Рішення № 20776772, 04.01.2012, Ровенківський міський суд Луганської області

Справа № 2-2399/11

2011 рік

ЗАЧОНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2012 року Ровеньківський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Жадана О.П.,

при секретарі Погорєловій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Ровеньки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що 05 серпня 2000 року, о 15 годині 05 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по вулиці Карла Маркса міста Ровеньки Луганської області, з боку міста Свердловська у напрямку до міста Антрацита, наближаючись до позначеного нерівнозначного перехрестя з провулком Крилова, проявив безпечність і злочинну недбалість до вимог Правил дорожнього руху України, що забороняють обгін на перечення, почав здійснювати обгін мотоцикла марки К-650, реєстраційний номер 86-26 ВГР, під управлінням позивача. Що знаходився попереду і виконував поворот ліворуч, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, у результаті чого тілесні ушкодження отримали ОСОБА_1 та інші учасники дорожнього руху.

18.05.2010 року вироком Ровеньківського міського суду Луганської області ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою судової колегії Верховного Суду України від 10.05.2011 року, вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 18.05.2010року відносно позивача був скасований, а справа закрита на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, у звязку із відсутністю в його діях складу злочину.

Наслідки травми після дорожньо-транспортної пригоди не зникли до теперішнього часу, і на теперішній час позивач є непрацездатною особою та інвалідом 2 групи. На лікування ним витрачено близько пяти тисяч гривень.

До втрати працездатності внаслідок ДТП позивач працював акумуляторником ГАК «Ровенькиантрацит»і за останні 12 місяців перед ДТП його середня заробітна плата становила 340 грн. 07 коп. Тож з серпня 2000 року по день подачі позовної заяви до суду, позивач втратив 45653,80 грн.

Також йому була завдана моральна шкода, він зазнав не тільки фізичні страждання та біль внаслідок каліцтва, але й втратив можливість працювати, отримувати необхідний стаж для пенсії, не може нормально спілкуватись з оточуючими у звязку із порушення мови, втратив зв'язок зі знайомими та друзями.

Позивач вважає, що також з відповідача підлягає стягненню щомісячна грошова суму в розмірі 340 грн. 07 коп., як середню заробітну плату,втрачену ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У звязку з викладеним позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди: витрати на лікування 5000 гривень, втрачену заробітну плату 45653,8 грн. за час з серпня 2000 року по 01.10.2011 року та по 340,07 грн. щомісяця, починаючи з дня подачі позову. В рахунок відшкодування моральної шкоди моральної шкоди 200000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, не дивлячись на те, що належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, повідомлення про причини неявки до суду від останнього не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що шкода ОСОБА_1 була заподіяна відповідачем, оскільки відповідно до ухвали Верховного суду України від 02 червня 2011 року (а.с. 32-33), вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 18 травня 2010 року та ухвала апеляційного суду Луганської області від 20 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасовані, а справа щодо нього закрита на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діянні складу злочину.

Відповідно до вироку Ровеньківського міського суду Луганської області від 18 травня 2010 року, ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 17-26).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1955 року народження, перебував на лікуванні в реанімаційному відділенні з 23 серпня 2000 року по 29 серпня 2000 року від вчиненого ОСОБА_2 злочину відносно нього та отримував лікування на загальну суму 1275 грн. 50 коп. (а.с. 5).

Таким чином, винною особою у заподіянні шкоду позивачу ОСОБА_1 є відповідач ОСОБА_2 і тому, він не звільняється від відшкодування завданої шкоди.

Згідно довідки Ровеньківської автобази Державної холдингової компанії «Ровенькиантрацит»№25 від 11.02.2002 року, ОСОБА_1 працював акумуляторником та його заробітна плата складала: липень 1999 року 204 грн. 60 коп., серпень 1999 року 241 грн. 40 коп., вересень 1999 року 258 грн. 91 коп., жовтень 1999 року 499 грн. 04 коп., листопад 1999 року 269 грн. 20 коп., грудень 1999 року 334 грн. 38 коп., січень 2000 року 317 грн. 83 коп., лютий 2000 року 323 грн. 61 коп., березень 2000 року 323 грн. 61 коп., квітень 2000 року 351 грн. 21 коп., травень 2000 року 381 грн. 10 коп., червень 2000 року 431 грн. 23 коп., липень 2000 року 349 грн. 31 коп. (а.с. 7).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог стосовно виплати втраченої заробітної плати зазначає, що його середня заробітна плата складала 340 грн. 07 коп. та вона була втрачена за період з серпня 2000 року по 01.10.2011 року, тобто на час подання до суду позовної заяви, що загалом складає 45653 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 455 ЦК Української РСР, в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Виходячи з розміру заробітної плати ОСОБА_1 за період з липня 1999 року по липень 2000 року включно, середня заробітна плата останнього складала: (204,60 грн. + 241,40 грн. + 258,91 грн. + 499,04 грн. + 269,20 грн. + 334,38 грн. + 317,83 грн. + 323,61 грн., + 323, 61 грн. + 351,21 грн. + 381,10 грн. + 431,23 грн. + 349,31 грн.) /12 місяців = 4285 грн. 43 коп. / 12 місяців = 357 грн. 12 коп.

Відповідно до цього розрахунку, загальна сума втраченого заробітку позивача за вищевказаний період склала 90708 грн. 48 коп., що значно перевищує заявлені позивачем вимоги. До того ж, позивачем не надані до суду відомості про зміну розміру заробітної плату, яку він міг би отримати, працюючи в подальшому, за період з серпня 2000 року по день подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем ОСОБА_1 у порушення ст. 60 ЦПК України, не було доведено суду про те, що розмір втраченої заробітної плати складає саме 45653 грн. 80 коп., оскільки при розрахунку зазначеної суми у суду виникли розбіжності із вихідними даними, наданими позивачем.

Також судом встановлено, що згідно довідки Управління пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області №3197 від 25 липня 2011 року (а.с. 8-10), ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання інвалідам 2 групи. Розмір його пенсії за період з грудня 2000 року по липень 2011 року склав 58844,78 грн.

В матеріалах справи також міститься довідка Управління пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області №3035 від 10.08.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_1 вийшов на пенсію по інвалідності з 18.12.2000 року (а.с. 11).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення щомісячної середньої заробітної плати в розмірі 340 грн. 07 коп. не підлягають задоволенню оскільки на теперішній час позивач отримує пенсію по 2 групі інвалідності, яка йому встановлена Ровеньківською МСЕК повторно з 17 січня 2011 року до 01 січня 2013 року (а.с. 12).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при вирішення спірних правовідносин між сторонами про відшкодування шкоди, завданої злочином, необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК Української РСР в редакції 1963 року (далі ЦК Української РСР), шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Згідно до ч. 1 ст. 440-1 ЦК Української РСР, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн., суд виходить з того, що в результаті неправомірних дій відповідача, стосовно порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до спричинення потерпілому ОСОБА_1 тілесних пошкоджень, останньому були заподіяні моральні страждання, оскільки в результаті дорожньо-транспортної події, яка мала місце 05 серпня 2000 року, потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні не тільки фізичні, але і психологічні страждання у зв'язку з порушенням звичайного для нього душевного стану і способу життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оцінюючи докази по справі, їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд вважає позов частково обґрунтованим з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 440,440-1,455 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на лікування 1275 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок №31211206700059, отримувач УДК у м. Ровеньки, код ЄДРПОУ суду 05381432, банк отримувача коштів ГУ ДКУ в Луганській області, МФО отримувача 804013,код ОКРО отримувача коштів 24046930,код класифікації доходів (ККД) 22030001) в розмірі 212 грн. 75 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу ОСОБА_2 не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Ровеньківський міський суд Луганської області, протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення набирає законної сили після закінчення стоку після подання заяви про його перегляд, якщо її не буде подано.

СуддяО.П. Жадан

позов задоволено частково