Рішення № 20788654, 11.01.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2012 року справа №5028/6/124/2011

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера логістик”,

вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область, 84601;

адреса для кореспонденції: вул. Комерційна, 5, м. Житомир, 10019,

до відповідача: приватного підприємства „Бренд-Сервіс”,

вул. Щорса, буд. 53, м.Чернігів, 14017,

про стягнення 26134,80 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 31.12.2011 року,

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Баядера логістик” подано позов до приватного підприємства „Бренд-Сервіс” про стягнення 26134,80 грн. боргу, в тому числі 16158,24 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №1185 від 07.06.2011 року, 16,68 грн. інфляційних нарахувань, 734,75 грн. пені, 1137,67 грн. 24% річних та 8087,46 грн. штрафу за прострочення виконання зобовязання по оплаті поставленого товару.

Представник позивача в судовому засіданні подав додаткові письмові пояснення в яких зазначає, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 3600 грн. і в звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача 12558,24 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №1185 від 07.06.2011 року, 16,68 грн. інфляційних нарахувань, 734,75 грн. пені, 1137,67 грн. 24% річних та 8087,46 грн. штрафу за прострочення виконання зобовязання по оплаті поставленого товару.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.12.2011р., яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві і яка відповідає адресі, що вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 53, повернута на адресу суду з довідкою Укрпошти: „організація вибула”.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 року №02-5/289 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Баядера логістик” (постачальник) та приватним підприємством „Бренд-Сервіс” (покупець) укладено договір поставки №1185.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується передати, а покупець зобовязується прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених в даному договорі.

Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки такої партії.

Згідно п. 4.2 договору оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або в іншій формі та спосіб (порядку), що не заборонені чинним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків із постачальником.

Днем оплати є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 7.2.1 договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п. 7.2.2 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №30822/30781 від 05.08.2011 року на загальну суму 9003,06 грн., №33187/33041 від 16.08.2011 року на загальну суму 5651,88 грн., №36726/36669 від 30.08.2011 року на загальну суму 1990,80 грн. та №36830/36679 від 30.08.2011 року на загальну суму 1770,66 грн., всього на загальну суму 18416,40 грн. Факт поставки товару також підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар отриманий представником відповідача, який діяв на підставі кільцевої довіреності, що підтверджується його підписом та відтиском штампу підприємства на вказаних видаткових накладних.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 2258,16 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на момент звернення з даним позовом в суд складає 16158,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за вищевказаною накладною, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобовязання сплатити вартість отриманого товару.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по оплаті відповідачем отриманого товару на суму 16158,24 грн.

Відповідно до п. 7.2.2 договору у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Враховуючи, що відповідачем не оплачена вартість отриманого товару у терміни, визначені умовами договору, позивачем на підставі п. 7.2.2 договору нараховано відповідачу та предявлено до стягнення штраф за прострочення виконання зобовязання в розмірі 8087,46 грн.

Перевіривши розрахунок нарахування 50% штрафу, суд доходить висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу штраф за прострочення зобовязання по оплаті отриманого товару в сумі 8087,46 грн.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення з позовом до суду складала 16158,24 грн., то позовні вимоги в частині стягнення 50% штрафу підлягають задоволенню в сумі 8079,12 грн.

В решті позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 7.2.1 договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

На підставі п. 7.2.1 договору позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеня за період з 05.09.2011 року по 20.12.2011 року в сумі 734,75 грн. та 24% річних за період з 05.09.2011 року по 20.12.2011 року в сумі 1137,67 грн.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач також просить стягнути з відповідача 16,68 грн. інфляційних нарахувань за період з 05.09.2011 року по 20.12.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, інфляційних нарахувань та 24% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що позивач правомірно здійснив нарахування пені, інфляційних нарахувань та 24% річних.

В судовому засіданні представник позивача подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач, після звернення позивача з даним позовом до суду, частково сплатив заборгованість в сумі 3600 грн., що також підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 3600 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті отриманого товару своєчасно не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 22526,46 грн., в тому числі 12558,24 грн. основного боргу, 16,68 грн. інфляційних нарахувань, 734,75 грн. пені, 1137,67 грн. 24% річних та 8079,12 грн. штрафу.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3600 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Бренд-Сервіс” (вул. Щорса, буд. 53, м. Чернігів, ідентифікаційний код 36430420, інформація про рахунки відсутня) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера логістик” (вул. Озерянівська, 2, м. Горлівка, Донецька область; адреса для кореспонденції: вул. Комерційна, 5, м. Житомир, р/р 26005010008340 в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023, ідентифікаційний код 35871504) 12558,24 грн. боргу, 8079,12 грн. штрафу, 734,75 грн. пені, 16,68 грн. інфляційних нарахувань, 1137,67 грн. 24% річних та 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна

11.01.12