Рішення № 20753029, 04.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" січня 2012 р.Справа № 8/69/5022-1422/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гирили І.М. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >розглянувши матеріали

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Чортківського районного відділу УМВС України в Тернопільській області, вул. Горбачевського, 1а, м. Чортків, Чортківський район, Тернопільська область, 48500

про стягнення заборгованості в загальній сумі 5 595 грн. 61 коп.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 юрисконсульта І категорії, довіреність№ 5141/25 від 27.12.2011 р.,

Відповідача: ОСОБА_2. заступника начальника, доручення № 1 від 04.11.2011р.

В судовому засіданні 07.11.2011 року представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство „Тернопільобленерго”, м. Тернопіль, надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Чортківського районного відділу УМВС України в Тернопільській області, м. Чортків, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 5 595 грн. 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за Договором № 6-42 про постачання електричної енергії від 30.11.2006 р., зокрема в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії, внаслідок чого станом на 17.11.2011 року утворилась заборгованість в сумі 5074 грн. 25 коп., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 184,13 грн. пені, 17,99 грн. інфляційних нарахувань та 51,85 грн. 3% річних. Окрім того, стверджує, що відповідачем порушено умови Договору (розділ 5) в частині дотримання обсягу договірних величин споживання електроенергії, а саме: в липні місяці 2011 року перевищено договірні величини споживання на 320 кВт/год., внаслідок чого заборгованість за понадлімітне споживання електроенергії за липень місяць 2011 року становить 267грн. 39 коп. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 5 074 грн. 25 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 184грн. 13 коп пені, 17грн. 99 коп. інфляційних нарахувань, 51грн. 85 коп. 3% річних та 267грн. 39 коп. заборгованості за понадлімітне споживання електроенергії.

В підтвердження викладеного надано: Договір № VI-42 про постачання електричної енергії від 30.11.206 р.; Додатки № 1 та № 2 до Договору № 6-42 від 30.11.2006; Акти про використану електричну енергію за період з травня місяця 2011 р. по вересень місяць 2011 р. (включно); рахунки за активну енергію за період з травня місяця 2011р. по вересень місяць 2011 р. (включно); рахунок №642/3 від 21.07.2011 року за понадлімітне споживання згідно договору №6-42 від 30.11.2006р., претензії №357 від 09.08.20011 та №367 від 05.09.20011 року, а також інші документи, належним чином засвідчені копії які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 24.10.2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14:30 год. 07.11.2011 р. В судових засіданнях 07.11.2011 р. та 05.12.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, за клопотанням сторін, оголошено перерву до 15:00 год. 05.12.2011 року та, відповідно, до 11:20год. 21.12.2011 року. Ухвалою суду від 21.12.2011 року розгляд справи відкладено до 09:50 год. 04.01.2012 року у зв'язку із неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів.

Строк вирішення спору, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено до 05.01.2012 року, про що судом винесено відповідну ухвалу від 21.12.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 04.01.2012 р. прибув. Зазначив, що станом на день розгляду спору в суді відповідачем борг за спожиту електроенергію в сумі 5074,25грн. погашено повністю (належним чином засвідчені копії платіжних доручень №U 1326901 від 08.12.2011 року на суму 134,36грн. та № U1327661 від 08.12.2011 року на суму 7 775,78грн. надані в судове засідання 21.12.2011 року та знаходяться в матеріалах справи). Решту частини позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 04.01.2012 року прибув, підтвердив факт повної сплати заявленої до стягнення суми основного боргу за спожиту електроенергію. Позовні вимоги щодо стягнення 184,13грн. пені, 17,99грн. інфляційних нарахувань, 51,85грн. 3% річних та 267,39грн. за понадлімітне споживання електроенергії не визнає. Звертає увагу на те, що ст. 119 Бюджетного кодексу України, заборонено нецільове використання коштів. Чортківський РВ є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, на оплату комунальних послуг кошти поступають з державного бюджету, розподіляються УМВС України в Тернопільській області, використовуються згідно призначення, та не передбачають таких витрат, як сплата інфляційних втрат, пені. Кошторисом на 2011 рік Чортківському РВ на оплату електроенергії передбачено лише 24 562грн., дані кошти надходили частинами і одразу перераховувались на рахунок позивача, в якості оплати за надані послуги. Станом на день розгляду спору в суді, окрім заявленої до стягнення суми основного боргу, проведено повний розрахунок із позивачем за електроенергію отриману у 2011 році. Зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла лише внаслідок недостатнього рівня фінансування, а враховуючи, що органи внутрішніх справ перебувають на повному державному утриманні, яке не забезпечує максимального покриття видатків, що Чортківський РВ УМВС України в Тернопільській області не має власних доходів, застосування додаткових санкцій негативно впливає на фінансовий стан ОВС.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та обґрунтування представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

30 листопада 2006 року р. між ВАТ "Тернопільобленерго", в особі Чортківського району електричних мереж, як Постачальником, з однієї сторони, та Чортківським районним відділом УМВС України в Тернопільській області, як Споживачем, з іншої сторони, укладено Договір № VI-42 про постачання електричної енергії, за умовами якого Постачальник зобовязався продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 24,0 кВт, а Споживач - оплатити Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору (р. 1 Договору).

П.п. 2.2.2 п.2.2 розділу 2 Договору передбачено, що Постачальник зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та "субспоживачу"); із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності 24,0 кВт.

Відповідно до п. 9.4 розділу 9 Договору, Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2006 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

30.12.2010 року між сторонами у справі укладено Угоду до договору про постачання електроенергії №6-42 від 30.11.2006 року, якою Договір №6-42 від 31.11.2006 року доповнено абз. 1 п.9.1 наступного змісту: "Даний договір продовжено до 31.12.2011 року". Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У відповідності до п.п. 2.3.3 п.2.3. р.2 та п.п. 2.3.4 п.2.3. р.2 Договору, Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 7 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно п. п. 1, 2, 4 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору № VI-42 про постачання електричної енергії від 30.11.2006 р., Споживач зобовязався своєчасно проводити розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами у відповідності з чинним законодавством та даним Договором; розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. За дату здійснення платежу приймається дата поступлення коштів на рахунок Постачальника або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до Акту про використану електричну енергію.

Згідно п. 7 Додатку № 2 до Договору № VI-42, щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду Споживач зобов'язується направляти представника до Постачальника електричної енергії для надання Акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії. Рахунок оплачується "Споживачем" протягом 5 операційних днів від дня його отримання. Якщо сума платежів, здійснених за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію перевищує вартість фактично спожитого обсягу електричної енергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. ст. 275- 277 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обовязковим для сторін договору. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умовами укладеного договору сторони погодились під час виконання умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1 р. 2 Договору).

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією від 31 липня 1996 року № 28, із змінами та доповненнями (надалі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що зі сторони позивача зобовязання щодо постачання активної електричної енергії виконані належним чином; протягом травня місяця 2011р. - вересня місяця 2011р. (включно) відповідачу надано послуги з постачання електроенергії на загальну суму 17 020,92 грн., що відображено і у актах про використану електричну енергію та у отриманих відповідачем рахунках за спірний період. Окрім того, станом на 01.05.2011 р. за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 1566,69 грн. (належним чином засвідчені копії рахунків за активну електроенергію та Актів про використану електричну енергію за період з травня місяця 2011р. по вересень місяць 2011р. (включно) знаходяться в матеріалах справи).

Проте відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобовязання по оплаті вартості використаної (купленої) електроенергії виконав неналежним чином, вартість отриманої електроенергії оплатив частково,- на суму 13 513,36 грн., і його заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду становила 5 074 грн. 25 коп., які позивач і просив стягнути в судовому порядку.

Разом з тим, в судовому засіданні 21.12.2011 року представник позивача повідомив, що станом на 21.12.2011 року відповідачем борг за спожиту електроенергію в сумі 5 074,25грн. погашено повністю, що підтверджується копіями платіжних доручень №U 1326901 від 08.12.2011 року на суму 134,36грн. та № U1327661 від 08.12.2011 року на суму 7 775,78грн. Окрім того, зазначив, що оскільки відповідачем вартість спожитої електроенергії, яка є предметом даного судового розгляду сплачена у більшому розмірі, решта сума коштів зарахована позивачем в рахунок погашення боргу за спожите електроенергію у період, який неохоплений даними позовними вимогами.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 5 074грн. 25 коп., підлягає припиненню у відповідності до вимог п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем за порушення відповідачем строків оплати вартості спожитої електроенергії нараховано та заявлено до стягнення 17,99 грн. інфляційних нарахувань та 51,85 грн. -3% річних.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає його правомірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача 17,99 грн. інфляційних нарахувань та 51,85грн. 3% річних правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, суд відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010р.)

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, в силу ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. п.4.2.1 п.4.2 р.4 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатками №2 "Порядок розрахунків" та № 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, інфляційну суму за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у відповідності до чинного законодавства та 3% річних з простроченої суми.

З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 184 грн. 13 коп. пені, за період з 06.06.2011 року по 30.09.2011р., помісячно, з врахуванням передбачених умовами договору термінів проведення розрахунків, а також здійсненними відповідачем частковими проплатами.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а вимоги в частині стягнення пені в розмірі 184 грн. 13 коп. правомірними (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Проте, як стверджує відповідач та встановлено в судовому засіданні, Чортківський районний відділ управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області є бюджетною установою, яка фінансується з Державного Бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. за N 1383 затверджено Положення «Про Міністерство внутрішніх справ України», п. 1 якого визначено, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, захисту об'єктів права власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, безпеки дорожнього руху, громадянства, імміграційної та паспортної роботи, протидії незаконній міграції.

Указом Президента України від 06 квітня 2011 року затверджено Положення про Міністерство внутрішніх справ України, п. 5 ч. 4-5 якого визначено, що МВС України з метою організації своєї діяльності, зокрема організовує планово-фінансову роботу в апараті МВС України, інших органах внутрішніх справ, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів. Штатний розпис та кошторис видатків МВС України затверджує Міністр за погодженням з Міністерством фінансів України (п. 13 ч. 3 Положення).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України і не має додаткових прибутків, що заявлена до стягнення сума основного боргу була погашена відповідачем в повному обсязі одразу після отримання коштів на оплату електроенергії, керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (п.3 ст.83 ГПК), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 10% від нарахованої, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) задовольнити частково, а саме: стягнути з Чортківського районного відділу УМВС України в Тернопільській області 18 грн. 41 коп. пені.. В задоволенні решта частини позовних вимог щодо стягнення 165 грн. 72 коп. пені суд відмовляє.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 267грн. 39 коп. за понадлімітне споживання електроенергії.

П. 3 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору № 6-42 про постачання електричної енергії договору від 30.11.2006 р. передбачено, що споживач до 01 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Згідно п.4.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, №28 від 31.07.1996р., з наступними змінами та доповненнями, граничні величини споживання електричної потужності для споживача визначаються постачальником електричної енергії за регульованим тарифом у порядку, передбаченому законодавством України та зазначеному у договорі про постачання електричної енергії між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Додатком №1 до Договору №6-42 від 30.11.2006 року сторонами визначено "Обсяги постачання електричної енергії".

Відповідно до п.2.3.2 Договору Споживач зобов'язався дотримуватися споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановки: фд.3

У відповідності до п.10 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору № 6-42 про постачання електричної енергії від 30.11.2006 р. сторони передбачили, що у разі перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії над договірним за цей розрахунковий період обсягом електричної енергії, Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини відповідно до Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Як слідує з матеріалів справи, а саме акту про використану електроенергію за липень 2011р., відповідач у липні 2011р. спожив 3300 кВТ/год. електроенергії, перевищивши договірну величину споживання електроенергії на 320 кВТ/год. (договірна величина на липень 2011р. згідно Додатку № 1 до Договору встановлена 2980 кВт/год.), і відповідно до умов договору зобовязаний був оплатити за перевищення договірної величини споживання електроенергії, згідно виставленого йому рахунку №642/3 від 21.07.2011 року за понадлімітне споживання згідно договору №6-42 від 30.11.2006р. 267грн. 39 коп.

Проте, як стверджує позивач, відповідач своїх зобовязань по договору щодо оплати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії не виконав і незважаючи на направлену йому претензію №357від 09.08.2011р. станом на день звернення позивача з даним позовом до суду за ним рахується заборгованість в сумі 267 грн. 39коп. боргу за понадлімітно використану електроенергію.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на день розгляду спору в суді відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів сплати боргу за понадлімітне використання електроенергії в сумі 267,39грн. в добровільному порядку, як і доводи позивача не спростовано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за понадлімітне використання електроенергії у липні місяці 2011 року, згідно Договору № 6-42 від 30.11.2066 року про постачання електричної енергії, на суму 267 грн. 39 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що сума боргу за використану активну електроенергію відповідачем погашена після звернення позивача до суду з даною позовною заявою, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача (без врахування зменшеного судом в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України розміру штрафних санкцій (пені)).

На підставі наведеного, 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 78, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Чортківського районного відділу УМВС України в Тернопільській області, вул. Горбачевського,1а, м. Чотрків, Тернопільська область (ідентифікаційний код 08675648) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 22605956) на рахунок № 26031354102202 в Філії Тернопільського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 338545, код ЄДРПОУ 22605956:

-267 грн. 39 коп. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії;

-18 грн. 41 коп. пені;

-17 грн. 99 коп. інфляційних нарахувань;

-51 грн. 85 коп. 3% річних.

3. Провадження в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 5 074 грн. 25 коп. - припинити.

4. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 165 грн. 72 коп. пені відмовити.

5. Стягнути з Чортківського районного відділу УМВС України в Тернопільській області, вул. Горбачевського,1а, м. Чотрків, Тернопільська область (ідентифікаційний код 08675648) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 22605956) на поточний рахунок № 260053000146, МФО 338545 ОПЕРВ філії - Тернопільське обласне управління ПАТ «Ощадбанк», ЗКПО 00130725, свідоцтво про ПДВ 26736509, інд. под. номер 001307219189: - 338 грн. судових витрат.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

7. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "05" січня 2011 року), через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9477

СуддяІ.М. Гирила