Рішення № 20793265, 29.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.11 р. Справа № 33/191

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш”, м.Донецька (код ЄДРПОУ 00176383)

до відповідача Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка (код ЄДРПОУ 32442295)

про стягнення боргу в сумі 1173869грн.00коп., інфляції в сумі 319024грн.16коп., 3% річних у розмірі 95299грн.06коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №08-11/2011р. від 08.11.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №08-81/207д від 28.10.2011р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Рутченківський завод „Гормаш”, м.Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка про стягнення боргу в сумі 1173869грн.00коп., інфляції в сумі 319024грн.16коп., 3% річних у розмірі 95299грн.06коп.

Ухвалою від 27.10.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/191, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання №02-01/1-кр66 від 06.06.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1173869грн.00коп. та підстави для нарахування інфляції в сумі 319024грн.16коп., 3% річних у розмірі 95299грн.06коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання №02-01/1-кр66 від 06.06.2008р., специфікації №1 від 06.06.2008р., актів виконаних робіт (послуг) №12-11/2008-с5 від 12.11.2008р., №19-11/2008-с5 від 19.11.2008р., №25-11/2008-с5 від 25.11.2008р., №28-11/2008-с15 від 27.11.2008р., №02-12/2008-с6 від 02.12.2008р., №04-12/2008-с8 від 04.12.2008р., №15-12/2008-с4 від 15.12.2008р., №24-12/2008-с7 від 24.12.2008р., №05-01/2009-с6 від 05.01.2009р., накладних №12-11/2008-с5 від 12.11.2008р., №19-11/2008-с5 від 19.11.2008р., №25-11/2008-с9 від 25.11.2008р., №28-11/2008-с15 від 28.11.2008р., №02-2/2008-с6 від 02.12.2008р., №04-12/2008-с8 від 04.12.2008р., №15-12/2008-с4 від 15.12.2008р., №24-12/2008-с7 від 24.12.2008р., №05-01/2009-с6 від 05.01.2009р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №632 від 10.11.2008р., №663 від 20.11.2008р., №729 від 01.12.2008р., №34 від 05.01.2009р., товарно-транспортних накладних, банківської виписки, претензії №475 від 16.04.2010р., відповіді на претензію №08-81/227 від 14.05.2010р., актів звіряння взаємних розрахунків від 07.12.2009р., від 10.12.2009р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 16, 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача виклав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача 29.11.2011р. надав відзив на позовну заяву, за змістом якого підтверджує наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 1173869грн.00коп., однак просить суд не стягувати або зменшити суму 3% річних та інфляції у звязку із важким фінансовим становищем підприємства відповідача.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

06.06.2008р. між Міністерством вугільної промисловості України (замовник), Державним підприємством „Макіїввугілля” (платник) та Відкритим акціонерним товариством „Рутченківський завод „Гормаш” (виконавець) укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання №02-01/1-кр66 (далі Договір), за умовами якого платник дає доручення, а виконавець зобовязується за плату виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання платника, перелік якого наведений в списку, що є додатком до цього договору (надалі іменується „обладнання”), платник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з узгодженою калькуляцією, яка являється невідємною частиною даного договору, платник зобовязується виконувати всі вказівки виконавця з правильної експлуатації та збереження відремонтованого обладнання та допускати до роботи з ним лише кваліфікованих працівників (п.п.1.1., 1.2., 1.3. Договору).

За п.1.2. статуту ПАТ „Рутченківський завод „Гормаш” Публічне акціонерне товариство „Рутченківський завод „Гормаш” є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш”, ідентифікаційний код 00176383, згідно вимог Закону України „Про акціонерні товариства” та є правонаступником усіх його прав та обовязків.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

За п.2.1. Договору загальна вартість робіт за цим договором становить 6135660грн.00коп. у т.р. ПДВ 1022610грн.00коп.

Розрахунки за виконані роботи провадяться на умовах: попередня оплата у розмірі 50% після завезення обладнання на підприємство та підписання акту приймання-передачі обладнання в ремонт, інші 50% - протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п.2.3. Договору).

Відповідачем 28.12.2008р. здійснено оплату за виконані роботи у розмірі 67051грн.00коп., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Однак, виконавець не отримавши 50% передплати в повному обсязі, виконав передбачені Договором роботи, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг) №12-11/2008-с5 від 12.11.2008р., №19-11/2008-с5 від 19.11.2008р., №25-11/2008-с5 від 25.11.2008р., №28-11/2008-с15 від 27.11.2008р., №02-12/2008-с6 від 02.12.2008р., №04-12/2008-с8 від 04.12.2008р., №15-12/2008-с4 від 15.12.2008р., №24-12/2008-с7 від 24.12.2008р., №05-01/2009-с6 від 05.01.2009р. на суму 1240920грн.00коп. Зазначені акти підписані з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств. Отже, суд робить висновок, що вказані роботи прийняті замовником без заперечень.

Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобовязання щодо оплати виконаних робіт визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем відповідачу направлено претензію №475 від 16.04.2010р., за якою позивача вимагає сплати грошових коштів у розмірі 1173869грн.00коп. за виконані роботи за Договором.

Відповідно до змісту відповіді на претензію, яка отримана відповідачем 14.05.2010р., відповідача підтверджує наявність перед позивачем заборгованості та зобовязується оплатити останню.

Однак, у встановлений термін оплата виконаних робіт відповідачем здійснена не була, у звязку із чим, 22.05.2010р. у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1173869грн.00коп., яка, як вбачається з матеріалів справи, до теперішнього часу не сплачена.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до наданого відповідачем відзиву на позовну заяву останній визнав наявність зазначеної заборгованості.

У відповідності з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 1173869грн.00коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 319024грн.16коп. та 3% річних у розмірі 95299грн.06коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений початок виникнення заборгованості, а саме, вказані вище нарахування останній починає здійснювати з 27.11.2008р. Однак, як встановлено судом вище, у звязку із тим, що сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору та враховуючи надіслану вимогу щодо оплати виконаних робіт, заборгованість відповідача перед позивачем виникла 22.05.2010р.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за період з 22.05.2010р. по 01.09.2011р. (кінець нарахування визначений позивачем та не суперечить приписам чинного законодавства), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних у розмірі 45153грн.76коп., інфляційні витрати у розмірі 111901грн.93коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задовлених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, ч.5 ст.78, ст.ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш”, м.Донецька до відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка про стягнення боргу в сумі 1173869грн.00коп., інфляції в сумі 319024грн.16коп., 3% річних у розмірі 95299грн.06коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля” (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл..Радянська, буд.2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Публічного акціонерного товариства „Рутченківський завод „Гормаш” (83025, м.Донецьк, вул.Петровського, буд. 74, код ЄДРПОУ 00176383, п/р 26006301748224 у філії „ГУ ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, код банку 334635) суму основної заборгованості у розмірі 1173869грн.00коп., 3% річних у розмірі 45153грн.76коп., інфляційні витрати у розмірі 111901грн.93коп., державне мито в розмірі 13309грн.25коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197грн.77коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 29.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2011р.

< Список >Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >