінчився термін позовної давності для стягнення збитків (відзив на позовну заяву від 07.12.11 року за вих. №09/832) (том 2, а.с.10).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22, ст.ст.32-35,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.03.07 року між Державним підприємством "Вугілля України" (далі –ДП "Вугілля України", - покупець) та Державним підприємством "Антрацит" (далі –ДП "Антрацит", - постачальник) у простій письмовій формі укладено договір №14-07/2ЕН постачання вугільної продукції, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві вугільну продукцію (далі –вугілля) в асортименті, за реквізитами та якісними показниками, наведеними у цьому договорі (п.1.1).

Покупець зобов’язується прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених договором (п.1.2).

Вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах за реквізитами покупця, вказаними у додатках до договору (п.2.1).

Партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору (згідно з ДСТУ 4096-2002) об’єднаної проби, що засвідчується відповідним актом згідно п.6.4 ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань оформлюється посвідчення про якість вугілля в партії (п.2.4).

На підтвердження поставки постачальник зобов’язаний надати покупцю та вантажоотримувачу одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв’язку копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов’язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п.6.5 ДСТУ 4083-2002 (п.2.5).

Вимоги до якості вугільної продукції зазначені у пункті 3.1 договору.

Приймання вугілля за якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 року №П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю»(п.4.1).

У п.4.4 договору зазначено, що приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача.

Фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем, відображається в акті звіряння кількості та якості вугілля (п.4.11).

За постачання неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, пов’язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати на вивантаження вагонів та ін.) (п.6.4).

Договір набирає чинності з 01.03.07 року та діє до 30.04.07 року, а в частині проведення розрахунків –до повного виконання зобов’язань (п.8) (том 1, а.с.21-24).

Позивач стверджує, що на виконання умов цього договору відповідач у липні та вересні 2007 року на користь вантажоотримувачів, вказаних покупцем - ДП "Вугілля України", здійснив постачання вугільної продукції окремими партіями, завантаженими у залізничні напіввагони, загальною кількістю 90 напіввагонів, що підтверджується наданими до справи залізничними накладними на маршрут або групу вагонів №№49541296, 49541295, 49541294, 49541304, 49541310, 49541334, 49541320, 50054371, 50054529, 50054534, 50054533, 50054531, 50054591, 50054910, 50054916, 50054912, 50054914, 50054915, 50054278, 50054287, 50054288, 50054490, 50054492, 50054383, 50054456, 50054457, 50054460, 50054452, 50054453, 50054454, 50054461, - у вагонах за номерами: 67387217, 68405356, 65808149, 6870642, 68535368, 6870642, 68535368, 65142010, 65384984, 66932187, 64212475, 67667741, 67857581, 60069747, 65767477, 67870766, 67073817, 66751470, 66970476, 66694621, 65882110, 66030677, 65292484, 68566207, 67148015, 68025642, 68502137, 67869537, 65772402, 65734105, 60725801, 60914025, 64547987, 65518748, 64919327, 65332009, 65057051, 68701515, 68543040, 67867010, 63407506, 68296920, 68603760, 68618057, 68461276, 68609809, 65884728, 68609536, 67355123, 67883314, 68804327, 67161612, 68568344, 68603984, 67613166, 66375239, 66487612, 65946709, 68424167, 66012527, 68717503, 68923483, 63503304, 67188724, 68620954, 68148188, 66932278, 66921578, 68405836, 68616218, 67372045, 66970260, 67150029, 66380023, 64359367, 65382723, 66110255, 66168881, 65740672, 60452018, 67883314, 65942971, 63838908, 66934324, 66735457, 67658864, 68464684, 64356256, 66839432, 66786005 (том 1, а.с.25-75).

На підтвердження якості кожної партії вугілля постачальник надав вантажоотримувачеві посвідчення про якість вугілля №№1029, 1029-а, 1029-б; 1052, 1052-а;1060, 1060-а; 1112, 1112-а;1111;1016, 1016-а;1044, 1044-а, 1044-б; 1030, 1030-а; 1040, 1040-а; 1039, 1039-а, 1039-б; (том 1, а.с.76-86).

Як стверджує позивач, після прийняття вантажоотримувачем партій поставленого вугілля були виявлені розбіжності у рівні його якості порівняно з показниками, зазначеними у посвідченнях, що документально підтверджено актами спільного випробування вугілля №№35476 від 06.09.07 року; №3636 від 12.09.07 року; №3642 від 12.09.07 року; №3832 від 24.09.07 року; №3827 від 24.09.07 року; №3512 від 05.09.07 року; №3595 від 08.09.07 року; №3597 від 09.09.07 року; №3600 від 09.09.07 року; №3590 від 09.09.07 року та №3598 від 09.09.07 року (том 1, а.с.87-97).

Про кожен з фактів виявлення відхилень якості поставленого вугілля від зазначених у посвідченнях показників вантажоотримувач відповідно до приписів вищезгаданої Інструкції №П-7 терміново повідомляв постачальника телеграмами (том 1, а.с101-106).

Відповідач не спростував жодного з вищенаведених доказів.

Як вбачається з наявних у справі доказів, між ДП "Вугілля України" та Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (далі –ВАТ "ДЕК "Центренерго") 15.02.07 року був укладений договір постачання вугільної продукції №15-02/1-П, згідно з яким відповідач зобов’язувався поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, наведеними у договорі, а позивач - прийняти та оплатити вугільну продукцію.

З огляду на вищенаведені факти постачання ДП "Антрацит" вугілля, якість якого мала відхилення від показників, вказаних у посвідченнях про якість, постачальником якого на користь ВАТ «ДЕК «Центренерго», у свою чергу, згідно договору №15-02/1-П від 15.02.07 року є ДП "Вугілля України", - ВАТ «ДЕК «Центренерго» у 2010 році звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Вугілля України" –про стягнення 9249,23 грн. (справа №42/258).

Названий суд, дослідивши докази по справі №42/258, у т.ч. і вищеперелічені, дійшов висновку, що ДП "Вугілля України", здійснивши постачання на користь ВАТ "ДЕК "Центренерго" вищезазначених партій вугілля, припустилося порушення умов договору №15-02/1-П від 15.02.07 року, у тому числі - шляхом поставки вугілля більш низької якості, ніж вказано у посвідченнях про якість, виданих ДП "Антрацит" як постачальником на користь ДП «Вугілля України»за іншим договором - вищезазначеним договором №14-07/2ЕН від 01.03.07 року, - оскільки саме вугільна продукція за цим договором була предметом поставки за вищезгаданим договором №15-02/1-П від 15.02.07 року, де постачальником є ДП "Вугілля України".

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.10 року по справі №42/258 (том 1, а.с.107-108) позов задоволено частково –на суму 6694,54 грн., до якої входить також сума у розмірі 6156,34 грн., яка, в свою чергу, складається із плати за користування вагонами, направлення телеграм про виклик представників постачальника та вантажовідправника, а також проведення хімічного аналізу вугілля.

Остання сума досліджена судом в рамках розгляду справи №42/258 та документально підтверджена.

Вказане рішення суду набрало законної сили та повністю виконане ДП "Вугілля України», що підтверджується долученим до цієї справи (№8/175/2011) платіжним дорученням №23350 (#60127380) від 25.01.11 року на суму 6939,18 грн. (том 1, а.с.109).

Керуючись ст. 35 ГПК України, суд вважає цей факт встановленим та таким, що не потребує повторного доведення.

Позивач по даній справі вважає ці витрати збитками, спричиненими йому з вини ДП "Антрацит" та просить їх стягнути з нього.

Відповідач позов не визнав з вищевикладених причин.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі доказів, термін позовної давності за цим спором не скінчився, оскільки ДП "Вугілля України" про порушення свого права дізналося не раніше дня винесення господарським судом міста Києва рішення від 31.08.10 року по справі №42/258, а в силу приписів ст.257 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) загальний термін позовної давності встановлений в 3 роки,- при цьому відповідно до ч.1 ст.261 Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, вищевикладене спростовує доводи позивача про закінчення терміну позовної давності для стягнення спірної суми коштів.

Заявлену до стягнення суму позивач визначає як збитки.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення збитків передбачений пунктом 8 ч.1 ст. 16 ЦКУ.

Відповідно до умов п.4.9 укладеного між сторонами по цій справі договору постачальник (відповідач) несе відповідальність за усі збитки, спричинені з його вини в ході виконання договору.

Позивач у порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, довів факт спричинення збитків з вини відповідача, їх суму, причинний зв’язок між діями відповідача та настанням збитків, а також його вину у спричиненні збитків; крім того, він документально довів, що він (позивач) сплатив на користь іншої юридичної особи заявлену до стягнення суму збитків.

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-2 ст. 1166 ЦКУ, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

По вищезгаданій справі №42/258 позивач довів вину ДП «Вугілля України»у поставці вугілля нижчої якості, ніж було зазначено у супровідних документах, складених ДП «Антрацит», та стягнув спричинені внаслідок цього збитки з ДП «Вугілля України», які останнє реально сплатило на користь стягувача - ВАТ "ДЕК "Центренерго".

Згідно правилу ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цим правом скористалося ДП «Вугілля України».

Обраний ним спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст.ст.6, а також 1192 Цивільного кодексу України, при цьому в останній сказано, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, виходячи з того, що позивач звернувся з цим позовом до суду 31.10.11 року (том 1, а.с.127), суд витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладає на відповідача як на сторону, яка припустилася порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203,509,610-614,623,626,627,629,1166,1191,1192 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22, ст.ст.32-35,43.44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства "Антрацит", ідентифікаційний код 32226065, яке знаходиться за адресою: місто Антрацит, вул. Ростовська, 38 Луганської області, - на користь Державного підприємства "Вугілля України", ідентифікаційний код 32709929, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, - збитки у сумі 6156 (шість тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 34 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.12.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –26 грудня 2011 року.

Суддя А.П.Середа