Рішення № 20772677, 23.12.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-3873/11/0121

Справа № 2-3873/2011 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2011 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого-судді: Блейз І.Г.,

при секретарі: Копосової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини прибутку у зв’язку із порушенням строків її виплати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, відшкодування моральної шкоди, зобов’язання вчинити певні дії , -

встановив:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернувся до відповідача із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини прибутку у зв’язку із порушенням строків її виплати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, відшкодування моральної шкоди, зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 березня 2006 року він працював у відповідача на посаді начальника охорони. Заробітну плату повинен був отримувати у розмірі 1400 грн. З 01 березня 2008 року регулярна виплата заробітної плати була припинена, а тому заробітну плату отримував продукцією підприємства. За період з 01 березня 2008 року по 27 жовтня 2009 року заборгованість по заробітній платі складає 17996, 7 грн. Також за час роботу позивачу не було надано відпустку, у зв’язку із чим відповідач повинен йому сплатити 2844 грн як компенсацію за невикористану відпустку. У зв’язку із несвоєчасним остаточним розрахунком позивач просить стягнути з відповідача індексацію у розмірі 4026,4 грн. Також позивач пояснив, що коли він звільнився 27 жовтня 2009 року та отримав трудову книжку, він дізнався, що запис про прийняття на роботу був зроблений невірно, а саме, з 01 травня 2007 року замість 01 березня 2009 року. Вказаний факт є порушенням його трудових прав, а тому позивач просить внести зміни до трудової книжки та вказати часом його прийняття на роботу –01 березня 2009 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що між позивачем та відповідачем склалися не трудові відносини, оскільки він є козаком та здійснював охорону підприємства на підставі домовленості директора підприємства із козацтвом. Крім того, відсутність трудових правовідносин підтверджується прокурорською перевіркою, за результатами якої прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи, та податковою перевіркою, копію акту якого долучено представником відповідача до матеріалів справи.

Відповідно до ст. ст.11, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на посаду начальника охорони. Відповідно до трудової книжки, позивача прийнято на посаду 01 травня 2007 року та звільнено 27 жовтня 2009 року (а.с.8)

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на усіх працівників підприємства. До трудової книжки вносяться усі відомості про роботу, заохочення на винагороди за успіхи в роботі.

Таким чином, факт знаходження позивача із відповідачем у трудових відносинах за період з 01 травня 2007 року по 27 жовтня 2009 року підтверджується трудовою книжкою.

Заперечуючи проти існування трудових відносин, відповідач посилається та матеріали прокурорської та податкової перевірки.

Суд не приймає до уваги дані пояснення представника відповідача, оскільки органи прокуратури та податкові органи проводять аналіз існуючих документів та роблять висновки тільки на підставі наданих власником письмових матеріалів бухгалтерського та кадрового обліку.

Питання встановлення правовідносин, що виникли між сторонами, на підставі аналізу не тільки письмових доказів, але й свідчень свідків, є компетенцією суду.

Якщо на підприємстві неналежним чином ведеться бухгалтерський та кадровий облік, це не може бути підставою вважати про відсутність трудових відносин.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 пояснили, що вони також працювали у відповідача, однак своєчасно не отримували заробітну плату. Приймали їх на роботу до підприємства не як членів козацтва, а у приватному порядку. Керівником їхнього підрозділу охорони був ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працював на іншому підприємстві, яке також розташовувалося на території, де був «Будмонтажполімер». На «Будмонтаж полімер»! працював ОСОБА_1, який був начальником охорони підприємства. В них одноразово виникали суперечки з приводу можливості проїзду на територію підприємства.

Представник відповідача, посилаючись на те, що між позивачем та директором підприємства існували усні домовленості про охорону підприємства силами козацтва, не надав на підтвердження цього жодного доказу, крім статут козацтва та матеріалів прокурорської та податкової перевірок, у яких відсутнє посилання на будь-які договірні відносини між Будмонтажполімером та козацтвом. Податковою перевіркою також не встановлено наявність такого договору.

Доказів підробки трудової книжки позивача суду не надано.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем з 01 травня 2007 року по 27 жовтня 2009 року існували трудові відносини.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача оформити трудову книжку згідно вимог законодавства та внести в неї запис про прийняття на роботу з 01 березня 2006 року, оскільки позивачем не надано доказів роботи у відповідача з 01 березня 2006 року.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що трудову книжку позивач отримав 27 жовтня 2009 року, тоді як позов надано у листопаді 2010 року.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк

У п. 16 постанови пленум Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами зазначено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності, що позивачкою пропущений. Із заяв про поновлення строку для звернення до суду із зазначенням поважності причин позивач не звертався. Пунктом 4 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлено, що встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення.

У судовому засіданні встановлено, що за весь час праці з 01 травня 2007 року по 27 жовтня 2009 року позивачу заробітна плата не сплачувалася.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження його заробітної плати у розмірі 1400 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці», розмір заробітної плати не може бути менш, ніж мінімальна заробітна плата.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі мінімальної заробітної плати.

З пояснень позивача вбачається, що заборгованість з заробітної плати виникла з 01 березня 2008 року, та 01 квітня 2009 року було погашено 4160,05 грн.

Таким чином, розмір заборгованості з заробітної плати складає 11506, 13 грн (сума мінімальної заробітної плати за період з 01 березня 2008 року по 27 жовтня 2009 року ) –4160, 05 грн (сума сплаченої заробітної плати) = 7346, 08 грн.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, якщо робітник не скористався правом на відпустку, йому має бути виплачена грошова компенсація.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що структура заробітної плати складає: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку передбачена діючим трудовим законодавством, входить до структури заробітної плати, а тому на вимоги про стягнення даних сум не розповсюджуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки»право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Розрахунок компенсації за невикористану відпустку є наступним:

За період з 01 травня 2007 року по 30 квітня 2008 року: 5610 грн (розмір заробітної плати) / 366 днів - кількість днів у році) х 24 дні відпустки = 367, 87 грн.

За період з 01 травня 2008 року по 30 квітня 2009 року: 6760 грн / 365 х 24 = 444,50 грн

За період з 01 травня 2009 по 27 жовтня 2009 року = 3706, 13 грн / 180 х 12 = 247, 08 грн.

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку складає 1059, 45 грн (367, 87 грн + 444,50 грн + 247, 08 грн)

Відповідно до ст 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Розмір індексації становить 1406, 71 грн

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати за виною підприємства належних звільненому робітнику сум в терміни, вказані в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

          Оскільки відповідачем не здійснено розрахунок розміру середнього заробітку та не підтверджено право на отримання компенсації за час затримки розрахунку та не надано розрахунок, суд вважає його вимоги у даної частині позову недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2011 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 60,88, 213-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 89, 115,116,117 КЗпП України, Закону України «Про відпустку», суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер»(м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 17, ЄДРПОУ 30529028) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 7346, 08 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1059, 45 грн, суму індексації у розмірі 1406, 71 грн, а загалом 9812, 24 грн (дев’ять тисяч вісімсот дванадцять грн. 24 коп ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер»(м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 17, ЄДРПОУ 30529028) на користь держави судовий збір у розмірі 188,20 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд у порядку ст. 294 ЦПК України шляхом подачі протягом 10 днів із дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                           І.Г.Блейз