Рішення № 20793988, 25.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р. Справа № 18/304-08/20/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача (за зустрічним позовом) відповідача-2 (за позовом третьої особи): не зявились;

від відповідача (за зустрічним позовом) відповідача-1 (за позовом третьої особи): не зявились;

від третьої особи-1 (за зустрічним позовом) позивача (за позовом третьої особи): ОСОБА_1 (довіреність № 01-199 від 14.12.2009 р.);

від третьої особи-2 (за зустрічним позовом) третьої особи (за позовом третьої особи): ОСОБА_2 (довіреність № 34 від 02.03.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за зустрічним позовом Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М., смт Баришівка

до Приватного підприємства „КИТИ”, с. Переяславське, Переяслав-Хмельницький район

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Баришівського районного споживчого товариства, смт Баришівка

про визнання права власності на цілісний майновий комплекс

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ

до:

1)Приватного підприємства „КИТИ”, с. Переяславське, Переяслав-Хмельницький район;

2)Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М., смт Баришівка;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, Баришівського районного споживчого товариства, смт Баришівка

про визнання права власності на цілісний майновий комплекс

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП „КИТИ” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. про визнання недійсним договору № 1 від 25.01.2008 р., укладеного між ПП „КИТИ” та Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2008 р. (суддя Кошик А. Ю.) порушено провадження у справі № 18/304-08 за позовом ПП „КИТИ” до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. про визнання недійсним договору.

У процесі розгляду справи Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. до прийняття рішення у справі звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ПП „КИТИ” про визнання права власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) невизнанням відповідачем (за зустрічним позовом) права власності позивача (за зустрічним позовом) на цілісний майновий комплекс підприємства, розташованого в селищі Баришівка, Баришівського району, Київської області по вулиці Жовтневій, 138.

У звязку із чим, позивач (за зустрічним позовом) просить суд визнати за ним право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем площею 1 199, 6 кв.м., прохідну - 21, 8 кв.м., майстерню 136, 0 кв.м., прохідну 52, 3 кв.м., столярну майстерню - 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів - 193, 6 кв.м., АЗС - 21, 6 кв.м., склад агрегатний - 233, 7 кв.м., котельню з гаражем - 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2008 р. (суддя Кошик А. Ю.) відмовлено у задоволенні первісного позову повністю, а зустрічний позов задоволено повністю та вирішено визнати за Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем площею 1 199, 6 кв.м., прохідну 21, 8 кв.м., майстерню 136, 0 кв.м., прохідну 52, 3 кв.м., столярну майстерню 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів 193, 6 кв.м., АЗС 21, 6 кв.м., склад агрегатний 233, 7 кв.м., котельню з гаражем 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2008 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 03.06.2008 р. у справі № 18/304-08, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції керівництва суду від 15.10.2008 р. справу № 18/304-08 передано для нового розгляду судді Бабкіній В. М.

14.10.2008 р. Київська обласна спілка споживчих товариств до прийняття рішення у справі № 18/304-08 звернулось в господарський суд Київської області із позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ПП „КИТИ”, Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. про визнання права власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за позовом третьої особи) тим, що власником цілісного майнового комплексу Баришівського автотранспортного підприємства є саме Київська обласна спілка споживчих товариств.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2008 р. (суддя Бабкіна В. М.) прийнято до провадження справу № 18/304-08 за первісним позовом ПП „КИТИ” до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. про визнання недійсним договору та за зустрічним позовом Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. до ПП „КИТИ” за участю третьої особи Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності на цілісний майновий комплекс та присвоєно їй номер № 18/304-08/20, прийнято позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Київської обласної спілки споживчих товариств для спільного розгляду з первісним позовом ПП „КИТИ” та зустрічним позовом Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2008 р. первісний позов ПП „КИТИ” про визнання недійсним договору № 1 від 25.01.2008 р. залишено без розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.01.2009 р. (суддя Бабкіна В. М.) відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю, позов третьої особи задоволено повністю та вирішено визнати за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає контору з гаражем площею 1 199, 6 кв.м., прохідну 21, 8 кв.м., майстерню 136, 0 кв.м., прохідну 52, 3 кв.м., столярну майстерню 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів 193, 6 кв.м., АЗС 21, 6 кв.м., склад агрегатний 233, 7 кв.м., котельню з гаражем 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 23.01.2009 р. у справі № 18/304-08/20 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2010 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 23.01.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. у справі № 18/304-08/20, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 23.01.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. у справі № 18/304-08/20 Вищий господарський суд України у своїй постанові від 07.04.2010 р. зазначив, що судами попередніх інстанцій належним чином не було перевірено чи було включене спірне майно, а саме, цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований в селищі Баришівка, Баришівського району, Київської області по вул. Жовтневій, 138, до ліквідаційної маси банкрута; не було враховано, що питання щодо виключення майна з ліквідаційної маси розглядається в справі про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні; не було перевірено чи передавала Київська обласна спілка споживчих товариств АТП Баришівської РСС у тимчасове користування спірне майно та чи приймала рішення про повернення саме цього майна з тимчасового користування.

Згідно резолюції керівництва суду від 30.04.2010 р. справу № 18/304-08/20 передано для нового розгляду судді Бацуці В. М.

26.04.2010 р. до канцелярії Вищого господарського суду України від позивача (за позовом третьої особи) надійшла заява № 01-91 від 23.04.2010 р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2010 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.08.2010 р. відмовлено у задоволенні заяви № 01-91 від 23.04.2010 р. Київської обласної спілки споживчих товариств про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2010 р. у справі № 18/304-08/20 за нововиявленими обставинами, а постанову Вищого господарського суду України від 07.04.2010 р. у справі № 18/304-08/20 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2010 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 18/304-08/20 за зустрічним позовом Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. до ПП „КИТИ” за участю третьої особи Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності на цілісний майновий комплекс та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Київської обласної спілки споживчих товариств до ПП „КИТИ”, Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. про визнання права власності на цілісний майновий комплекс та присвоєно їй номер № 18/304-08/20 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 15.09.2010 р.

15.09.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.10.2010 р.

13.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.10.2010 р.

27.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.11.2010 р.

10.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.11.2010 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за зустрічним позовом) відповідача-2 (за позовом третьої особи), - Баришівське районне споживче товариство.

24.11.2010 р. до канцелярії суду від КП „Баришівське бюро технічної інвентаризації” на відповідний запит суду надійшов лист № 1402 від 23.11.2010 р. із матеріалами інвентаризаційної справи на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, 138, смт Баришівка, Київська область, що долучені до матеріалів справи.

24.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.12.2010 р.

03.12.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.12.2010 р.

16.12.2010 р. у судовому засіданні представник третьої особи - Баришівського районного споживчого товариства надав письмові заперечення б/н б/д, у яких просить суд відмовити Автотранспортному підприємству Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. у задоволенні зустрічного позову повністю та відмовити Київській обласній спілці споживчих товариств у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, повністю.

16.12.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.01.2011 р.

12.01.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.01.2011 р.

26.01.2011 р. до канцелярії суду від ліквідатора Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки Щербаня О.М. надійшли письмові пояснення б/н від 24.01.2011 р. по справі.

26.01.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.02.2011 р.

09.02.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.02.2011 р.

23.02.2011 р. до канцелярії суду від ліквідатора Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки Щербаня О.М. надійшла заява б/н від 23.02.2011 р., у якій він просить розглядати справу у судовому засіданні, що призначено на 25.02.2011 р., за його відсутності.

23.02.2011 р. до канцелярії суду від ліквідатора Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки Щербаня О.М. надійшли письмові пояснення б/н від 22.02.2011 р. по справі.

25.02.2011 р. у судовому засіданні представник третьої особи-1 (за зустрічним позовом) позивача (за позовом третьої особи) надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Також представник третьої особи-1 (за зустрічним позовом) позивача (за позовом третьої особи) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у позовній заяві третьої особи.

Представник третьої особи-2 (за зустрічним позовом) третьої особи (за позовом третьої особи) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову та позову третьої особи, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи повністю з підстав, зазначених у його письмових запереченнях.

Представники інших учасників процесу у судове засідання не зявились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, не надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач (за зустрічним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві зазначає, що є власником цілісного майнового комплексу підприємства, розташованого в селищі Баришівка, Баришівського району, Київської області по вулиці Жовтневій, 138, що перебуває на його балансі і право власності якого не визнається відповідачем (за зустрічним позовом).

У звязку із чим, позивач (за зустрічним позовом) просить суд визнати за ним право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем площею 1 199, 6 кв.м., прохідну - 21, 8 кв.м., майстерню 136, 0 кв.м., прохідну 52, 3 кв.м., столярну майстерню - 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів - 193, 6 кв.м., АЗС - 21, 6 кв.м., склад агрегатний - 233, 7 кв.м., котельню з гаражем - 380, 7 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

23.12.1991 р. Виконавчим комітетом Баришівської районної ради народних депутатів було проведено державну реєстрацію статуту Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, затвердженого постановою правління Баришівської райспоживспілки від 10.12.1991 р. № 167.

Згідно п. 1.1. статуту Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки АТП є транспортним виробничим підприємством, створеним для повного забезпечення транспортними послугами господарств, організацій і підприємств райспоживспілки з метою виконання основних завдань споживчої кооперації.

Відповідно до п. 1.2. статуту АТП є самостійним господарством Баришівської райспоживспілки з правами юридичної особи: має розрахунковий рахунок, самостійний баланс, штати, штамп, печатку із своїм найменуванням, свою територію, адміністративні, виробничі і побутові приміщення, транспортні засоби. АТП розміщене на земельній ділянці за адресою: смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Пунктом 3.8. статуту передбачено, що майно АТП формується за рахунок належних Баришівській райспоживспілці на правах власності споруд, транспортних засобів, обладнання, приміщень та інших матеріальних цінностей.

16.12.1998 р. Баришівською районною державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію змін та доповнень до статуту статуту Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, затверджених постановою правління Баришівської райспоживспілки від 10.12.1998 р. № 83.

Згідно п. 3.8 статуту (з урахуванням змін та доповнень) передані на баланс підприємства обігові кошти, фонди, будівлі, приміщення, обладнання, устаткування та інші види основних засобів є власністю райспоживспілки і передані в тимчасове користування підприємству на умовах оперативної оренди для здійснення господарської діяльності.

Тобто, майно, що було передано на баланс Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, було передано у користування і не є власністю останнього.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.07.1998 р. Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради було прийнято рішення № 79.1 „Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс АТП райспоживспілки”, яким було вирішено видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розміщений за адресою: смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138, і знаходиться на балансі Автопідприємства Баришівської райспоживспілки; Баришівському бюро технічної інвентаризації зареєструвати свідоцтво про право власності на вищезазначений комплекс за АТП райспоживспілки.

Однак, Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки не здійснило оформлення права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська область, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Згідно довідки Баришівського бюро технічної інвентаризації № 165 від 26.11.2002 р. станом на 14.10.2002 р. спірне нерухоме майно не було зареєстровано ні за АТП Баришівської райспоживспілки ні за будь-якою іншою особою.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 цього ж кодексу передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 334 цього ж кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації звязку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобовязання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 392 цього ж кодексу передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем (за зустрічним позовом) у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність підстав набуття права власності та виникнення у Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138, а тому відповідно неможливим у такому випадку є захист права власності на підставі та у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України.

Оскільки, як було встановлено судом, позивач (за зустрічним позовом) не надав належних та допустимих доказів, що б підтверджували виникнення у нього права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138, а тому відповідно неможливим у такому випадку є захист права власності на підставі та у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України, то позовна вимога позивача (за зустрічним позовом) про визнання права власності на вказане нерухоме майно, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Позивач (за позовом третьої особи) у своїй позовній заяві зазначає, що є власником цілісного майнового комплексу підприємства, розташованого в селищі Баришівка, Баришівського району, Київської області по вулиці Жовтневій, 138, право власності якого оспорюється з боку Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки.

У звязку із чим, позивач (за позовом третьої особи) просить суд визнати за ним право власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем площею 1 199, 6 кв.м., прохідну - 21, 8 кв.м., майстерню 136, 0 кв.м., прохідну 52, 3 кв.м., столярну майстерню - 170, 5 кв.м., склад будівельних матеріалів - 193, 6 кв.м., АЗС - 21, 6 кв.м., склад агрегатний - 233, 7 кв.м., котельню з гаражем - 380, 7 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Що стосується вказаної позовної вимоги позивача (за позовом третьої особи) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що до 1988 р. існувало господарство Київської обласної спілки споживчих товариств - Виробниче автотранспортне обєднання (ВАТО), яке було засноване Київською обласною спілкою споживчих товариств.

16.05.1988 р. Київською обласною спілкою споживчих товариств було прийнято постанову № 70 „О совершенствовании структуры управления автотранспортными предприятиями”, якою здійснено передачу автотранспортних підприємств у тимчасове користування райспоживспілкам, райспоживтовариствам та міжрайбазам за територіальною приналежністю.

Відповідно до постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 18.12.2001 р. (протокол засідання № 43, п. 13, 8) Київська обласна спілка споживчих товариств зобовязала власні господарства та підприємства повернути їй, як власнику майна, основні засоби, які були передані на баланси організацій та підприємств облспоживспілки у тимчасове користування.

Тобто, Київська обласна спілка споживчих товариств як власник спірного нерухомого майна здійснювала його надання у тимчасове користування Баришівській райспоживспілці та приймала рішення про повернення цього майна з тимчасового користування.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Київська обласна спілка споживчих товариств не втрачала свого статусу власника спірного нерухомого майна.

Крім того, у процесі розгляду справи судом встановлено, що Київська обласна спілка споживчих товариств як власник Баришівського АТП, а до 1 988 р. як власник ВАТО, витрачала кошти на створення матеріально-технічної бази даного підприємства, що підтверджується постановою правління Київської облспоживспілки № 74 від 26.03.1981 р. „О распределении фондов материально-технического снабжения на 1981 год” та додатком до неї, постановою правління Київської облспоживспілки № 105 від 15.04.1981 р. „О распределении фондов материальных ресурсов на 1982 год”, розпорядженням правління Київської облспоживспілки № 597 від 31.08.1987 р. „О распределении автомобилей, выделенных по фонду Укоопсоюза на 1987 г.” та додатком до нього, а також Пояснювальною запискою до бухгалтерського звіту по Київському ВАТО ОСС за 1976 рік та балансом Київського ВАТО ОСС на 01.01.1988 р.

До того ж, створення спірного нерухомого майна здійснювалося за рахунок Київської обласної спілки споживчих товариств та її власними силами, що підтверджується наступним.

Відповідно до Титульного списку розпочатих будівництв, які були включені до плану капітальних вкладень по Київській облспоживспілці на 1972 рік, Титульного списку будівництв, що переходять, які включені до плану капітальних вкладень по Київській облспоживспілці на 1973 рік, Титульного списку будівництв, що переходять, які включені до плану капітальних вкладень по Київській облспоживспілці на 1978 рік, облспоживспілкою було профінансовано будівництво спірного майна.

Фактичне прийняття спірного майна в експлуатацію Київською облспоживспілкою було оформлено відповідними актами про прийняття закінчених будівництвом обєктів в експлуатацію, зокрема, актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом складу паливно-мастильних матеріалів, який затверджено 20.09.1980 р. розпорядженням № 120; актом прийняття в експлуатацію адмінбудівлі з гаражем, який затверджено 08.12.1978 р. розпорядженням № 99; актом про прийняття в експлуатацію автомайстерні АТП, який було затверджено 20.11.1978 р. розпорядженням № 93.

З викладеного вбачається доведеним факт фінансування будівництва спірного нерухомого майна Київською облспоживспілкою у 1972-1980 р.р. з подальшим здійсненням правомочностей власника цього майна, зокрема, у вигляді надання його в тимчасове користування.

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобовязання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України „Про власність” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право колективної власності виникає на підставі: добровільного обєднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і обєднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 цього ж кодексу передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 334 цього ж кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації звязку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобовязання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 392 цього ж кодексу передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У звязку із тим, що право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на спірне нерухоме майно оспорюється з боку Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, то таке право власності Київської обласної спілки споживчих товариств підлягає захисту шляхом його визнання у судовому порядку.

Отже, вимоги позивача (за позовом третьої особи) до відповідачів (за позовом третьої особи) про визнання права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення третьої особи - Баришівського районного споживчого товариства на зустрічний позов та позов третьої особи з приводу того, що воно є єдиним законним власником спірного нерухомого майна є необґрунтованими, виходячи із наступного.

26.01.2001 р. Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради було прийнято рішення № 6.34 „Про оформлення права колективної власності на цілісний майновий комплекс АТП по вул. Жовтнева, 138, в смт Баришівка”, яким було вирішено визнати право власності з видачею свідоцтва на цілісний майновий комплекс АТП по вул. Жовтнева, 138, в смт Баришівка за Баришівським районним споживчим товариством.

23.01.2002 р. Баришівським бюро технічної інвентаризації було видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс АТП по вул. Жовтнева, 138, в смт Баришівка Баришівському районному споживчому товариству.

Постановою господарського суду Київської області від 30.10.2007 р. у справі № А14/234-07 за позовом Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. до Баришівської селищної ради за участю третіх осіб Баришівського бюро технічної інвентаризації, Баришівської райспоживспілки про визнання недійсним рішення визнано недійсним рішення від 26.01.2001 р. Виконавчого комітету Баришівської селищної ради було прийнято рішення № 6.34 „Про оформлення права колективної власності на цілісний майновий комплекс АТП по вул. Жовтнева, 138, в смт Баришівка”.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи третьою особою - Баришівським районним споживчим товариством у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність підстав набуття права власності та виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Заперечення третьої особи - Баришівського районного споживчого товариства на позов третьої особи з приводу того, що Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась в господарський суд Київської області із позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами до відповідачів із спливом строків позовної давності є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, Київська обласна спілка споживчих товариств була та є власником спірного нерухомого майна, а про те, що це право оспорюється іншими особами учасниками процесу дізналася після порушення судом провадження у даній справі.

Крім того, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, що містяться у його постанові від 07.04.2010 р., щодо необхідності зясування та перевірки судом першої інстанції при новому розгляді даної справи чи було включено спірне нерухоме майно, а саме, цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, розташований в селищі Баришівка, Баришівського району, Київської області по вул. Жовтневій, 138, до ліквідаційної маси банкрута - Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, судом було витребувано матеріали справи господарського суду Київської області № 61/14Б-02/11/3 за заявою Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки про порушення справи про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи № 61/14Б-02/11/3 за заявою Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки про порушення справи про банкрутство, ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2002 р. порушено провадження у справі про банкрутство № 61/14Б-02/11/3 за заявою Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки про порушення справи про банкрутство.

Постановою господарського суду Київської області від 11.04.2002 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 визнано банкрутом Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2005 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 припинено процедуру ліквідації Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2005 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 затверджено реєстр вимог кредиторів Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки.

Постановою господарського суду Київської області від 16.03.2006 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 визнано банкрутом Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2008 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 визнано ПП „КИТИ” кредитором у справі з майновими вимогами в розмірі 28007, 39 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2008 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 затверджено мирову угоду від 21.08.2008 р., укладену між кредитором ПП „КИТИ” та Автотранспортним підприємством Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О. М.

За вказаною мировою угодою Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки передало у власність ПП „КИТИ” в рахунок погашення заборгованості цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А, площею 1 199, 6 кв.м., прохідної, В, площею - 21, 8 кв.м., майстерні, Г, площею 136, 0 кв.м., прохідної, Д, площею - 52, 3 кв.м., столярної майстерні, Ж, площею - 170, 5 кв.м., складу будівельних матеріалів, Н, площею - 193, 6 кв.м., АЗС, З, площею - 21, 6 кв.м., складу агрегатного, Е, площею - 233, 7 кв.м., котельні з гаражем, К, площею - 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: вул. Жовтнева, 138, смт Баришівка, Баришівський район, Київська область.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009 р. ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2008 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2009 р. у справі № 61/14Б-02/11/3 провадження зупинено до вирішення спорів, повязаних з правом власності на спірне нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Жовтнева, 138, смт Баришівка, Баришівський район, Київська область.

Як вбачається із письмових пояснень ліквідатора Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки Щербаня О. М. спірне нерухоме майно було включено до ліквідаційної маси боржника та було передано боржником у власність ПП „КИТИ” в рахунок погашення заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2008 р. у справі № 61/14Б-02/11/3, що в свою чергу в подальшому була скасована постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009 р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню, а позовні вимоги за позовом третьої особи підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються позивача (за зустрічним позовом), а судові витрати за розгляд позову третьої особи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів (за позовом третьої особи).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

2.Позов третьої особи задовольнити повністю.

3.Визнати право власності за Київською обласною спілкою споживчих товариств (ідентифікаційний код 01753776) на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А, площею 1 199, 6 кв.м., прохідної, В, площею - 21, 8 кв.м., майстерні, Г, площею 136, 0 кв.м., прохідної, Д, площею - 52, 3 кв.м., столярної майстерні, Ж, площею - 170, 5 кв.м., складу будівельних матеріалів, Н, площею - 193, 6 кв.м., АЗС, З, площею - 21, 6 кв.м., складу агрегатного, Е, площею - 233, 7 кв.м., котельні з гаражем, К, площею - 380, 7 кв.м., що розташований за адресою: вул. Жовтнева, 138, смт Баришівка, Баришівський район, Київська область.

4.Стягнути з Приватного підприємства „КИТИ” (ідентифікаційний код 34976807) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (ідентифікаційний код 01753776) судові витрати 42 (сорок дві) грн. 50 (пятдесят) коп. державного мита і 59 (пятдесят девять) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки (ідентифікаційний код 03770187) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (ідентифікаційний код 01753776) судові витрати 42 (сорок дві) грн. 50 (пятдесят) коп. державного мита і 59 (пятдесят девять) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

15 серпня 2011 р.