Рішення № 20793089, 31.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.11 р. Справа № 33/59

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Овсяннікової О.В., судді Мальцева М.Ю.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут нових матеріалів, технологій”, м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 31825585)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191129)

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Українського державного науково-дослідного інституту конструкційних матеріалів „Прометей”, м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 14313056)

про стягнення збитків у розмірі 145800грн.00коп.

за участю представників:

від позивача: Буслов В.І. директор згідно протоколу №2 загальних зборів засновників ТОВ;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №09/20 від 04.01.2011р.;

від третьої особи: не зявився.

В судових засіданнях 12.07.2011р.

оголошено перерву до 15.07.2011р.,

30.08.2011р. оголошено перерву до

15.09.2011р.,

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інститут нових матеріалів, технологій”, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення збитків у розмірі 145800грн.00коп.

Ухвалою від 17.05.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/59, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 12.07.2011р. господарський суд Донецької області за клопотанням представників позивача та відповідача продовжив строк розгляду справи на пятнадцять днів до 01.08.2011р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. справу №33/59 передано на розгляд судді Величко Н.В. у звязку із відпусткою судді СичЮ.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 09.08.2011р. справу №33/59 передано на розгляд судді Сич Ю.В. у звязку із її виходом з відпустки.

Ухвалою від 15.09.2011р. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Український державний науково-дослідний інститут конструкційних матеріалів „Прометей” (код ЄДРПОУ 14313056).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Овсяннікової О.В., судді Соболєвої С.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 21.10.2011р. змінено склад судової колегії, суддю Соболєву С.М. у звязку з її відпусткою замінено на суддю Мальцева М.Ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3201 від 30.05.2008р. в частині виконання відповідачем робіт та неповернення давальницьких матеріалів, внаслідок чого позивач поніс збитки на суму 145800грн.00коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №3201 від 30.05.2008р., листа №062/08 від 29.04.2008р., специфікацій №1, №2, технологічних указівок, технічних вимог ТТ 227-25-2008, накладної №14 від 29.05.2008р., листів №2-263 від 21.10.2002р., №2/249 від 02.10.2002р., видаткової накладної №РН-0000003 від 30.05.2008р., листа №003/10 від 13.01.2010р., №023/10 від 21.03.2010р., №040/11 від 19.04.2011р., товарно-транспортних накладних, листів №003/10 від 13.01.2011р., №023/10 від 21.03.2011р., №040/11 від 19.04.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 22, 526, 610, 611, 614, 623, 837, 840, 841, 849 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 22, 49, 54, 55, 57, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

15.06.2011р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, посилаючись на недоведеність вартості давальницького матеріалу у розмірі 145800грн.00коп.

31.10.2011р. представником відповідача надане доповнення до відзиву на позовну заяву, яким останній зазначає, що враховуючи приписи п.12.5. спірного договору №3201 від 30.05.2008р. та рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2011р. по справі №39/110пд, яким спірний договір визнаний дійсним, останній є на теперішній час діючим та таким, що не втратив свою юридичну силу. Та зазначає, що відповідач зі свого боку не відмовлявся від виконання зобовязань за договором в натурі, так як має виробничу можливість для їх виконання. У звязку із чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

30.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інститут нових матеріалів, технологій” (замовник) та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” (виконавець) укладено договір №3201 (далі Договір), за умовами якого предметом цього договору є виготовлення та поставка металопрокату з „давальницьких заготовок” (далі прокат) у відповідності до обсягів, та в строки зазначені в специфікаціях до цього договору з урахуванням технічних вимог (п.1.1. Договору).

За п.2.1. договору загальна вартість робіт до договору складається з вартостей робіт, вказаних в кожній специфікації.

Так, в матеріалах справи містяться копії специфікацій №1 та №2, за якими передбачено передача металопрокату 8,1т та 1,7т відповідно.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

За п.12.5. договору договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та дії до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань та умов цього договору.

Розділом 6 договору передбачені зобовязання виконавця. Так, у п.6.1. зазначено, що в строки та на умовах, передбачених цим договором, виконавець здійснить роботи, перелічені у технологічних вказівках з якістю, яка відповідає технологічним вимогам ТТ 227-17-2008р. Відвантаження продукції виконавець повинен супроводжувати відповідною документацією (п.2.2. Договору). Виконавець зобовязується не надавати розголосу будь-яку фінансову, технічну та виробничу інформацію конфіденційного характеру, яка має відношення до замовника і буде надана в його розпорядження під час дії цього договору (п.6.3. Договору).

Приписами розділу 7 договору сторони узгодили зобовязання замовника.

За п.7.1. Договору замовник надає давальницькі заготовки виконавцю за свій рахунок (умови поставки СРТ Виконавець). Ціна застави „давальницьких слябів” складає 18000грн./тн. включаючи ПДВ. Замовник здійснює фінансування робіт у відповідності з умовами, зазначеними в договорі та специфікаціях до нього (п.7.2. Договору). Замовник зобовязується не надавати розголосу будь-яку фінансову, технічну та виробничу інформацію конфіденційного характеру, яка має відношення до виконавця, яка буде надана в його розпорядження під час дії цього договору (п.7.3. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору строк поставки прокату протягом 30 днів з моменту поставки „давальницьких заготовок”.

Так, на підставі накладних №14 від 29.05.2008р. та №РН-0000003 від 30.05.2008р. виконавцеві були передані „давальницькі заготовки” розміром 3,8т та 4,3т.

Однак, як зазначає позивач при проведенні обробки заготовок були порушені технічні вимоги у звязку із чим, сторони усно погодили обробку дефектної частини заготовки. Заперечень щодо зазначеного відповідачем не надано.

Виконавцем умови договору в частині виготовлення із заготовок прокату, як то передбачено умовами договору, здійснено не було.

Листом №003/10 від 13.01.2010р., направленим на адресу виконавця, замовник просив розглянути питання компенсації щодо втрачених виконавцем заготовок загальною масою 8,1т, виходячи з залогової вартості 18000грн./т.

Листом №023/10 від 21.02.3010р., адресованим виконавцю, замовник просив розглянути питання щодо компенсації вартості втрачених заготовок шляхом заміни первісного зобовязання новим.

Листом №040/11 від 19.04.2011р. замовник повторно ставив перед виконавцем питання щодо компенсації вартості наданих заготовок.

Однак, як вбачається з матеріалів справи зазначені листи залишені виконавцем без відповіді.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відтак, на теперішній час договір є чинним оскільки сторонами не виконані зобовязання за ним та доказів розірвання вказаного договору останніми суду не представлено.

Так, предметом позовних вимог є стягнення збитків у розмірі заставної вартості переданих заготовок у розмірі 145800грн.00коп.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: 1)втрати, яких зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обовязковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є наявність збитків, причинний звязок між протиправною поведінкою останнього і заподіяними збитками, вина особи, що заподіяла збитки. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності і є підставою для відмови у стягненні збитків.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, належних доказів втрати або пошкодження зазначеного майна позивачем суду не представлено.

Також, відповідно до пояснень представника відповідача останній не відмовлявся від виконання умов договору та має можливість виготовити, передбачений договором прокат. Доказів на спростування вказаного факту суду не представлено.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, умовами договору не передбачено компенсації замовнику вартості давальницького матеріалу за вимогою останнього.

Також, позивач у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги приписами ст.840 Цивільного кодексу України. Зазначена стаття встановлює додаткові зобовязання для підрядника у випадку використання ним матеріалу замовника. Так, за приписами частини 2 зазначеної статті якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обовязків.

Таким чином, посилання позивача на той факт, що відповідач не виконав умови договору в частині виготовлення та поставки металопрокату, як на підставу стягнення збитків у вигляді компенсації вартості давальницького матеріалу є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 145800грн.00коп. не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачу не відшкодовується у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 526, 623, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут нових матеріалів, технологій”, м.Маріуполь до відповідача, Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Українського державного науково-дослідного інституту конструкційних матеріалів „Прометей”, м.Маріуполь про стягнення збитків у розмірі 145800грн.00коп. відмовити.

У судовому засіданні 31.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2011р.

Головуючий суддя Сич Ю.В.

Суддя Овсяннікова О.В.

Суддя Мальцев М.Ю

< Текст >