Ухвала суду № 20760131, 29.11.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-1586/11Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Категорія - 27 Доповідач - Стефлюк О.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Стефлюк О.Д.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Леньга О.Я.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, його

представника ОСОБА_2 та

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2011 року у справі за позовом прокурора М.Тернополя в інтересах публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»(далі - Банк) в особі його відділення «Тернопільське РУ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року прокурор М.Тернополя пред»явив зазначений вище позов. Вказав, що 13 лютого 2008 року між Банкомі відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 16 363,50 гри. зі строком погашення до 12 лютого 2010 року, сплатою 7 % річних за користування та 2,65 % від суми кредиту платежів за управління ним.

Посилаючись на те, що своїх зобов»язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 належно не виконує, позивач просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 154606,32 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 13 348,48 грн., процентні платежі - 1 433,02 грн., заборгованість по сплаті за управління кредитом - 7 238,97 грн., пеня за порушення строків погашення кредиту сплати процентів та внесення плати за управління та обслуговування кредиту - 132 119,93 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2011 року позов задоволено частково і вирішено: стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), в користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" ЗКПО 14349442, МФО № 321712 на розрахунковий рахунок № 2909762, заборгованість за кредитним договором, в розмірі 37020,47 грн. (тридцять сім тисяч двадцять гривень 47 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), в користь держави сплачений судовий збір в розмірі 370,20 грн. (триста сімдесят гривень 20 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення пені скасувати і ухвалити нове рішення про повну відмову в цій частині позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, які підтримують доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника Банку розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позов Банку, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов»язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та плати за управління кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Підлягає стягненню і співрозмірна з сумою заборгованості пеня, нарахована в межах строків позовної давності.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону і грунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 лютого 2008 року між Банком і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким відповідачу були надані грошові кошти в сумі 16363,50 грн. на строк до 12 лютого 2010 року зі сплатою 7 % річних за користування та 2,65 % від суми кредиту платежів за управління ним.

Згідно з графіками (додаток № 1 і № 2 до договору) погашення кредиту, відсотків та плати за обслуговування споживчого кредиту повинно було здійснюватись щомісяця. В разі прострочки внесення чергового платежу, п.4.1.23. кредитного договору сторони передбачили сплату Банку пені в розмірі 1,6 % від суми невиконаних зобов»язань за кожен день прострочки до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини платежу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів належних йому відповідно до ст.1048 ЦК.

За правилами ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Кредитодавцем повністю виконано умови договору з надання відповідачу ОСОБА_1 кредиту, проте свої зобов»язання позичальник належним чином не виконував, у зв»язку з чим станом на 2 березня 2011 року утворилась заборгованість по тілу кредиту, процентних платежах, платі за обслуговування кредиту та пені в сумі 154 606,32 грн.

За вказаних обставин висновок суду про підставність позову є законним і обгрунтованим.

Доводи апелянта щодо безпідставності задоволення судом позову в частині стягнення неустойки, у зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності, на увагу не заслуговують, оскільки є голослівними. З тексту мотивувальної частини рішення вЬачаєтьоя, що суд застосував строки позовної давності до нарахованої Банком пені і визначив таку в сумі 31 676,19 грн. (проти залишеної суми в 132 119,9 грн.), а стягнув лише 15 000 грн. пені, виходячи з її співрозмірності з сумою боргу.

Не відповідають дійсності і доводи апелянта про те, що судом при вирішенні слору не враховано представлених ним документів, які свідчать про поважність причин невиконання ним обов»язків з погашення кредиту та інших обов»язкових платежів, як такі, що спростовуються самим судовим рішенням.

Судом першої інстанції досліджено всі обставини справи повно і всебічно, зібраним доказам дана правильна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Д. Стефлюк