Рішення № 20793038, 21.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.11 р. Справа № 7/334

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 3% річних 115 414, 63 грн., інфляційних 395 716, 33 грн., пені 48598,39 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.

Від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 3% річних 115 414, 63 грн., інфляційних 395 716, 33 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №17 від 23.07.2007р.; рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2007р. №36/135, від 30.10.2008р. №7/176, від 25.11.2008р. №34/105, від 19.04.2009р. №10/69, від 22.07.2010р. №7/175, від 20.05.2011р. №7/80.

Заявою від 19.12.2011р. № 51юр-50520/11 позивач зазначив, що в тексті позову, доданих до позову розрахунках позивач зазначено, що відповідачу нараховано 3% річних 115 414, 63 грн., інфляційних 395 716, 33 грн. та пеню 68421,52 грн. Ціна позову вказана з урахуванням вказаних сум інфляційних, 3% річних та пені, державне мито також сплачено з урахуванням всіх вказаних сум, але в результаті технічної помилки в прохальній частині позову не було вказано про стягнення пені. До того ж, в процесі розгляду справи позивачем виявлено, що пеня помилково нарахована на борг в сумі 1 096 267,76 грн., замість потрібного на борг в сумі 806 267,76 грн. В результаті наведеного, керуючись ст. 22 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 48598, 39 грн., 3% річних в сумі 115 414, 63 грн., інфляційні в сумі 395 716, 33 грн.

Фактично вказана заява є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, яка підписана повноважним представником та прийнята судом.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні зазначив, що рішення суду, що набрали чинності за своїми ознаками є новацією, які повинні бути виконані вже в порядку виконавчого провадження, вважає відсутньою свою вину в несвоєчасному виконанню як умов Договору так і судових рішень, оскільки відповідач є комунальним підприємством та знаходиться в тяжкому фінансовому стані. Зазначив, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення такого зобовязання вчинене не з її вини (ст.617 ЦК України). Просить зменшити розмір пені на 50% та відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних. Посилається на пропуск строку позовної давності на нарахування 3% річних та інфляційних.

У відзиві відповідач також просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2007р. №36/135, від 30.10.2008р. №7/176, від 25.11.2008р. №34/105, від 19.04.2009р. №10/69, від 22.07.2010р. №7/175, від 20.05.2011р. №7/80., які набрали чинності, за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №17 від 23.07.2007р., з ОКП „Донецьктеплокомуненерго” стягнуто на користь ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач ПАТ „Донецькобленерго” кошти за неналежне виконання договірних зобовязань (несвоєчасну та не в повному обсязі оплату вартості електроенергії).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача протягом періоду з 01.11.2008р. по 30.09.2011р. невиконаного грошового зобовязання, позивач просить стягнути 3% річних 115414, 63 грн., з 01.11.2008р по 01.06.2011р. інфляційні 395 716, 33 грн.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору про постачання електричної енергії №3003 від 06.07.2006р., укладеного між сторонами, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4 -2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобовязання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими та правомірними, у звязку з чим заперечення відповідача судом до уваги не прийняті.

Господарським судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення, та відповідно:

- 3% річних складають 115414, 63 грн.;

-інфляційні складають 395 716, 33 грн.

-пеня складає 48598,39 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми стягуваної пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду баланс станом на 01.10.2011р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2011р., витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, довідку про наявність значної заборгованості перед іншими юридичними особами (біля 600 наказів на загальну суму 92022021,42 грн.); виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” станом на 27.09.2011р., яка дійсна до 27.10.2011р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є субєктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно наявних у справі документів, є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 38878,71 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають уз вязку із зменшенням стягуваної суми пені господарським судом.

Посилання відповідача на пропуск строк позовної давності щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для нарахування інфляційних та 3% річних в частині визначення періоду такого нарахування (з 01.11.2008р. по 30.09.2011р., враховуючи дату звернення з позовом до суду 27.10.2011р).

Таким чином, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до нарахованих позивачем сум за рішеннями суду заявлено безпідставно у звязку з чим задоволенню не підлягає.

Судом також розглянуто клопотання відповідача, в якому він просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька.

З огляду на приписи статей 26, 27 господарського процесуального кодексу України, той факт, що рішення, прийняте за результатами даної справи ніяким чином не вплине на права та обовязки ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька, у задоволенні клопотання судом відмовлено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 256, 257, 509, 526, 527, 549, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216218, 233 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84600, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; п/р відокремл.підрозділ Харцизського ЕМ для Шахтарського РЕМ № 26000304804741 в філії ПАТ ПІБ в м. Торез, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130932) 3% річних в сумі 115414, 63 грн., інфляційні в сумі 395716, 33 грн., пеню в сумі 38878,71 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка (84600, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) державне мито у сумі 5597,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 227, 93 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 21.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >