Рішення № 20793995, 24.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Справа № 14/140-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Матвієць В. В. (посвідчення № 223 від 30.12.2008 р.);

від позивача: не зявились;

від відповідача-1: ОСОБА_2 (довіреність № 11-13/127 від 17.02.2011 р.);

від відповідача-2: ОСОБА_3 (довіреність від 02.11.2011 р., зареєстрована в реєстрі за № 2383);

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Київської області, м. Київ

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до:

1)Державного підприємства „Укрриба”, м. Київ;

2)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ;

про визнання недійсним договору зберігання з правом користування майна та зобовязання повернути майно

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ДП „Укрриба”, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р. та зобовязання ФОП ОСОБА_4 повернути ДП „Укрриба” майно, а саме державне нерухоме майно вартістю 52833, 14 грн., зазначене в акті приймання-передачі від 10.09.2010 р. (додаток № 1 до договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача тим, що договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р., укладений між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4, є удаваним і приховує інший правочин договір оренди державного майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2011 р. порушено провадження у справі № 14/140-11 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ФДМУ до ДП „Укрриба”, ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору зберігання з правом користування майна та зобовязання повернути майно і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 05.10.2011 р.

05.10.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та письмові пояснення № 10-25-13487 від 05.10.2011 р. по справі № 14/140-11, у яких він зазначив, що підтримує позов, поданий в його інтересах прокурором, та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Також, у судовому засіданні представник відповідача-1 надав документи, витребувані судом, та письмові заперечення б/н б/д на позовну заяву, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

05.10.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.10.2011 р.

19.10.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 02.11.2011 р.

02.11.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача-2 надав документи, витребувані судом, та відзив б/н від 02.11.2011 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

02.11.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 09.11.2011 р.

09.11.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача-2 надав додаткові письмові пояснення б/н від 09.11.2011 р. до відзиву на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.

09.11.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.11.2011 р.

24.11.2011 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу № 274 від 24.09.2003 р. „Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статуного фонду ВАТ „Київрибгосп”, на баланс ДП „Укрриба” Державного департаменту рибного господарства, Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статуного фонду ВАТ „Київрибгосп”, затвердженого наказом № 274 від 24.09.2003 р. Державного департаменту рибного господарства, протоколу б/н від 01.07.2003 р. засідання комісії з питання передачі обєктів державної власності, що не увійшли до статуного фонду ВАТ „Київрибгосп”, на баланс ДП „Укрриба”, Переліку гідротехнічних споруд, які не увійшли до статуного фонду ВАТ „Київрибгосп”, та передаються на баланс ДП „Укрриба” додатку № 1 до Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статуного фонду ВАТ „Київрибгосп”, затвердженого наказом № 274 від 24.09.2003 р. Державного департаменту рибного господарства, спірні обєкти гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467, ставу Деремезна інв. № 502, ставу Перегонівка інв. № 503, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, були передані на баланс ДП „Укрриба” на праві повного господарського відання.

10.09.2010 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, згідно умов п. 1.1. якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно Акту приймання-передачі, нерухоме державне майно: гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467, ставу Деремезна інв. № 502, ставу Перегонівка інв. № 503, яке знаходиться на балансі ДП „Укрриба” на праві повного господарського відання та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. (надалі майно).

Згідно п. 1.2. договору вартість майна, що передається зберігачу визначена на підставі даних бухгалтерського обліку і відображена в акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що зберігач зобовязаний за користування майном щомісячно вносить плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток № 2 що є невідємною частиною даного договору), яка складає 689, 13 гривень, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування є чинний договір.

Замовник залишає за собою право зміни плати за користування майном у разі зміни методики, яка застосовується у випадках платного використання державного майна, про що замовник повинен повідомити зберігача не пізніше ніж за 30 днів до зміни розміру плати за користування.

Пунктом 2.12. договору передбачено, що зберігач зобовязаний у випадках, передбачених п. 9.2., п. 9.3. даного договору повернути майно замовнику. Повернення зберігачем переданого на збереження нерухомого державного майна у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору, здійснюється по акту приймання-передачі, який складається в двох примірниках та підписується сторонами або їх уповноваженими представниками. Акт приймання-передачі складається не пізніше 2 робочих днів з дня закінчення строку дії договору або у строк передбачений письмовим повідомленням сторін про дострокове розірвання договору. Переданим замовнику вважається майно після підписання зазначеного акту. У випадках ухилення зберігача від передачі майна, переданого йому за даним договором та (або) його відмови від підписання акту приймання-передачі, замовник має право скласти комісійний акт за участю представників замовника та незалежної особи про ухилення або відмову зберігача від підписання акту приймання-передачі, при цьому дата складання такого акту буде вважатися днем повернення майна замовнику.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що зберігач має право на отримання плати за збереження майна (п. 4.1. договору) протягом всього строку дії договору.

Згідно п. 4.1. договору замовник зобовязаний за зберігання переданого згідно акту приймання-передачі майна, щомісячно сплачувати зберігачу 10, 00 грн. з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченні календарного року до 15 січня наступного року.

Відповідно до п. 4.3. договору замовник зобовязаний після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення прийняти від зберігача майно по акту, в порядку передбаченому п. 2.13. даного договору.

Пунктом 9.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до „10” вересня 2040 р.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що дія цього договору припиняється у випадку закінчення строку його дії.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що достроково дія договору може бути припинена:

- за умовами п. 6.5., п. 6.7. даного договору;

-за згодою сторін;

-за рішенням господарського суду;

-у звязку з прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна;

-у випадку недосягнення згоди між сторонами стосовно нового розміру плати за користування (п.2.2 договору);

- у випадках передбачених цивільним законодавством для відносин стосовно збереження майна.

10.09.2010 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічні споруди) згідно договору зберігання, згідно якого замовник передав, а зберігач прийняв державне нерухоме майно для зберігання з правом користування - гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467 (балансова вартість 24105, 77 грн.), ставу Деремезна інв. № 502 (балансова вартість 11618, 35 грн.), ставу Перегонівка інв. № 503 (балансова вартість 17 109, 02 грн.), яке знаходиться на балансі ДП „Укрриба” на праві повного господарського відання, загальна балансова вартість якого складає 52833, 14 грн., та розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

10.09.2010 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано протокол про договірну ціну за користування державним майном, зазначену в договорі зберігання з правом користування № 16/10 від 10.09.2010 р., згідно якого сторони дійшли згоди, що щомісячний розмір плати за договором зберігання з правом користування № 16/10 від 10.09.2010 р. за користування гідротехнічними спорудами складає 689, 13 грн.

04.07.2011 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано додаткову угоду до договору зберігання з правом користування 16/10 від 10.09.2010 р., згідно умов п. 1. якої відповідно до заяви зберігача № 12/112 від 01.07.2011 р. замовник вилучає із користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди ставів), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Згідно п. 2. додаткової угоди до договору сторони дійшли згоди викласти п. 2.2. договору у наступній редакції: „За користування майном розмір щомісячної плати складає 323, 26 грн., яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір”.

04.07.2011 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано акт приймання-передачі державного майна (повернення із користування) згідно з договором № 16/10 від 10.09.2010 р., згідно якого у звязку із заявою зберігача № 12/112 від 01.07.2011 р. про вилучення державного нерухомого майна зберігач передав, а замовник прийняв із зберігання з правом користування державне майно гідротехнічні споруди ставів Деремезна і Перегонівка балансовою вартістю 28727, 37 грн. Майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд визнати договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р., укладений між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4, удаваним і таким, що приховує інший правочин договір оренди державного майна, та визнати його недійсним.

З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обовязки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, зазначає, що оспорюваний правочин, насправді, є договором оренди державного майна.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 944 цього ж кодексу зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суд вважає за необхідне зазначити, що для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачу права користування майном необхідно встановити, на що були спрямовані воля та волевиявлення сторін, а також хто з сторін надає послугу.

За наслідками правового аналізу ст. ст. 759, 762, 936, 944 та інших Цивільного кодексу України та ст. ст. 283, 286 та інших Господарського кодексу України суд вважає, що на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на зберігання і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем. Крім того, у договорі зберігання послуга надається зберігачем, що оплачується поклажодавцем (власником та іншим правомірним володільцем майна), а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, що користується майном. Навіть, за умови надання у договорі зберігання зберігачу права користування майном, переданим поклажодавцем на зберігання, таке користування майном зберігачем повинно здійснюватись в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на зберігання, а не з метою отримання поклажодавцем будь-яких доходів, і при цьому, таке користування майном зберігачем повинно все одно оплачуватись поклажодавцем, а не зберігачем, що й принципово відрізняє зазначені договори.

Враховуючи вищевикладене, та положення пунктів 1.1., 2.4., 3.1. та інші спірного договору суд вважає, що спірний договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р., укладений між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4, містить усі ознаки, істотні умови та за своєю природою є договором оренди майна, і воля та волевиявлення сторін при укладенні вказаного договору були направленні на укладення договору оренди майна, тобто на строкове платне користування відповідачем-2 майном, а тому суд дійшов висновку, що договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р. був укладений між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4 для приховання іншого правочину договору оренди майна, а, отже, є удаваним.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із орендою державного та комунального майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 ст. 760 цього ж кодексу передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього ж закону не можуть бути обєктами оренди обєкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” (крім памяток культурної спадщини, нерухомих обєктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників), а також обєкти, включені до переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України „Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинностіЗаконом України „Про внесення змін до Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 29 червня 2004 р.

Частиною 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають обєкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До обєктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Згідно абз. 18 п. г) ч. 2 ст. 5 цього ж закону до обєктів загальнодержавне значення також віднесені обєкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема: водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Тобто, виходячи із вищевказаних положень законодавства України, гідротехнічні захисні споруди не можуть бути обєктами оренди.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 р. у справі № К-10475/07 за позовом ТОВ „Гемма ЛТД” до РВ ФДМУ по Херсонській області, Міністерства аграрної політики України, третя особа ДП „Укрриба” про спонукання до здійснення приватизації, та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.03.2008 р. у справі за позовом ВАТ „Станція Придніпровська” до ФДМУ та Міністерства аграрної політики України про визнання недійсним наказу № 126/752 від 06.07.2003 р.

Згідно ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього ж закону контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, і встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р. був укладений між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4 для приховання іншого правочину договору оренди майна, а, отже, є удаваним, а обєкти спірного договору є державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467 (балансова вартість 24105, 77 грн.), ставу Деремезна інв. № 502 (балансова вартість 11618, 35 грн.), ставу Перегонівка інв. № 503 (балансова вартість 17109, 02 грн.), яке знаходиться на балансі ДП „Укрриба”, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та є обєктами загальнодержавного значення і не підлягають приватизації і не можуть бути обєктами оренди.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірний договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р. був укладений між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4 для приховання іншого правочину договору оренди майна, а, отже, є удаваним, а обєкти спірного договору є державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467 (балансова вартість 24105, 77 грн.), ставу Деремезна інв. № 502 (балансова вартість 11618, 35 грн.), ставу Перегонівка інв. № 503 (балансова вартість 17109, 02 грн.), яке знаходиться на балансі ДП „Укрриба”, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є обєктами загальнодержавнеого значення і не підлягають приватизації і не можуть бути обєктами оренди, що в свою чергу свідчить про відсутність у ДП „Укрриба” відповідного права на передачу спірного державного нерухомого майна у користування ФОП ОСОБА_4 і на укладення з нею вищевказаного договору.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р. був укладений між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4 для приховання іншого правочину договору оренди майна, а, отже, є удаваним, та суперечить положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Закону України „Про приватизацію державного майна”, в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, так як обєкти спірного договору є гідротехнічні споруди, які є обєктами загальнодержавного значення і не підлягають приватизації, і відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та абз. 18 п. г) ч. 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна” не можуть бути обєктами оренди, а тому позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивача, про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд зобовязати відповідача-2 повернути відповідачу-1 майно, а саме державне нерухоме майно вартістю 52833, 14 грн., зазначене в акті приймання-передачі від 10.09.2010 р. (додаток № 1 до договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р., внаслідок визнання недійсним договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р., укладеного між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4, у судовому порядку.

Що стосується вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 10 цієї ж постанови реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до п. 31 цієї ж постанови у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК за загальною сумою всіх вимог.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, на підставі додаткової угоди від 04.07.2011 р. до договору № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р., укладеного між ДП „Укрриба” та ФОП ОСОБА_4, та у відповідності до акту приймання-передачі державного майна (повернення із користування) від 04.07.2011 р. ще до моменту звернення прокурором в інтересах позивача із даним позовом до відповідачів в господарський суд відповідачем-2 було повернуто, а відповідачем-1 прийнято із зберігання з правом користування державне майно гідротехнічні споруди ставів Деремезна і Перегонівка балансовою вартістю 28727, 37 грн., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Деремезна, с. Перегонівка, а гідротехнічні споруди ставу Красне-1 балансовою вартістю 24105, 77 грн., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Красне, станом на момент розгляду даної справи перебувають у володінні і користуванні відповідача-2.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, ще до моменту звернення прокурором в інтересах позивача із даним позовом до відповідачів в господарський суд відповідачем-2 було повернуто, а відповідачем-1 прийнято із зберігання з правом користування державне майно гідротехнічні споруди ставів Деремезна і Перегонівка балансовою вартістю 28727, 37 грн., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Деремезна, с. Перегонівка, а гідротехнічні споруди ставу Красне-1 балансовою вартістю 24105, 77 грн., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Красне, станом на момент розгляду даної справи перебувають у володінні і користуванні відповідача-2, то суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог прокурора в інтересах позивача до відповідачів про зобовязання повернути майно тільки в частині зобовязання відповідача-2 повернути відповідачу-1 майно - гідротехнічні споруди ставу Красне-1 балансовою вартістю 24105, 77 грн., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Красне, а позовні вимоги прокурора в інтересах позивача до відповідачів про зобовязання повернути майно - гідротехнічні споруди ставів Деремезна і Перегонівка балансовою вартістю 28727, 37 грн., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Деремезна, с. Перегонівка, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах позивача, підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір № 16/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП „Укрриба”, від 10.09.2010 р., укладений між Державним підприємством „Укрриба” (ідентифікаційний код 25592421) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3.Зобовязати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Державному підприємству „Укрриба” (ідентифікаційний код 25592421) нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди ставу Красне-1 інв. № 467, балансовою вартістю 24105, 77 грн., що розташовані за адресою: с. Красне, Обухівський район, Київська область.

4.Стягнути з Державного підприємства „Укрриба” (ідентифікаційний код 25592421) в доход Державного бюджету України судові витрати 163 (сто шістдесят три) грн. 03 (три) коп. державного мита і 62 (шістдесят дві) грн. 54 (пятдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судові витрати 163 (сто шістдесят три) грн. 03 (три) коп. державного мита і 62 (шістдесят дві) грн. 54 (пятдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

26 грудня 2011 р.