Рішення № 20793517, 27.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

27 грудня 2011 р. 3354/11 Справа № 5010/2281/2011-27/125

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді <Довідник >, судді Михайлишин В. В. , судді <суддя учасник колегії >, при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа" (Юридична адреса: вул. Людкевича, 40, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; Поштова адреса: вул. Шевченка, 317-В, м. Львів, 79002, а/с 10880)

до відповідача: Малого приватного підприємства "Іманд" (Юридична адреса: вул.

Дорошенка, 7, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська

область, 78400; Поштова адреса: вул. Грушевського, 14, м. Надвірна,

Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 3 999, 84 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: <ПІБ представника - посада >, представник не з'явився.

Від відповідача: ОСОБА_1. - засновник підприємства (паспорт серія СС № НОМЕР_1 виданий 04.11.1998 року Надвірнянським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 69/д1 від 05.12.2011 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Малого приватного підприємства "Іманд" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 999, 84 гривень, з яких 2818, 21 гривень - основний борг, 226, 61 гривень - пеня, 563, 64 гривень - штраф, 281, 82 гривень - інфляційні витрати за час прострочення, а також 109, 56 гривень - 3 % річних від простроченої суми.

Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача, а саме 102, 00 гривень сплаченого державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ІФ - 10/0087 від 10 травня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2011 року порушено провадження у справі № 5010/2281/2011- 27/125 та призначено до розгляду на 22.11.2011 року.

Ухвалами суду від 22.11.2011 року, 06.12.2011 року розгляд справи відкладався на 06.12.2011 року та 20.12.2011 року відповідно, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом письмових доказів.

В судовому засіданні від 20.12.2011 року оголошувалась перерва до 27.12.2011 року, у зв'язку із можливістю погашення заборгованості.

20.12.2011 року до господарського суду Івано-Франківської області від позивача по справі надійшла заява (Вх. № 10879/2011 - свх. від 20.12.2011 року) про уточнення позовних вимог. Згідно даної заяви представник позивача повідомляє, що відповідач сплатив частину боргу, а саме 1 400, 00 гривень, що підтверджується копією заявки на перевід готівки від 19.12.2011 року. Тому, враховуючи погашення частини боргу - позивач просить суд стягнути з малого приватного підприємства "Іманд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа" - 1 418, 21 гривень основного боргу, 226, 61 гривень -пені, 109, 56 гривень - 3 % річних, 563, 64 гривень - штрафу та 281, 82 гривень - інфляційних втрат.

Водночас, представник позивача в заяві про уточнення позовних вимог зазначає, що витрати пов'язані з стягнення державного мита в сумі 102, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 гривень покласти на відповідача по справі.

Вищий господарський суд України в п. 5 інформаційного листа від 14.08.2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, яким чином господарський суд повинен розцінювати заяву позивача "про уточнення позовних вимог", якщо в ній відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, відповів таке. Сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшеним чи зменшеним розміром позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників у яких виражається позовна вимога.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду. Справа розглядається у відповідності до зменшених позовних вимог.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

10.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа" та Малим приватним підприємством "Іманд" було укладено договір поставки № ІФ - 10/0087.

Згідно п. 1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язувався постачати і передавати у власність відповідача (покупця) будівельні матеріали (у подальшому - "товар"), а покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно накладних про прийом-передачу товару (в подальшому - "накладні"). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору накладні мають силу протоколу узгодження цін і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною.

У п. 2.1. договору зазначено, що умови та строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами у момент формування заявки.

Пунктом 2.6. договору визначено, що перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної.

Відповідно до розділу 4. договору "Порядок розрахунків" форма оплати: передоплата в розмірі -- (відсоткова ставка не визначена сторонами) відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми - протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.

Пунктами 5.1. та 5.2. даного договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та у випадку порушення строків, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

При цьому, п. п. 5.3., 5.4., 5.5. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару. Сплата пені, штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі. Сторони домовилися, що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється в три роки.

Відповідно до п. 7.1. договору сторони визначили, що договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2010 року.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав належним чином, а саме поставив відповідачу будівельні матеріали загальною вартістю 3651, 64 гривень.

Передача позивачем даних будівельних матеріалів підтверджується видатковими накладними, а саме № ТРН-ІФ/000606 на суму 2 851, 54 гривень від 14.05.2011 року та № ТРН-ІФ/000605 на суму 800, 10 гривень від 14.05.2010 року (а. с. 10 - 11).

Відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав частково, а саме перерахував 800, 00 гривень заборгованості за отриманий товар, що підтверджується взаєморозрахунком з контрагентом Малим приватним підприємством "Іманд" за період з 01.01.2010 року по 18.11.2010 року, з якого вбачається, що відповідач перерахував позивачу суму в розмірі 800,00 гривень згідно виписок банку № БВ-ЛВ00465 від 15.06.2010 року та № БВ-ЛВ00493 від 24.06.2010 року (а. с. 25), внаслідок чого на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість в сумі 2 818, 21 гривень.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення строків, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. На підставі даного пункту договору відповідачу нарахована пеня за порушення термінів оплати в сумі 226, 61 гривень за період з 24.06.2010 року по 23.12.2010 року від суми неоплаченого товару. Розрахунок пені міститься в матеріалах справи (а. с. 8).

Згідно п. п. 5.3., 5.4., 5.5. договору у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару. На підставі даних пунктів договору відповідачу нараховано штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару - 563, 64 гривень. Сплата пені, штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі. Сторони домовилися, що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій встановлюється в три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 109, 56 гривень за період з 24.06.2010 року по 09.10.2011 року та інфляційні втрати в сумі 281, 82 гривень за період з липня місяця 2010 року по вересень місяць 2011 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що відповідач всупереч умовам договору прийняті на себе зобов'язання щодо виконання зобов'язання виконав частково, у зв'язку із чим вимога позивача щодо стягнення заборгованість в сумі 2 818, 21 гривень, є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Водночас, представником позивача представлено суду копію банківського документу (заявки на перевід готівки № 182.339.2 від 19.12.2011 року) про перерахування відповідачем коштів в сумі 1 400, 00 гривень ТзОВ "Ферозіт-Альфа".

Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 400, 00 гривень, якщо відсутній предмет спору, оскільки відповідачем під час розгляду справи частково погашена заборгованість за основним боргом в сумі 1 400, 00 гривень (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України). У зв'язку із чим, задоволенню підлягає основний борг в сумі 1 418, 21 гривень.

Судом розяснені наслідки припинення провадження у справі, передбачені частиною 2 ст. 80 ГПК, а саме: у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст. ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, п. 4 ст. 231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України вказує на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

У звязку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобовязань, на підставі п. 5.2 договору поставки № ІФ-10/0087 від 10.05.2010 року, згідно якого у випадку порушення строків передбачених договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Тому, вимога щодо стягнення пені в розмірі 226, 61 гривень за період з 24.06.2010 року по 23.12.2010 року, є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 109, 56 гривень за період з 24.06.2010 року по 09.10.2011 року та інфляційні втрати в сумі 281, 82 гривень за період з липня місяця 2010 року по вересень місяць 2011 року

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно - господарських санкцій.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно - господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язань, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно - господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види оперативно - господарських санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції, (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно - господарських санкцій, встановлених у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно - господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно - господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язання учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 5.3. договору поставки № ІФ-10/0087 від 10.05.2010 року, згідно якого у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару - не суперечить висновкам законодавства. З огляду на вище наведене - вимога позивача про сплату штрафу в сумі 563, 64 гривень, що становить 20 % від суми неоплаченого товару - є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 216, 217, 230, 231, 232, 235, 236, 237 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа" (Юридична адреса: вул. Людкевича, 40, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; Поштова адреса: вул. Шевченка, 317-В, м. Львів, 79002, а/с 10880) до Малого приватного підприємства "Іманд" (Юридична адреса: вул. Дорошенка, 7, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400; Поштова адреса: вул. Грушевського, 14, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405) про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 3 999, 84 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Іманд" (Юридична адреса: вул. Дорошенка, 7, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400; Поштова адреса: вул. Грушевського, 14, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405, ідентифікаційний код: 13660815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа" (Юридична адреса: вул. Людкевича, 40, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; Поштова адреса: вул. Шевченка, 317-В, м. Львів, 79002, а/с 10880, ідентифікаційний код: 30543304) 2 599, 84 гривень (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят чотири копійки) заборгованості за поставлений товар, з яких: 1 418, 21 гривень - основний борг, 226, 61 гривень - пеня, 563, 64 гривень - штраф, 281, 82 гривень - інфляційні витрати за час прострочення виконання зобов'язання, 109, 56 гривень - 3 % річних від простроченої суми, а також 102, 00 гривні (сто дві гривні) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Малого приватного підприємства "Іманд" (Юридична адреса: вул. Дорошенка, 7, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400; Поштова адреса: вул. Грушевського, 14, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405, ідентифікаційний код: 13660815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа" (Юридична адреса: вул. Людкевича, 40, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; Поштова адреса: вул. Шевченка, 317-В, м. Львів, 79002, а/с 10880, ідентифікаційний код: 30543304) - 1 400, 00 гривень (одна тисяча чотириста гривень) основного боргу - провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя <Довідник >

Суддя Михайлишин В. В.

Суддя <суддя учасник колегії >

Повне рішення складено 27.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Осудар І. Б. 27.12.11