Постанова № 20788783, 12.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5004/1917/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Огороднік К.М. , судді Саврій В.А.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Клепатського М.М.

відповідача - Богдана А.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства "Вальдес" на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.11 р. у справі № 5004/1917/11

за позовом Приватного підприємства "Вальдес"

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служби автомобільних доріг України у Волинський області

про стягнення в сумі 1 117 334,69 грн. пені

за зустрічним позовом Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс"

Приватного підприємства "Вальдес"

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

Приватне підприємство “Вальдес” 10.04.2009 року звернулося з позовом до Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 7 090 195,42 грн., в т.ч. 4 935 604,58 грн. основного боргу за товар, 1 117 334,69 грн. пені, 147 416,97грн. 3% річних та 889 839,18 грн. інфляційних втрат по договору від 27.10.2008 р. про відступлення права вимоги та договору №31 від 10.03.2006р. на поставку бітуму та щебеневої продукції. Вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач не провів оплату отриманого товару в строки, обумовлені договором та специфікаціями до нього, у зв'язку з чим, відповідно до норм чинного законодавства, застосувало до відповідача штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. у справі №9/81-38 позов Приватного підприємства «Вальдес»у частині стягнення з Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»задоволено частково, стягнуто на користь позивача 4 131 096,15грн., в т.ч. 2 835 604,58грн. заборгованості, 168 325,49грн. 3% річних, 1 015 433,08грн. індексу інфляції, 111 733грн. пені та 25 500грн. витрат по сплаті державного мита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. у справі №9/81-38 рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010 року частково задоволено касаційні скарги Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»та Приватного підприємства «Вальдес», рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 року у справі №9/81-38 скасовано в частині стягнення пені, справу передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області, в іншій частині рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 у цій справі залишено без змін.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.04.2010р. по справі №03/54-38 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 986 749,96грн. пені. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 року, частково задоволено касаційну скаргу ДП ВАТ ДАК «Автодор України»«Волинський облавтодор», рішення господарського суду Волинської області від 15.04.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року по справі №03/54-38 скасовано. Справу передано до господарського суду Волинської області на новий розгляд.

Рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 року, скасовано, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року, у позові Приватного підприємства «Вальдес»до Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»«Автомобільні дороги України»за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служби Автомобільних доріг України у Волинський області, про стягнення 1 117 334 грн. 69 коп. пені та за зустрічним позовом Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор», ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України»до ТзОВ «Укрмонтажсервіс»та до ПП «Вальдес»про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2011 року, частково задоволено касаційну скаргу Волинського транспортного прокурора, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року та рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 року по справі №2/132-38 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Скасовуючи рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року, та направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що з огляду на фактичні обставини що встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою договір №31, укладений 10.03.2006р. між ПП "Вальдес" та ДП "Волинський облавтодор" є договором поставки. При цьому Вищий господарський суд України указав про необхідність при новому розгляді справи врахувати, що указаний договір не відповідає положенням частин 1 та 3 статті 267 ГК України щодо істотних умов договору поставки, а тому є неукладеним. Договір відступлення права вимоги, який відносини за яким випливають з договору поставки, є недійсним.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2011р. у справі №5004/1917/11 (суддя Філатова С.Т.) у позові ПП «Вальдес»до ДП «Волинський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»про стягнення 1 117 334,69 грн. - відмовлено. Зустрічний позов Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України, ДП «Волинський облавтодор»»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»до ТзОВ «Укрмонтаж», ПП «Вальдес»задоволено. Договір №27-VI про відступлення права вимоги, укладений між ТзОВ «Укрмонтажсервіс»та ПП «Вальдес»27.10.2008р. визнано недійсним.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2011р. у справі №5004/1917/11 позивач - Приватне підприємство «Вальдес»подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, рішення господарського суду Волинської області у справі №5004/1917/11 від 01.11.2011 року скасувати та постановити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовити.

Скаржник Приватне підприємство «Вальдес»вважає, що рішення прийнято господарським судом Волинської області із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що вимоги щодо недійсності договору поставки №31 від 10.03.2006 року чи його неукладеності заявлено не було.

Судом помилково зроблено висновок, що підставами неукладеності договору поставки №31 від 10.03.2006 року є відсутність ціни товару та строків поставки, а правовідносини між сторонами відбувалися згідно до ст.11 ЦК України, а за таких умов нарахування штрафних санкцій за прострочені платежі суперечить закону.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. у даній справі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вальдес»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, 12.01.2012 р. представник позивача підтримав доводи, які були викладенні у апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (постачальник) та Дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” (покупець) підписаний договір поставки №31 (т.1 а.с.23-25).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 розділу 1 договору постачальник приймає на себе зобов’язання поставити окремими партіями бітум нафтовий марки БНД 60/90, БНД 90/130 та щебеневу продукцію, покупець - прийняти та сплатити за отриманий товар; поставка (відпуск) кожної партії товару попередньо узгоджується по кількості, ціні, термінах відвантаження (відпуску) (т.I а.с.23).

Поставка бітуму нафтового дорожнього проводилася на підставі специфікацій №12 від 15.07.2008р.; № 13 від 15.08.2008р.; № 14 від 18.08.2008р. до договору №31 від 10.03.2006р., в яких зазначена кількість, ціна товару, загальна сума, а також термін оплати впродовж 30 календарних днів з моменту передачі товару (т.I а.с.26, 29, 32,); видаткових накладних від 15 липня 2008р., 15 серпня 2008 року та 18 серпня 2008 року (, т.I а.с.27-28, 30-31, 33).

Розрахунки проводилися відповідачем згідно платіжних доручень (т.I а.с.34-38, 42-46).

Матеріали справи свідчать також, що 27.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Вальдес" (новий кредитор) був укладений договір №27-У1 про відступлення права вимоги (т.I а.с.20-21) та додаткові угоди до нього від 11.12.2008р. та від 12.12.2008р.( т.I а.с.52, 91-92).

Документи, що підтверджують право вимоги за основним договором передавалися первісним кредитором новому кредитору згідно акту приймання-передачі від 28.10.2008р. (т.I а.с.53) та протоколу заліку взаємних вимог від 28.11.2008р. (т.I а.с.96).

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належної первісному кредиторові згідно з договором №31 від 10.03.2006р., укладеним між первісним кредитором та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього договору.

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що предметом права вимоги являється заборгованість ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед первісним кредитором за поставлений та переданий у його власність первісним кредитором бітум нафтовий дорожній по основному договору в сумі 10 460 604 грн. 58 коп. як по основному зобов’язанню, так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникнули і можуть виникнути в майбутньому.

Повідомленням про відступлення права вимоги №63 від 28.10.2008р., Приватне підприємство "Вальдес" повідомило, що ТзОВ "Укрмонтажсервіс" відступив своє право вимоги заборгованості в сумі 10 460 604,58 грн., що існує у ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТзОВ "Укрмонтажсервіс" по договору поставки №31 від 10.03.2006р. на користь нового кредитора - Приватного підприємства "Вальдес", а ДП "Волинський облавтодор" на цьому ж повідомленні підтвердило обізнаність про заміну кредитора ( т.I а.с.22).

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор має право вимагати від боржника належного виконання основного договору; вимагати від боржника, у випадку наявності підстав, сплати штрафних санкцій за неналежне виконання основного зобов'язання.

Пунктом 5.3 розділу 5 цього ж договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно пункту 5.1 розділу 5 договору поставки №31 за несвоєчасний термін оплати згідно з пунктом 2.2.2 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (а.с.24, 161, т.I).

Позивач по первісному позову відповідно до вимог ст.343 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просив стягнути пеню в розмірі 1 117 334,69 грн. за період з 15.08.2008р. по 19.03.2009р.(т.1 а.с.8-9).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За правилами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 3 ст. 267 ГК України обумовлено, що якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У відповідності до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Місцевим судом встановлено, що сторони у договорі №31 від 10.03.2006р., всупереч вимогам ст.180 ГК України, не погодили предмет, ціну та строк договору виходячи зі змісту ст.ст. 265,266,267 ГК України та ст.ст. 638, 669 ЦК України, а саме: не визначили загальну кількість товарів у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні та не погодили визначення їх у специфікаціях, як це обумовлено ч.2 ст.266 ГК України.

Саме виходячи зі змісту ч.2 ст.266 ГК України суд не приймає твердження позивача про погодження кількості товару, що підлягає поставці, у специфікаціях, оскільки сторонами у договорі це не було обумовлено.

Зважаючи на вимоги ч.3 ст.267 ГК України, не визначений сторонами і строк дії договору, оскільки у договорі №31 не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору.

Узгоджений сторонами строк дії договору дозволяє встановити чіткі параметри, які дозволяють визначити виконання договірного зобов’язання у частині як належне, що є умовою припинення господарського зобов’язання.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту договору №31 від 10.03.2006р. вбачається, що він носить абстрактний, неконкретизований характер і водночас не містить положень про погодження сторонами як предмету договору, так і ціни, строків, порядку поставки (відвантаження) постачальникам (вантажовідправником).

Вищий господарський суд України у інформаційному Листі від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм цивільного та господарського кодексів України» зауважив, що згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну. Отже, ціна є істотною умовою господарського договору, а за її відсутності договір є неукладеним.

Вищий господарський суд при касаційному провадженні у справі (постанови ВГСУ у справі №03/54-38 від 12.10.2010р. т.3 а.с. 241-246; у справі №2/132-38 від 13.09.2011р. (при новому розгляді) т.5 а.с. 96-104) зазначав, що правовідносини між ТОВ «Укрмонтажсервіс» та ДП «Волинський облавтодор» відбувались не на підставі договору, що не був укладеним, і не містив істотних умов, з яких виникають зобов’язання сторін, а на підставі розпорядчих, платіжних документів (рознарядок, специфікацій, накладних, платіжних доручень тощо).

Відмовляючи у позові ПП "Вальдес" суд першої інстанції вважав, що частина 4 ст.231 ГК України встановлює загальне правило, згідно з яким, якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом, санкції за порушення умов договору застосовуються у розмірі, передбаченому господарським договором. За відсутності договору відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, а тому вимога позивача про стягнення з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 1 117 334,69 грн. пені задоволенню не підлягає, як така, що суперечить ст.ст. 230-232 ГК України, ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Предметом зустрічного позову є визнання договору №27-VI про відступлення права вимоги від 27.10.2008р. між ТзОВ «Укрмонтажсервіс» (первісний кредитор) та ПП «Вальдес» (новий кредитор) недійсним.

Загальні умови визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

За правилами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги уявляє собою договірну передачу зобов’язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по зустрічному позову просить визнати недійсним договір, посилаючись на те, що він не відповідає вимогам ст.ст.203,514 ЦК України та умовам основного договору, який є неукладеним. (т.4 а.с. 12-73).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У п.2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховним судом України зазначено, що згідно із статтями 4,10,203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК , іншим законам України, які прийсаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України , актам Президента України, постановам КМ України, актам інших органів державної влади України, органів влади АРК у випадках і межах, встановлени Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.1,8).

Зобов"язаням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора ) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відомо, що зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтєю 11 ЦК України, зокрема з правочинів.

З визначених ст.512 ЦК України підстав кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою. Однією з таких підстав є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом положень статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору у зобов"язанні.

Таким чином, заміна старого кредитора новим у зобов"язанні можлива лише за умови існування такого зобов"язання, яке виникло з визначених законом підстав, відповідає законодавству та є дійсним.

Передача прав у зобов"язанні, яке не відбулось (неукладений договір) не відповідає наведеним вище положенням цивільного закону. З огляду на це, слід вважати правильним висновок суду першої інстанції про те, що договір відступлення права вимоги, укладений 27.10.2008р. між ТОВ"Укрмонтажсервіс" та ПП"Вальдес" є недійсним, оскільки не відповідає положенням законодавства.

Доводи апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та віхиляє, з огляду на викладене вище.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватне підприємство "Вальдес" на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2011р. у справі №5004/1917/11 – залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Справу №5004/1917/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Саврій В.А.

01-12/137/12 137/12