Ухвала суду № 2076719, 08.07.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-1438/08                                                    Головуючий у І інстанції: Хипун О.О.

                                                                                                                   Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

«08» липня 2008 року                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Бистрик Г.М., Попович О.В.,                          

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 10 квітня 2007 року у справі за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду міста Києва від 10 квітня 2007 року  адміністративний позов Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві №0000134210/0 від 06.02.2007р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судових витрат (а.с.110-114).

Судове рішення мотивоване тим, що згідно з ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Оскільки позивач відповідно до Статуту та його свідоцтва про державну реєстрацію є товариством з обмеженою відповідальністю, форма власності позивача згідно реєстраційних документів – приватна, то він не зобов’язаний сплачувати до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) на виконання вимог ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"

В апеляційній скарзі Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Києві просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»  (а.с.119-125).

Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.118 Цивільного кодексу України – господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства. Оскільки ВАТ «Укртелеком» належить 51% в статутному капіталі т позивача, то останній є залежним від ВАТ «Укртелеком» в розумінні Цивільного кодексу України.

Тому згідно з ч.8 ст.63 Господарського суду України, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

На думку, особи, яка подала апеляційну скаргу, наведене спростовує висновок суду першої інстанції  про те, що позивач є самостійним господарюючим суб’єктом з приватною формою власності і ознак дочірнього підприємства не має.

В запереченні на апеляційну скаргу Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві(далі – «СДПІ з ВПП у м.Києві») проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Спільним українсько-німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» (далі – «СП ТОВ «Інфоком») за період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р.

За наслідками перевірки складено акт №144/42-10/14297222 від 26.01.2007р. про порушення позивачем ст.ст.65і 67Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та п.2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678, а саме: СП TOB "Інфоком" за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році не нараховувало та не сплачувало 50 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку у сумі розміром 1617479,67грн., в тому числі по періодам: за 2005 рік – у сумі розміром 1229369,58 гри., за  І квартал 2006 року - у сумі розміром – 363902,52грн., та  за  ІІ квартал 2006 року - у сумі розміром – 24207,57грн. (а.с.13-59).

СДПІ з ВПП у м.Києві вважає, що позивач є платником вищезазначеного платежу, оскільки у статутному фонді СП ТОВ «Інфоком» державі належать частки (акції, паї), а тому на думку відповідача, оскільки відповідно до  установчих документів позивача, 51 % статутного фонду підприємства належить ВАТ "Укртелеком", і згідно листа ТДВ "ЕНСТІ Трансфер" від 05.12.2006р. №4375 станом на 01.07.2004рп. на особовому рахунку Фонду Державного майна України обліковується 17389689488 акцій ВАТ "Укртелеком", що становить 92,862647% до статутного фонду. В зв'язку з реорганізацією ДП ВАТ "Укртелеком" у філію, шляхом приєднання до ВАТ "Укртелеком" вилучено з обігу 737864711 акцій та передано на рахунок емітента, і в обігу перебуває 17988383289 шт. простих іменних акцій, з яких Фонду Державного майна України належить 96,671775%.

06 лютого 2007 року на підставі зазначеного акту СДПІ з ВПП у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000134210/0, яким позивачу на підставі , абз. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СП ТОВ «Інфоком» визначено суму податкового зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу) у сумі розміром – 2384987,74грн., з яких: 1617479,67грн. – основний платіж, 767508,07грн. – штрафні (фінансові) санкції (а.с.12).  

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про неправомірність нарахування позивачу податкового зобов’язання за платежем: частина прибутку (доходу), зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» визначено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено і в ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Постановою Кабінету Міністрів України відповідно до ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році» (далі – «Порядок»). Відповідно до п.3 Порядку акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

Частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету, розраховується господарськими організаціями відповідно до порядку, встановленого Державною податковою адміністрацією. Розрахунок частини прибутку (доходу) подається до органів державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток.

Визначена відповідно до цих Порядку і Нормативів частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державного казначейства.

Виходячи з наведених норм законодавства, обов'язок щодо сплати до бюджету частини прибутку покладений на: господарські організації, у статутному фонді яких є частки (акції, паї) держави; дочірні підприємства таких господарських організацій.

Статтею 3 Закону України "Про власність" встановлено, що суб'єктами права власності в Україні визнаються народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Відповідно до ст.141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

Із Статуту позивача та його свідоцтва про державну реєстрацію вбачається, що позивач є товариством з обмеженою відповідальністю. Форма власності позивача згідно реєстраційних документів - приватна.

Докази того, що позивач належить до державних підприємств або до товариств, в статутному фонді яких наявні акції (частки, паї), що належать державі як суб'єкту права власності, в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 8 статті 63 Господарського кодексу України передбачено, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст. 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Статтею 126 Господарського кодексу України визначаються поняття асоційованих підприємств та холдингових компаній. Названою статтею передбачено, що асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання – юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р №97 затверджено Класифікацію організаційно-правових форм господарювання (далі – «Класифікатор»).

Пунктом 3.1.7 Класифікатора визначено, що дочірнє підприємство визначається як підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого), а господарські товариства (п. 3.2) - як підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача та довідки про внесення його до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України організаційно правова форма СП ТОВ "Інфоком" - товариство з обмеженою відповідальністю (за кодом Класифікації організаційно-правових форм господарювання -240), а не дочірнє підприємство (код 160).

Таким чином, позивач є самостійним господарюючим суб'єктом з приватною формою власності і жодних ознак дочірнього підприємства не має.

Враховуючи викладене, позивач не є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний здійснювати сплату частини прибутку (дивідендів) у порядку, встановленому ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати частини прибутку дор Державного бюджету України.

Тому, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін. 

Керуючись ст.ст.195, 196 198, 200,  205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду,-

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 10 квітня 2007 року, – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

            Головуючий-суддя:                                                                                        Усенко В.Г.,

     судді:                                                                                                                     Бистрик Г.М.,

                                                                                                              Попович О.В.