Рішення № 20788301, 11.01.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5016/3932/2011(16/231)

м. Миколаїв

за позовом: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), код ЄДРПОУ 26565573

до відповідача: Миколаївського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41), код ЄДРПОУ 22440366

про: визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України від 13.09.2011 р. № 55-ріш.

суддя Фролов В.Д.

за участю представників сторін

від позивача:

від відповідача: ОСОБА_1. за довіреністю № 1-292/91-1577 від 24.12.2010 р.

ОСОБА_2. за довіреністю № 2-292/91-1576 від 24.12.2010 р.

в засіданні приймає участь:

Була оголошена перерва до 11.01.2012 р.

Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Миколаївського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України від 13.09.2011 р. № 55-ріш.

Відповідач позовні вимоги не визнає, він вважає, що рішення № 55-ріш. від 13.09.2011 р., прийняте Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України цілком відповідає вимогам закону та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в судове засідання не зявився. Причин незявлення суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:

Адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ прийняла рішення № 55-ріш від 13 вересня 2011 року у справі № 1-26.217/36-2011 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, яким:

визнано, що дії Миколаївської міської ради, які полягають у наданні підпунктами "г'' та "ґ" пункту 13.3 Тимчасових правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві, затверджених рішенням міської ради від 22.04.2010 року №45/10, підприємствам, які виробляють послуги з централізованого постачання холодної води (водопостачання) і та забезпечують їх розповсюдження в межах системи комунального водопостачання та каналізації, які знаходяться на його балансі, права припиняти подачу води споживачам м. Миколаєва, з підстав не передбачених вимогами чинного законодавства, є порушенням, передбаченим статтею 17, пунктом 7 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме дії органу місцевого самоврядування, що полягають у створенні умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції";

зобов'язано Миколаївську міську раду протягом двох місяців з дня отримання рішення у справі припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом виключення з пункту 13.3 Тимчасових правил користування, системами комунального водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві, затверджених рішенням міської ради від 22.04.2010 року № 45/10, підпунктів "г" та " ґ".

Позивач не погоджується з рішенням № 55-ріш відділення і просить суд визнати його недійсним, тому що вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Господарський суд, проаналізувавши наданні докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи про порушення Позивачем конкурентного законодавства відповідачем були всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, з наданням відповідної правової оцінки зібраним доказам, як то вимагається статтями 4, 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктом 3 статті 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", статтею 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання".

Твердження позивача, що включення до Тимчасових правил підпунктів „г" та „ґ" пункту 13.3 в цілому направлено на реалізацію принципів державної політики, зазначених у статті б Закону України „Про питну воду та водопостачання" та статті 2 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", а відтак в пункті 13.3 Тимчасових правил водопостачання зазначені ефективні заходи впливу на порушників, які не виконують свої обов'язки під час користування системами комунального водопостачання та водовідведення, суперечать матеріалам справи та чинному законодавству.

Так, аналіз змісту Правил водопостачання, прийнятих міськрадою, свідчить про те, що окремі положення, які стосуються прав водопостачальника припиняти постачання питної води споживачам м. Миколаєва, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зокрема, підпунктами „ґ" та „г" пункту 13.3 Правил водопостачання передбачено, що водоканал має право припинити споживачу подачу води у разі:

-порушення строків внесення плати за воду згідно із умовами договору за надані послуги водопостачання, водовідведення;

-невиконання споживачем умов договору.

Позивач як орган місцевого самоврядування має керуватись у своїй діяльності законодавством України, в тому числі і принципами державної політики, які закладені у вказаних законах. Проте діяльність міської ради не повинна суперечити нормам чинного законодавства. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначено, що одним із основних принципів місцевого самоврядування є законність.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів.

Так, пунктом 3 статті 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу на:

-перерву для проведення ремонтних та профілактичних робіт виконавцем/ виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад, правилами технічної експлуатації і користування; -міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов; -ліквідацією наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

Статтею 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", дія якого поширюється, як на органи місцевого самоврядування так і на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду і забезпечують міста шляхом централізованого питного водопостачання, передбачено, що підприємства питного водопостачання мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Відповідно до статті 1 вищевказаного закону екологічна броня це мінімальний рівень використання питної води споживачам, необхідний для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій природного або механічного характеру.

Відповідно до статті 16-1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.

Для населення законодавчими актами відключення чи навіть обмеження питного водопостачання у разі несвоєчасної оплати послуг не передбачено.

У відповідності із пунктом 10 частиною 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та пунктом 23 постанови № 630 Споживачі зобов'язані у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Крім того, статтею 48 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" зазначено, що усі спори з питань питної води та питного водопостачання розглядаються тільки у судовому порядку.

Отже, Закони України „Про житлово-комунальні послуги" та „Про питну воду та питне водопостачання" не надають права суб'єктам господарювання, що виробляють питну воду і забезпечують міста шляхом централізованого питного водопостачання, припиняти водопостачання, в тому числі з підстав передбачених підпунктами „г" та „ґ" пункту 13.3 Тимчасових правил.

Проте, міська рада під час прийняття Тимчасових правил не врахувала вказаних норм чинного законодавства.

Позивач стверджує, що в підпункті „г" пункту 13.3 Тимчасових правил, яким передбачена можливість припинення подачі води у разі невиконання Споживачем умов договору, мова йде лише про ті умови договору, невиконання яких призводить до порушень в роботі систем комунального водопостачання або негативно впливає на користування цими системами іншими споживачами, оскільки безперебійна робота систем комунального водопостачання та водовідведення є пріоритетним завданням для водоканалу та відповідним благом для людей. Але викладене суперечить матеріалам справи. Міська рада під час розгляду територіальним відділенням не надала жодного доказу, яким підтверджувалась така позиція. Не зрозумілим є й те, яким чином споживач може здогадуватись, що вказана підстава відключення від подачі води стосується не всього договору на водопостачання, а лише його частини і лише тих умов договору, які порушують роботу системи комунального водопостачання. Жодної примітки або пояснення у договорах з водопостачальником чи Тимчасових правилах, стосовно вказаного не міститься чи принаймні не надано Позивачем територіальному відділенню у підтвердження своєї позиції. Також суд не погоджується із позицією позивача відносно того, що підпункт „ґ" пункту 13.3 Тимчасових правил, яким передбачена можливість припинення подачі води у разі порушення строків внесення плати за воду, згідно з умовами договору за надані послуги водопостачання, водовідведення направлений на реалізацію принципу невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання та на втілення загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Підзаконні нормативні акти мають відповідати вимогам Конституції України та Законам України, в разі невідповідності підзаконних актів законам, застосовуються вимоги законів, які мають пріоритет в застосуванні як нормативний акт вищої юридичної сили відносно Тимчасових правил. Також у випадку, якщо норми Кодексу (Цивільного Кодексу України) не регулюють специфічних відносин, то в такому випадку застосовуються, в разі їх наявності, норми спеціальних законів - в нашому випадку - Закони України „Про питну воду і питне водопостачання" та „Про житлово-комунальні послуги". Вимоги вказаних законів, на відміну від Тимчасових правил не передбачають право підприємства питного водопостачання припиняти подачу води у разі порушення строків внесення плати за послуги з водопостачання чи водовідведення, згідно з умовами договору за надані послуги водопостачання та водовідведення чи невиконання споживачем умов договору. Статтею 48 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" зазначено, що спори з питань питної води та питного водопостачання розглядаються у судовому порядку.

Позивач стверджує, що територіальне відділення не вказує у рішенні № 55-ріш в чому саме полягає зловживання міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»; що не вказано які саме інтереси споживачів ущемляються, чого не було б якби існувала конкуренція, і не доведено, що таке ущемлення було б неможливим, якби на ринку послуг централізованого водопостачання була конкуренція.

Такі твердження Позивача відповідач заперечив, оскільки вони є безпідставними та такими, що не стосуються справи. Дії МКП „Миколаївводоканал" які визнані територіальним відділенням, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції досліджені у окремих справах, по яким прийняті рішення, що стосуються безпосередньо МКП „Миколаївводоканал" № 61-ріш та № 62-ріш від 11.10.11 року. Рішенням № 61-ріш дії МКП „Миколаївводоканал" у вигляді застосування різних умов до рівнозначних угод із покупцями без об'єктивно виправданих на те причин та рішенням № 62-ріш дії МКП „Миколаївводоканал" які полягали у відмові споживачам від реалізації послуг централізованого водопостачання шляхом відключення абонентів приватного сектору м. Миколаєва - фізичних осіб від мереж централізованого водопостачання з підстав, не передбачених вимогами чинного законодавства, визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

У разі наявності конкуренції, споживач був би в змозі обрати такого постачальника послуг, який би дотримувався законодавчих приписів і не встановлював необґрунтовані умови у договорах, якими б передбачалось відключення споживачів від водопостачання на підставах не передбачених законодавством. В кожному окремому спірному випадку у разі заборгованості споживача перед постачальником, останній мав би звернутися до суду за вирішенням такого спору по суті на законних підставах, а не вдавався, як зазначає Позивач до „ефективних заходів впливу на порушників, які не виконують свої обов'язки під час користування системами комунального водопостачання та водовідведення".

З огляду на наведене, Позивач не довів тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення від 13.09.11 року № 55-ріш. Вважаємо, що визначені статтею 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" правові підстави для скасування чи визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні.

Суд вважає, що, територіальним відділенням були в повному обсязі зібрані докази наявності у діях Позивача порушення, з відповідними обґрунтуваннями для кваліфікації таких дій. Докази, приведені у рішенні відділення в обґрунтування висновку про зловживання міським комунальним підприємством «Миколаївводоканал»монопольним становищем на ринку, є також достатніми та належними.

З огляду на наведене, суд вважає, що Позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України від 13.09.2011 р. № 55-ріш.

Таким чином, визначені статтею 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції” правові підстави для скасування чи визнання недійсним даного рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні. Розгляд даної справи здійснено відділенням з дотриманням усіх необхідних процесуальних засад діяльності органів Комітету, визначених розділом 7 Закону України „Про захист економічної конкуренції” та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - як щодо дослідження монопольного становища Позивача на відповідному ринку, так і обставин, які мають значення для справи, про вчинення дій, які кваліфіковані як зловживання монопольним становищем на ринку.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя В.Д.Фролов