Рішення № 20753022, 30.11.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2011 р.Справа № 15/90/5022-1529/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Плюс", вул. Подільська, 44, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 17.201,71 грн..

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача:не з'явився.

Суть справи:

Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Плюс", вул. Симоненка, 10/89, м. Тернопіль, про стягнення заборгованості в сумі 17201,71 грн.,із яких: 14.150 грн. основного боргу, 839,41 грн. 3 % річних та 2.212,30 грн. інфляційних нарахувань.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні 16.11.2011р., учаснику судового процесу розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Позивач в судовому засіданні 16.11.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на договори-заявки на здійснення перевезень вантажу та на акти виконаних робіт і рахунки щодо вартості перевезень. Однак, відповідачем не здійснено оплату наданих послуг. Крім того, як пояснив позивач, на адресу відповідача була надіслана претензія щодо виконання взятих на себе зобов'язань.

Заявою (вх. 18311 від 28.11.2011р., у вязку з допущеною в позовній заяві опискою, уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 14.150 грн. основного боргу, 1.292,50 грн. інфляційних нарахувань та 421,50 грн. 3 % річних, а всього 15.864 грн..

Суд, розглянувши заяву, відхиляє її, через відсутність на останній підпису повноважної особи.

В судове засідання 30.11.2011р. позивач на з'явився, однак подав заяву (вх. № 18392 від 29.11.2011р.) про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 02.11.2011р. та 16.11.2011р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі № 15/90/5022-1529/2011 від 02.11.2011р. надіслана судом 03.11.2011р., ухвала про відкладення розгляду справи від 16.11.2011р., надіслана судом 21.11.2011р. на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві, а саме: Симоненка, 10/89, м. Тернопіль.

На запит суду Відділ державних реєстраторів Тернопільської міської ради надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 5430/15 від 21.11.2011р., у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Командор Плюс", ід.код. 31973955 зареєстроване за адресою м. Тернопіль, вул. Подільска, 44, у звязку з чим суд телеграмою № 43/302 від 24.11.2011р. повідомив відповідача про відкладення розгляду справи, яка не вручена останньому, із зазначенням причини "за даною адресою такого товариства не зареєстровано, вивіска відсутня".

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Суд відзначає, що ухвала про порушення провадження у справі від 02.11.2011р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 16.11.2011р. направлялись рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, яка зазначена і в позовній заяві та телеграмою за адресою, що зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 5430/15 від 21.11.2011р.

Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання.

За даних обставин, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач ОСОБА_1, АДРЕСА_1, зареєстрований як фізична особа підприємець 17.02.2002р. Виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_1, а тому наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із договору-заявки № 15 від 03.07.2009р. на організацію доставки вантажу за маршрутом Україна, м. Тернопіль Р.Польща, м. Сієладж, яка була погоджена Сторонами - перевезення повинно було здійснюватись транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, через пункт переходу кордону - Ягодин, дата завантаження 31.08.2009 року, дата вигрузки 02.09.2009р., сума фрахту становить 1.500 грн..

Також у відповідності до договору-заявки № 15 від 10.09.2009р. на організацію доставки вантажу за маршрутом Україна, м. Тернопіль Р.Польща, м. Сієладж, яка була погоджена Сторонами, перевезення повинно було здійснюватись транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, дата завантаження 10.09.2009 року, дата вигрузки 13.09.2009р., сума фрахту становить 2.200 грн..

Відповідно до договору-заявки № 19 від 22.10.2009р. на організацію доставки вантажу за маршрутом Україна, м. Тернопіль Р.Польща, м. Сієладж, яка була погоджена Сторонами, перевезення повинно було здійснюватись транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, через пункт переходу кордону - Ягодин, дата завантаження 22.10.2009 року, дата вигрузки 26.10.2009р., сума фрахту становить 3.350 грн..

Відповідно до договору-заявки № 20 від 26.10.2009р. на організацію доставки вантажу за маршрутом Україна, м. Тернопіль Р.Польща, м. Сієладж, яка була погоджена Сторонами, перевезення повинно було здійснюватись транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, через пункт переходу кордону - Ягодин, дата завантаження 26.10.2009 року, дата вигрузки 29.10.2009р., сума фрахту становить 3.600 грн..

Відповідно до договору-заявки № 25 від 12.11.2009р. на організацію доставки вантажу за маршрутом Україна, м. Тернопіль Р.Польща, м. Сієладж, яка була погоджена Сторонами, перевезення повинно було здійснюватись транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, через пункт переходу кордону - Ягодин, дата завантаження 12.11.2009 року, дата вигрузки 15.11.2009р., сума фрахту становить 3.500 грн..

31 серпня 2009 року сторонами підписаний та скріплений печатками Акт надання послуг (виконання робіт) згідно заявки, яким сторони підтвердили, що роботи виконані в повному обсязі. Узгоджена вартість наданих послуг становить 1.500 грн..

Акти надання послуг (виконання робіт) згідно заявок від 18.09.2009р., від 22.10.2009р., 28.10.2009р. та 12.11.2009р. замовником не підписані, водночас факт виконання робіт підтверджується вантажно-митними деклараціями наявними в матеріалах справи.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобовязання, що випливає із договору про перевезення.

Пунктом 5 статті 306 ГК України визначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником, вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві, вантажоодержувачеві), а відправник (вантажовідправник) зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Приписами статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Направлені позивачем претензії № 1 від 27.10.2010р., № 2 від 13.01.2011р. та № 3 від 08.04.2011р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 15.864 грн. залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Всупереч згаданих приписів закону, відповідач свої зобовязання по договорах-заявках на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 15 від 03.07.2009р., № 15 від 10.09.2009р., № 19 від 22.10.2009р., № 20 від 26.10.2009р. та № 25 від 12.11.2009р. своєчасно та в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 14.150 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (14.150 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобовязань в частині оплати за надані послуги з перевезення, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобовязань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України. У звязку з чим суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 764,10 грн. інфляційних нарахувань за період з 05.11.2010р. по 31.10.2011р. та 419,85 грн. 3 % річних за період з 05.11.2010р. по 31.10.2011р. (згідно розрахунків здійснених судом) правомірними.

В частині стягнення 1.448,20 грн. інфляційних нарахувань та 419,56 грн. 3 % річних в позові відмовляється, як надмірно заявленій.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не зявився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Плюс", вул. Подільська, 44, м. Тернопіль, 14.150 грн. основного боргу, 419,85 грн. 3 % річних та 764,10 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Плюс", вул. Подільська, 44, м. Тернопіль, код 31973955 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_4 14.150 грн. основного боргу, 419,85 грн. 3 % річних, 764,10 грн. інфляційних нарахувань, 153,33 грн. державного мита та 210,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1.448,20 грн. інфляційних нарахувань та 419,56 грн. 3 % річних відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "06" грудня 2011 року через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9002

СуддяГ.Б. Бучинська