Ухвала суду № 2076718, 08.07.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-1432/08                                                      Головуючий у І інстанції: Євсіков О.О.

                                                                                                                    Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

«08» липня 2008 року                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Бистрик Г.М., Попович О.В.,                          

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 10 квітня 2007 року у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду міста Києва від 10 квітня 2007 року позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000481640/0 від 30.10.2006р. В решті позову відмовлено.  Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,7 грн. витрат зі сплати судового збору (а.с.1148-157).

Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до   п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку , що всі суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, які подальшому використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, відносяться до податкового кредиту.

На думку господарського суду, позивач на надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) у відповідача при проведені перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість визначати прибутковість чи збитковість кожної господарської операції за звітний період. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача, вчинені в межах перевірки позивача, відповідають функціям, правам та обов'язкам податкових органів, передбаченим ст. ст. 8 - 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Висновки щодо прибутковості чи збитковості певних господарських операцій позивача, зроблені податковим органом під час перевірки, є лише елементом економічного аналізу таких операцій, який обов'язково здійснюється при визначенні об'єктів оподаткування, а отже не є обов'язковим до виконання рішенням суб'єкта владних повноважень.

В апеляційній скарзі  Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі – «ДПЗД «Укрінтеренерго») просить скасувати постанову господарського суду в частині відмови в позові про встановлення відсутності компетенції відповідача при проведенні перевірок позивача (а.с.167-174).

В свою чергу Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків в апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (а.с.190-193).

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт «Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року» від 17.10.2006 № 673/1640/19480600.

У вказаному акті перевірки зазначено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» у липні 2006 року в порушення вимог пп. 7.4.4. п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – «Закон»), зі змінами та доповненнями, включило до складу податкового кредиту липня 2006 року суму податку на додану вартість у розмірі 81239,12 грн. і тим самим завищило на 81239,12 грн. суму податкового кредиту липня 2006 року, що привело до порушення вимог пп. 7.7.1 п.7.7 статті 7 вказаного Закону України, результатом чого виникло завищення суми від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2006 року.

В подальшому Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт «Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2006 року" від 10.11.2006р. № 736/1640/19480600 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2006р. № 0000481640/0, яким позивачу згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року у розмірі 81.239,12 грн.

У акті перевірки від 10.11.2006р. №736/1640/19480600 зазначено, що з урахуванням даних перевірки показників податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року, що відображені в акті від 17.10.2006р. №673/1640/19480600, позивачем завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 81.239,12 грн., а сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, що заявлена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року, підтверджена у розмірі 23.118.983,00 грн.

В акті перевірки вказано, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з забезпеченням ведення господарської діяльності ДПЗД "Укрінтеренерго" у липні 2006 року, становлять 727.757,00 грн. і складаються з витрат на оплату праці - 487.951,00 грн., сум страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування - 154.307,00 грн., сум податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у рядку 04.4. - 264,00 грн. та амортизаційних відрахувань - 85.235,00 грн. Ці суми, як зазначається у акті перевірки, є розрахунковими і розраховані самими працівниками підприємства.

Зазначено, що від здійснення операцій з придбання в ДП «Енергоринок» електроенергії на суму 406195,60 грн. (розмір збитку), що в подальшому продана за межі митної території України по контрактам від 09.08.2002 р. № 44/4-163, від 14.06.1996 р. № 44/2-382, від 15.12.2005 р. № 44/1-133/36д-26/06 та від 20.05.2005 р. № 44/1-65, ДПЗД «Укрінтеренерго» у липні 2006 року доходу не отримало, що суперечить вимогам п.1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що господарська діяльність - діяльність, направлена на отримання доходу. Враховуючи вказане, перевіркою встановлено, що ДПЗД «Укрінтеренерго» у III кварталі 2006 року в порушення вимог п. 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не врахувавши положення статті 1.32. статті 1 вказаного Закону, включило до складу валових витрат валові витрати на придбання у липні 2006 року електроенергії (яка була продана без одержання доходу) на суму 406.195,60 грн., що є витратами, не пов'язаними з веденням підприємством господарської діяльності і не повинні включатися до валових витрат. У зв'язку з вказаним, ДПЗД «Укрінтеренерго» у липні 2006 року в порушення вимог пп. 7:4.4. п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включило до складу податкового кредиту липня 2006 року суму 81.239,12 грн. (обчислену по податкових накладних від 31.07.2006 р. № 685, 686, 687 і пов'язана з валовими витратами у розмірі 406195,60 грн., які не можуть бути віднесені до складу валових витрат) і тим самим завищила на 81.239,14 грн. суму податкового кредиту липня 2006 року, що привело до порушення вимог пп. 7.7.1. п.7.7. статті 7 вказаного Закону України, результатом чого стало завищення суми від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2006 року.

Статтями 6 і 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Згідно з п1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договором купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продажем результатів робіт (послуг) є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній території так і за їх межами. До складу валових доходів входять загальні доходи від продажу товарів (послуг).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються, виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із визначення валових витрат, наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності, а не їх вартість.

Придбана ДПЗД «Укрінтеренерго»  електроенергія використана у власній господарській діяльності шляхом її подальшої реалізації контрагентам. В усіх господарських операціях діяльність позивача була направлена на отримання прибутку та є господарською в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом 4 пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абз.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижче за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З аналізу даної норми вбачається, що Законом встановлено лише одне обмеження щодо не віднесення до складу валових витрат сум, пов'язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижче за звичайні, - у разі продажу товарів за цінами нижчими звичайних пов'язаним особам.

Положеннями норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що здійснені позивачем витрати на придбання електроенергії правомірно включені до складу валових витрат підприємства та в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, всі суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, які подальшому використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, відносяться до податкового кредиту.

Тому використання позивачем придбаної електроенергії у межах своєї господарської діяльності, то податок на додану вартість, сплачений у складі вартості цих витрат, віднесений до податкового кредиту ДПЗД «Укрінтеренерго» правомірно. Відтак, висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту є помилковими.

Крім того, відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. 7.5 ст. 7 Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Факт отримання податкових накладних від продавців електроенергії ДПЗД «Укрінтеренерго» і факт відповідності цих податкових накладних вимогам чинного законодавства, відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Сума податку на додану вартість у розмірі 81.239,12 грн., сплачена позивачем в результаті купівлі у ДП "Енергоринок" електроенергії підтверджується належним чином оформленими податковими накладними від 31.07.2006р. № 686, 685, 687, що у актах перевірки не заперечується. Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що позивачем на підставі отриманих від постачальників податкових накладних обґрунтовано віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 81.239,12 грн. у липні 2006 року.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів, (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, податкові зобов'язання складаються із сум податків, одержаних (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг). Суми податку на додану вартість включаються до податкових зобов'язань по першій з подій. В момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна. Тому ДПЗД «Укрінтеренерго» в червні та липні 2006 року, у відповідності до вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону, обґрунтовано включено до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за операціями з купівлі та продажу електроенергії.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону 6аза оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що  зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року у розмірі 81.239,12 грн. відповідач здійснив необгрунтовано.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції  погоджується з висновком господарського суду про т, що дії відповідача, вчинені в межах перевірки ДПЗД «Укрінтеренерго», відповідають функціям, правам та обов'язкам податкових органів, передбаченим ст. ст. 8 - 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З огляду на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

            Апеляційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2007 року, – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

            Головуючий-суддя:                                                                                    Усенко В.Г.,

     судді:                                                                                                           Бистрик Г.М.,

                                                                                                            Попович О.В.