Ухвала суду № 2076728, 19.08.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-1466/08                                                    Головуючий у І інстанції: Євсіков О.О.

                                                                                                                   Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

«19» серпня 2008 року                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Бєлової Л.В.та Малиніна В.В.,                                   

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва  на постанову господарського суду міста Києва від 16 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Катран-ОС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду м.Києва від 16 квітня 2007 року адміністративний позов Приватного підприємства «Катран-ОС» задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва №0007482302/0 від 01.09.2006р., №0007482302/1 від 06.10.2006р.,  №0007482302/2 від 04.12.2006р., №0007482302/3 від 31.01.2007р. Судові витрати покладено на позивача  (т.2 а.с.86-92).

Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних TOB «Богдан-K» було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість.

Окрім того, в період укладення між позивачем та TOB «Богдан-K» (продавець) вищевказаного договору поставки та його виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки TOB «Богдан-K» було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості послуг, вказані податкові накладні та угода не визнанні у встановленому законом порядку недійсними, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірних рішень про нарахування позивачу податку на додану вартість зменшення бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій - безпідставним.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва (далі – «ДПІ у Шевченківському районі м.Києва»)  просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні його вимог (т.2 а.с.95-97).

В запереченні на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Катран-ОС» (далі – «ПП «Катран-ОС») просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, службовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Києва  проведено документальну перевірку ПП «Катран-ОС» на предмет дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Богдан-К» за період з 01.12.2004р. по 28.02.2005р.

За наслідками перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва  складено акт                 №377/23-02/33104983 від 18.08.2006р. (т.1 а.с.10-23).

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення:

-  №0007482302/0 від 01.09.2006р., яким позивачу згідно з пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49260,74грн., з яких 32840,49грн. - основний платіж, а 16420,25грн. - штрафні (фінансові санкції);

- 0007482302/1 від 06.10.2006р., яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49260,74грн., з яких. 32840,49грн. - основний платіж, а 16420,25грн. - штрафні (фінансові санкції);

- 0007482302/2 від 04.12.2006р., яким позивачу згідно з пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49260,74грн., з яких. 32.840,49грн. - основний платіж, а 16420,25грн. - штрафні (фінансові санкції);

- 0007482302/3 від 31.01.2007р., яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49260,74грн., з яких. 32840,49грн. - основний платіж, а 16420,25грн. - штрафні (фінансові санкції) (т.2 а.с.5, 6, 7, 8).

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, між ПП «Катран-ОС»(Замовник) та TOB «Богдан – К» (Виконавець) укладено договір № 37 від 01.12.2004р.про надання послуг доставки

На виконання зазначеного договору між Замовником та Виконавцем складено акти виконаних робіт та видані податкові накладні на загальну суму 197142,86грн., в т.ч. податок на додану вартість у загальному розмірі 32840,49грн.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось відповідачем, при вирішенні спору в суді першої інстанції, оплату вказаного товару здійснено ПП «Катран-ОС» у повному обсязі.

Суми податку на додану вартість у загальному розмірі 32840,49грн. включено ПП «Катран-ОС», до складу податкового кредиту за такі податкові періоди: грудень 2004 року, січень 2005 року та лютий 2005 року.

Копії всіх наведених документів (податкових накладних, платіжних документів, актів виконання робіт) наявні в матеріалах справи.

Первині документи від імені TOB «Богдан-K»підписанні Баскаковим Р.Б. як директором цього товариства.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у відповідні звітні періоди позивач здійснював облік операцій з придбання у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та реєстрах отриманих податкових накладних, форма і порядок заповнення яких встановлено Наказами Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997р. та № 244 від 30.06.2005р.

Копії всіх перелічених документів наявні в матеріалах справи.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006р. у справі №2-1161 визнано недійсним статут TOB «Богдан-К» з моменту його складання та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997р., податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З урахуванням наведених положень законодавства податковим органом в акті перевірки встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені TOB «Богдан-K» у складі вартості проданих послуг з огляду на те, що TOB «Богдан-K» на момент укладення та виконання вищевказаного договору не було платником податку на додану вартість та не мало права складати податкові накладні.

За таких обставин в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2006р.у справі 22/9171 рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10.03.2006р.у справі №2-1161 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2007р., при новому розгляді справи, провадження у справі закрито в зв'язку з ліквідацією TOB «Богдан-К».

Дана ухвала набрала законної сили та на момент прийняття рішення господарським судом м.Києва ніким не оскаржена.

При цьому, як вбачається з перелічених судових актів, TOB «Богдан-K»ліквідовано в процедурі банкрутства.

З наведеного випливає, що на день розгляду спору рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006р.у справі №2-1161, що визначено в акті перевірки як підстава для визначення позивачу податкових зобов'язань, є скасованим.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – «Закон») податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені  положеннями цього підпункту відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, у акті перевірки, податкові накладні, виписані на адресу позивача відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими   зазначеними   цим   підпунктом   документами,   платник   податку   несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечувався.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних TOB «Богдан-K» було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво (копія в справі), а отже, мало право складати податкові накладні.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України №79 від 01.03.2000р. (далі – «Положення») передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пп. 25.2 Положення датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбувається у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.

Таким чином, відповідно до зазначених вимог законодавства, свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Богдан-K» не вважається анульованим та виключеним з Реєстру з моменту його видачі.

За таких обставин, на думку колегії суддів апеляційного суду є,  висновки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих TOB «Богдан-K» податкових накладних, суд першої інстанції правильно вважає помилковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Разом з тим, рішення районного суду не звільняє позивача від доведення (надання доказів) визнання недійсними в установленому законом порядку податкових накладних, виписаних позивачу TOB «Богдан-K», на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсною угоди, укладеної між позивачем та TOB «Богдан-К».

Суд також враховує, що первинні документи за вищевказаними господарськими операціями від іменні TOB «Богдан-K» підписано уповноваженою на те особою Баскаковим Р.Б. як директором цього підприємства, що підтверджується наданими документами.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу TOB «Богдан-K», на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсною угоди (угод), укладеної між позивачем та TOB «Богдан-К».

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що в період укладення між позивачем та TOB «Богдан-K» договору поставки та його виконання, позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки TOB «Богдан-K» було належним чином зареєстроване платником податку на додану вартість, ним виписано на надано позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості послуг, вказані податкові накладні та угода не визнанні у встановленому законом порядку недійсними.

З огляду на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін. 

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову  господарського суду м.Києва від                           16 квітня 2007 року – без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

 Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

 Головуючий - суддя:                                                                            Усенко В.Г.,

        судді:                                                                                                         Бєлова Л.В.,

                                                                                                                          Малинін В.В.