Рішення № 20794477, 22.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 8/170/2011

За позовом Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Краснолуцьке вантажно-транспортне управління", м. Ровеньки Луганської області,

до Закритого акціонерного товариства «Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"», м. Красний Луч Луганської області, -

про стягнення 37783 грн. 31 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. юрисконсульт, - довіреність № 1-3/3д-36 від 01.04.11 року;

від відповідача ОСОБА_2. представник, - довіреність № 10 від 30.04.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за період з 31.03.11 року по 18.11.11 року за надані послуги (користування залізничними вагами) у сумі 37783,31 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг по переважуванню вагонів №11, укладеного між сторонами 21.12.10 року.

Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні, що відбулося 21.11.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 21.11.11 року до 05.12.11 року та з 05.12.11 року до 22.12.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та здійснити взаємозвірку.

До початку судового засідання 22.12.11 року сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що за даними бухгалтерського обліку Приватного акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька") (далі - ПАТ "ГЗФ "Краснолуцька"") сума в розмірі 37783,31 грн. за договором №11 від 21.12.10 року не значиться, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у звязку з необґрунтованістю (а.с.46).

У судовому засіданні 22.12.11 року він надав документальні докази добровільної сплати ним у період з 07.12.11 року (платіжні доручення №№3498 та 3499) по 19.12.11 року (платіжне доручення №3614) на користь позивача грошових коштів за користування залізничними вагами у загальній сумі 10776,74 грн. (5388,37 грн. + 4323,64 грн. + 1064,73 грн.), - тобто у такий спосіб відповідач частково визнав позов.

У вступних частинах ухвал суду про відкриття провадження по цій справі та про відкладення слухання по ній припущено описку, яка полягає у тому, що правильною назвою відповідача є "Приватне акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", - в той час, як в названих вище ухвалах його поіменованого "Закрите акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"". Вказана описка підлягає виправленню, а назва відповідача викладенню у правильному варіанті, - що слід відобразити у подальшому викладі цього рішення.

На підтвердження своїх вимог позивач надав до справи

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

21.12.10 року між Державним підприємством "Донбасантрацитвантажтранс", правонаступником якого є Державне підприємство "Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Краснолуцьке вантажно-транспортне управління" (а.с.14-16;17) (далі ВТУ, - виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"" (далі ГЗФ, - замовник), у простій письмовій формі укладено договір №11 про надання послуг з переважування вагонів, - відповідно до якого виконавець бере на себе зобовязання з надання замовнику послуг по зважуванню залізничних вагонів є вантажем на залізничних вагах виконавця (п.1.1), а замовник приймає на себе зобовязання з оплати отриманих від виконавця послуг згідно з умовами договору (п.1.2).

За надані послуги замовник сплачує виконавцеві відповідно до калькуляції, доданої дог договору (додаток №1) на місяць за одну одиницю ваг. Калькуляція є невідємною частиною договору (п.2.1).

Облік кількості зважених вагонів здійснює замовник (п.2.2).

Після закінчення звітного місяця виконавець впродовж 3-х днів складає та надає замовнику акт про надання послуг (п.2.3).

Замовник здійснює попередню оплату послуг у розмірі 100%, безготівково, не пізніше 5-го числа поточного місяця відповідно до калькуляції. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі фактично наданих послуг згідно акту з урахуванням попередньої плати до 10-го числа наступного місяця (п.2.4).

Виконавець зобовязаний до 10-го числа місяця, наступного за звітним, надати замовнику оформлені та підписані наступні документи:

рахунок-фактуру на оплату робіт (послуг);

акт виконаних робіт (послуг), підписаний замовником;

податкову накладну (п.2.5).

Замовник несе відповідальність у розмірі реальної вартості спричинених виконавцю збитків шляхом пошкодження або знищення залізничних ваг (п.3.1).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України (п.3.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.11 року (п.6.1) (а.с.8-9).

До договору додана калькуляція вартості утримання залізничних ваг, згідно якій вартість їх утримання становить 5388,34 грн. на місяць (а.с.10).

Згідно акту передачі залізничних ваг ВО-02003 на відповідальне зберігання виконавець передав їх замовнику, як підтвердили сторони, у день укладення договору 21.12.10 року (а.с.11).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач свої вимоги обґрунтовує посиланням саме на порушення відповідачем умов договору №11 від 21.12.10 року, - при цьому у позові зовсім не йдеться про порушення відповідачем умов договору №13 на експлуатацію залізничних підїзних колій, укладеного між сторонами 15.12.10 року (а.с.2-3).

В той же час з розрахунку суми позову (а.с.30) та інших доказів (у т.ч. претензії №14-191 від 08.07.11 року на суму 23747,66 грн.) (а.с.12) вбачається, що до складу суми позову входить також борг, який виник у звязку з неналежним виконанням з боку відповідача умов іншого договору, а саме: договору №13 на експлуатацію залізничних підїзних колій, укладеного між сторонами 15.12.10 року (а.с.3133;34), з якого не вбачається його прямий та безпосередній звязок з вищезгаданим договором №11 від 21.12.10 року.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується наступним.

Предмет спору позивач визначив у вигляді основного боргу у сумі 37783,31 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7 та 22 ГПК України, суд при розгляді спору вживає заходів до повного та всебічного дослідження усіх обставин справи.

Позивач у позовній заяві не зазначив в якості підстави спору порушення відповідачем умов договору №13 на експлуатацію залізничних підїзних колій, укладеного між сторонами 15.12.10 року, - оскільки в якості такої він зазначив порушення відповідачем умов договору №11 від 21.12.10 року.

Розгляд спору по суті суд розпочав у судовому засіданні, яке відбулося 21.11.11 року.

Ця обставина унеможливила для позивача подання заяви про зміну підстави або предмету позову, оскільки згідно частині 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Така заява в ході розгляду даної справи до суду не надходила.

За таких обставин суд при вирішенні спору керується приписами чинного ГПК України стосовно доказів по справі.

Як зазначено у ст. 32 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33 названого Кодексу містить імперативну вимогу: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому відповідно до приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Визнання судом при вирішенні цього спору в якості належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення відповідачем умов договору №13 від 25.12.10 року, свідчило про необґрунтоване розширення судом підстав цього позову.

З урахуванням вищевикладеного предметом спору по справі є тільки порушення відповідачем умов договору №11 від 21.12.10 року, а належними та допустимими доказами - докази, які стосуються порушення відповідачем умов останнього.

Вимоги за договором №13 від 25.12.10 року можуть бути предметом окремого спору.

На підтвердження своїх вимог по даній справі позивач надав:

1)підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передавання послуг зі зважування (експлуатація залізничних ваг): № 303 від 31.07.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.38); №б/н від 21.08.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.35);

2)підписанні та скріплені печатками сторін акти приймання-передавання експлуатації утримання підїзних колій: від 31.08.11 року на суму 4323,64 грн. (а.36); №б/н від 30.09.11 року на суму 4323,64 грн. (а.с.43)

3)рахунки:

за експлуатацію залізничних ваг: №303 від 31.07.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.37); №318 від 31.08.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.44); №330 від 30.09.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.42); №342 від 31.10.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.41);

за експлуатацію підїзної колії: №253 від 31.03.11 року на суму 4323,64 грн. (а.с.40); №304 від 31.07.11 року на суму 4323,64 грн. (а.с.37); №319 від 31.08.11 року на суму 4323,64 грн. (ап.с.44); №331 від 30.09.11 року на суму 4323,64 грон. (а.с.42); №343 від 31.10.11 року на суму 4323,64 грн. (а.с.41).

Суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не приймає в якості належного та допустимого доказу по цій справі акт взаємозвірки від 07.10.11 року, який з боку відповідача підписано особою, посадове становище якої та прізвище не вказані (а.с.45), оскільки цей акт суперечить приписам частини 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, згідно якій юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У вищезгаданому доказі відсутнє будь-яке посиланням на посадове становище особи, що його підписала.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч.1 ст. 626 ЦКУ), при цьому він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязання (ст. 509 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отримавши від позивача обумовлені договорами послуги, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 31.03.11 року по 18.11.11 року не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, передбачених пунктом 1.1 вищезгаданого договору №11 від 21.12.10 року.

В той же час позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також умовами пункту 2.5 договору №11 від 21.12.10 року, лише частково довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а саме: він документально довів факт надання послуг з експлуатації відповідачем залізничних ваг за липень та серпень 2011 року (акти приймання-передавання послуг зі зважування (експлуатація залізничних ваг): № 303 від 31.07.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.38); №б/н від 21.08.11 року на суму 5388,37 грн. (а.с.35)).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору не надано.

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязань за договорами.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, документально довів наявність у відповідача основного боргу лише на суму 10776,74 грн. (5388,37 грн. + 5388,37 грн.), яку відповідач добровільно сплатив під час розгляду цього спору судом.

З урахуванням вищевикладеного:

провадження по справі щодо доведеної частки боргу, добровільно сплаченої відповідачем, підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України;

у задоволенні позову в іншій частині вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що позивач звернувся до суду 31.10.11 року (а.с.136), тобто до набрання чинності Законом України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір", з огляду на що питання про судові витрати повинно вирішуватися відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито".

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі обґрунтованих позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договорів, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 107,77 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 67,31 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,527,530,610-614,626,629,901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 43,47,22,32-34,36,43,44,49, п.11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Провадження по справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"»основного боргу у сумі 10776,74 грн. припинити за відсутності предмету спору.

2.У задоволенні решти позовних відмовити.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"», ідентифікаційний код 32163608, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Анрі Барбюса, 1 Луганської області, - на користь Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Краснолуцьке вантажно-транспортне управління", ідентифікаційний код 32320704, яке знаходиться за адресою: місто Ровеньки, вул. Комуністична, 6 Луганської області, - витрати по сплаті державного мита у сумі 107 (сто сім) грн. 77 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 67 (шістдесят сім) грн. 31 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.12.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 грудня 2011 року.

Суддя А.П.Середа