Рішення № 20788066, 27.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2011 р. Справа № 8/151-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

до відповідача - 1: закрите акціонерне товариство «Київський мясопереробний завод», ідентифікаційний код: 05407953, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 9,

відповідача - 2: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк»Хрещатик», ідентифікаційний код: 19364259, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-а,

про визнання частково кредитного договору та в повному обсязі додаткового договору до кредитного договору недійсними

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 29.10.2010 року, що зареєстрована в реєстрі за №1367;

від відповідача - 1: ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 26.05.2010 року за №131;

від відповідача - 2: начальник відділу правового забезпечення та кадрів Залізничного відділення ПАТ «КБ «Хрещатик»ОСОБА_3., яка діє на підставі довіреності від 08.06.2010 року за №1918, та заступник начальника юридичного управління-начальника відділу договірно-позовної роботи ПАТ КБ «Хрещатик»Шкурат О.М., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_4 (далі за текстом: Позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод»(далі за текстом: Відповідач 1 або Позичальник) та публічного акціонерного товариства «Комерційний банк»Хрещатик»(далі за текстом: Відповідач 2 або Банк) про визнання частково кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 (далі за текстом: Договір) і в повному обсязі додаткового договору від 30.09.2008 року за № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 (далі за текстом: Додатковий договір) недійсними.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що укладені між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 Договір частково і Додатковий договір в повному обсязі є протиправними, в звязку з тим, що наявність за даними Договором і Додатковим договором у Відповідача 2 права самостійно змінювати відсоткову ставку та вносити зміни до договору порушує права Позивача, який являється акціонером Відповідача 1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2010 року порушено провадження у справі №8/151-10 та призначено останню до розгляду на 03.11.2010 року.

03.11.2010 року в судове засідання Позивач та Відповідач 1 не зявились, вимоги ухвали суду від 25.10.2010 року не виконали. В судове засідання зявився Відповідач 2, який виконав вимоги ухвали суду від 25.10.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Ухвалою суду від 03.11.2010 року розгляд справи відкладено на 19.11.2010 року.

19.11.2010 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 25.10.2010 року та від 03.11.2010 року, дав пояснення, позов підтримав і просив задовольнити, заявив клопотання про колегіальний розгляд справи, в задоволенні якого ухвалою суду від 19.11.2010 року відмовлено. В судове засідання зявився Відповідач 1, який виконав вимоги ухвал суду від 25.10.2010 року та від 03.11.2010 року, дав пояснення, позов визнав в повному обсязі та просив задовольнити вимоги Позивача. Відповідач 2 зявився в судове засідання 19.11.2010 року, виконав вимоги ухвали суду від 03.11.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 19.11.2010 року розгляд справи відкладено на 14.12.2010 року.

14.12.2010 року в судове засідання Позивач та Відповідач 1 не зявились. В судове засідання зявився Відповідач 2, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Ухвалою суду від 14.12.2010 року розгляд справи відкладено на 22.12.2010 року.

22.12.2010 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав і просив задовольнити, заявив клопотання про колегіальний розгляд справи, в задоволенні якого ухвалою суду від 22.12.2010 року відмовлено. В судове засідання зявився Відповідач 1, який дав пояснення, позов визнав в повному обсязі та просив задовольнити вимоги Позивача. Відповідач 2 зявився в судове засідання 22.12.2010 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відповідач 1 та Відповідач 2 заявили клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 22.12.2010 року задоволено шляхом продовження строку вирішення спору. Ухвалою суду від 22.12.2010 року розгляд справи відкладено на 06.01.2011 року.

06.01.2011 року в судове засідання Позивач не зявився і про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. В судове засідання зявився Відповідач 1, який дав пояснення, позов визнав в повному обсязі та просив задовольнити вимоги Позивача. Відповідач 2 зявився в судове засідання 06.01.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 06.01.2011 року розгляд справи відкладено на 18.01.2011 року.

10.01.2011 року через канцелярію суду за вхідним номером 231 від Позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи, яке ухвалою суду від 10.01.2011 року задоволено.

12.01.2011 року через канцелярію суду за вхідним номером 390 надійшло клопотання Позивача про призначення у справі №8/151-10 судово-економічної експертизи.

18.01.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити клопотання про призначення у справі №8/151-10 судово-економічної експертизи. В судове засідання зявився Відповідач 1, який дав пояснення та підтримав клопотання Позивача про призначення у справі №8/151-10 судово-економічної експертизи. Відповідач 2 зявився в судове засідання 18.01.2011 року, дав пояснення та заявив відвід головуючому судді у справі № 8/151-10 Скутельнику П.Ф. Ухвалою суду від 18.01.2011 року в задоволенні клопотання Відповідача 2 про відвід головуючого судді у справі № 8/151-10 Скутельника П.Ф. відмовлено. Ухвалою суду від 18.01.2011 року в задоволенні клопотання Позивача про призначення судово-економічної експертизи у справі №8/151-10 відмовлено в звязку з необґрунтованістю даного клопотання та відповідно до вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України суд за власною ініціативою з врахуванням обставин справи №8/151-10 призначив судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, і на час проведення експертизи провадження у справі №8/151-10 зупинено.

15.12.2011 року до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №8/151-10 з висновком судово-економічної експертизи від 30.11.2011 року за № 1693/11017/11-45, в звязку з чим ухвалою суду від 19.12.2011 року провадження у справі № 8/151-10 поновлено та останню призначено до розгляду на 27.12.2011 року.

27.12.2011 року в судове засідання Позивач, Відповідач 1 та Відповідач 2 не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.12.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи раніше надані Позивачем і Відповідачами 1, - 2 пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідачів 1, - 2, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, місцезнаходження: АДРЕСА_1, згідно виписки з реєстру власників іменних цінних паперів від 22.10.2010 року є власником простих іменних акцій в кількості 77 штук, які емітовані закритим акціонерним товариством «Київський мясопереробний завод», що становить 0,0308 % статутного фонду емітента.

Позиція Позивача ґрунтується на тому, що кредитний договір від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 і додатковий договір від 30.09.2008 року за № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 порушують його права на отримання частини прибутку закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод»у вигляді дивідендів в звязку з тим, що вказаний Договір в частині та Додатковий договір повністю є протиправними.

Предметом позову є визнання частково недійсним кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 і визнання недійсним повністю додаткового договору від 30.09.2008 року за № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Господарський кодекс України у ч.ч. 1, 4, 7 ст. 179 передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України у ст. 1054 передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно положень п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Господарський кодекс України у ч. 1 ст. 188 передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

08.06.2006 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк»Хрещатик»та закритим акціонерним товариством «Київський мясопереробний завод»укладено кредитний договір від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006, відповідно до п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику в порядку, передбаченому цим договором кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом у сумі 30000000,00 гривень (тридцять мільйонів гривень 00 коп.) для технічного переозброєння підприємства у сумі 15000000 грн. строком до 5 років та поповнення обігових коштів (придбання м'ясосировини та погашення кредиторської заборгованості) у сумі 15000000 грн. строком до 2 років. Кінцевий термін повернення кредиту по «6»червня 2011 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Позичальник зобовязується використати кредитні кошти на цілі, передбачені цим договором, сплатити Банку відсотки за користування кредитною лінією і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути Банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

Згідно п. 4.1. Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки у розмірі 18 % річних.

За умовами п. 5.2.7. Договору, Банк має право змінювати відсоткову ставку за користування кредитом у випадку і в порядку, передбачених п. 4.2., п. 5.3.4. цього договору.

Договір у п. 4.2. передбачає, що у разі зміни вартості кредитних ресурсів, зміни чинних законодавчих актів та нормативних актів НБУ, що якимсь чином впливають на кредитну політику Банку, Банк має право, попередньо письмово повідомивши Позичальника, змінити відсоткову ставку за користування кредитом, а також внести інші зміни до цього договору. Якщо Позичальник протягом 5 днів з дня отримання повідомлення Банку (враховуючи час потового обігу) не дасть Банку згоди на внесення змін до цього договору Банк має право в односторонньому порядку внести зміни до договору або припинити кредитування і вимагати дострокового повернення вже виданих сум кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.3.4. Договору, Позичальник зобовязується підтримувати оборот грошових коштів на поточному рахунку Позичальника, який відкритий у залізничній філії ВАТ КБ «Хрещатик», в обсязі не менше 80 % від загального обсягу надходжень на поточні рахунки починаючи з першого місяця кредитування. У разі невиконання цієї умови відсоткова ставка за користування кредитними коштами підвищується щомісячно на 1 % річних за кожен місяць невиконання.

В ході розгляду справи судом досліджено Договір, зокрема п.п. 4.2., 5.2.7., 5.3.4. Договору, за наслідками чого суд приходить до висновку, що Відповідач 1 та Відповідач 2 при укладенні договору дотримались вимог ст.ст. 6, 202, 509, 526, 530, 628, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 179, 180, 181, 188, 193 Господарського кодексу України та досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору, в тому числі чітко визначили підстави, порядок та обставини, за наявності яких застосовуються такі підстави і порядок, щодо можливості зміни Банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за Договором та зміни умов Договору Банком в односторонньому порядку, в звязку з чим будь-які підстави, передбачені ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, для визнання даного Договору недійсним відсутні.

Одночасно в ході розгляду справи встановлено, що 30.09.2008 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк»Хрещатик»та закритим акціонерним товариством «Київський мясопереробний завод»укладено додатковий договір від 30.09.2008 року за № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006, відповідно до ч. 3 якого у звязку зі зміною процентної ставки, відповідно до п. 4.2. кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 внести з 01 вересня 2008 року такі зміни до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006.

Додатковий договір у п. 1 передбачає, що пункт 4.1. Договору викласти в наступній редакції: «4.1. За користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки у розмірі 22 % річних».

Відповідно до п. 2 Додаткового договору, пункт 5.3.5. договору викласти в наступній редакції: «5.3.5. У випадку прострочення терміну повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом повернути банку основну суму кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, зі сплатою 22 процентів річних, сплатити простроченні відсотки та пеню за прострочення повернення кредиту та сплатити відсотки у розмірах та порядку, передбачених з цим договором».

Згідно п. 3 Додаткового договору, пункт 6.2.2. договору викласти в наступній редакції: «6.2.2. У разі прострочення погашення основної суми кредиту Позичальник повертає Банку прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, що мав місце у період прострочення, та з урахуванням 22 % річних та пеню за несвоєчасне погашення кредиту».

Додатковий договір у п.п. 4, 5 передбачає, що у всьому іншому сторони керуються кредитним договором від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006. Додатковий договір від 30.09.2008 року за № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 складений у двох примірниках по одному примірнику для кожної сторони, є невідємною частиною кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Судом досліджено Додатковий договір, за наслідками чого суд приходить до висновку, що Відповідач 1 та Відповідач 2 при укладенні Додаткового договору дотримались вимог п. 4.2. Договору, ст.ст. 6, 202, 509, 526, 530, 628, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 179, 180, 181, 188, 193 Господарського кодексу України та досягли згоди щодо усіх істотних умов Додаткового договору, в звязку з чим будь-які підстави, передбачені ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, для визнання даного Додаткового договору недійсним відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Банк в ході виконання Договору жодного разу не змінював в односторонньому порядку без відома та згоди Відповідача - 1 відсоткову ставку за кредитом і умови Договору.

Згідно з вимогами ст.ст. 133, 139, 140 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 5 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство є власником майна, джерелами формування якого є: - грошові та матеріальні внески засновників; - доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); - доходи від цінних паперів; - капітальні вкладення і дотації з бюджетів; - надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; - кредити банків та інших кредиторів; - безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; - інші джерела, не заборонені законом, а управління акціонерним товариством здійснюють його органи.

Закон України «Про акціонерні товариства»у ст.ст. 25, 26, 27 визначає права акціонерів, відповідно до яких акціонер не наділений субєктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна акціонерного товариства, в звязку з чим оскаржувані Договір та Додатковий договір жодним чином не порушують права та інтереси Позивача.

Судом досліджено висновок від 30.11.2011 року за № 1693/11017/11-45 судово-економічної експертизи, за наслідками чого судом встановлено, що у вказаному висновку відсутні будь-які факти порушення вимог фінансової дисципліни при укладенні та виконанні Банком Договору і Додаткового договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір та Додатковий договір є правомірними та укладеними між Відповідачем 1 і Відповідачем 2 з дотриманням вищевказаних вимог Цивільного та Господарського кодексів України, будь-які права Позивача не порушують, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачами 1, - 2 суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

У судовому засіданні, надані Позивачем та Відповідачем - 1 докази, спростовані та заперечувались по суду Відповідачем - 2.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У звязку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання частково кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 і в повному обсязі додаткового договору від 30.09.2008 року за № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 недійсними є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого підлягають відхиленню в повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрат на сплату за проведення судово-економічної експертизи у сумі 12703,28 грн. (дванадцять тисяч сімсот три гривні 28 коп.), відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову ОСОБА_4, місцезнаходження: АДРЕСА_1, до закритого акціонерного товариства «Київський мясопереробний завод», ідентифікаційний код: 05407953, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 9, та до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк»Хрещатик», ідентифікаційний код: 19364259, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-а, про визнання частково кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 і в повному обсязі додаткового договору від 30.09.2008 року за № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 08.06.2006 року за № 20/ЮГ/2006 недійсними, відмовити повністю.

2.Господарські витрати за даним позовом у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрат на сплату за проведення судово-економічної експертизи у сумі 12703,28 грн. (дванадцять тисяч сімсот три гривні 28 коп.) покласти на ОСОБА_4, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 27.12.2011 року