Ухвала суду № 20527380, 24.05.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-125/11Головуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І.

Категорія - 57Доповідач - Гірський Б.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Ткач О. І., Бахметової В. Х.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю сторін -

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі на рішення Козівського районного суду від 20 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року до ухвалення судом рішення у справі, зобовязати відповідача здійснити перерахування та виплату вказаної доплати до пенсії, посилаючись на те, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не проводить вказаного перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Рішенням Козівського районного суду від 20 вересня 2010 року позов задоволено частково:

“Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №2195 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням раніше сплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи р/р 31211659700282, найменування рахунку Козівський район 22050000, Банк одержувача УДК у Козівському районі, МФО банку 838012, Код одержувача 23588148.

Витраті по оплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”

В апеляційній скарзі УПФ в Козівському районі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ в Козівському районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007 - 2009 років йому не було в повному обсязі нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період чинності Закону №2195-1У.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону “Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-V дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст.6 Закону № 2195-IV .

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ці зміни також визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та те, що законодавством України у 2009 році дія ст. 6 Закону № 2195-IV не зупинялась, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 з 30.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни, тому відмова УПФ в Козівському районі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ в Козівському районі для виконання покладених на нього обовязків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”. Однак, згідно ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обгрунтованим.

Справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства.

Керуючись ст.ст. 197, 200, 206 КАСУ України,-

УхвалиВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі відхилити.

Рішення Козівського районного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський