Рішення № 20752440, 12.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/41812.01.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.ПІ.ТІ.-Тур"

про стягнення коштів 59 000,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 1/26-12-11 від 26.12.2011 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 12.01.12 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.ПІ.ТІ.-Тур"про стягнення коштів в розмірі 59 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.04.10 р. між сторонами було укладено договір №1 поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач передав Відповідачу грошові кошти на суму 59 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути їх у визначений договором строк - до 31.12.10 р. Позивач стверджує, що 20.01.11 р. на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення отриманих за договором поворотної фінансової допомоги коштів. Проте, станом на момент звернення до суду вказана вимога відповідачем задоволена не була. Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 625, 629, 1050 ЦК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 62 274,90 грн, з них 59 000 грн. - сума основного боргу, 1 888 грн. - інфляційні збитки, 1 386,90 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 14.11.11 порушено провадження у справі № 40/418 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.11.

Ухвалою суду від 06.12.11 було відкладено розгляд справи на 20.12.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача та беручи до уваги необхідність витребування додаткових доказів у позивача.

У судове засідання, призначене на 06.12.11, представники сторін не з'явились. Позивач через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника позивача у судовому засіданні суд вирішив його задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 12.01.12 у звязку з клопотання позивача та неявкою представників сторін в судове засідання.

У судове засідання 12.01.12 представник позивача зявився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців м. Київ, Харківське шосе, буд. 152, оф. 218.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

16.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (позивач, позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ел.Пі.Ті.-Тур»(відповідач, позичальник) було укладено договір № 1 поворотної фінансової допомоги (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному п.2.1 цього договору, а позичальник зобовязується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 59000,00 грн.

За цим договором проценти не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору поворотна фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позивальника, поворотна фінансова допомога вважається переданою позивальнику в момент її зарахування на поточний рахунок позичальника.

Згідно з п. 4.1 договору строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і діє до 31.12.2010 року.

В розділі 5 договору сторони встановили наступний порядок повернення фінансової допомоги: після предявлення вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги, позичальник зобовязується протягом одного банківського дня повернути позикодавцю поворотну фінансову допомогу в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору № 1 від 16.04.2010 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 58000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 16.04.10 (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.1 договору № 1 від 16.04.2010 року після предявлення вимоги про повернення фінансової допомоги, позичальник зобовязується протягом одного банківського дня повернути позикодавцю поворотну фінансову допомогу.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення фінансової допомоги, яка була отримана відповідачем 24.01.11, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, вимоги позивача відповідачем задоволені не були, відповідь на претензію не надано.

З урахуванням обставин справи судом встановлено, що відповідач станом на день вирішення справи, не повернув позивачеві суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 59000 грн. відповідно до умов договору № 1 від 16.04.2010 року, що відповідачем не спростовано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 11, 509 ЦК України між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ.ПІ.ТІ.-Тур"виникли цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача з відповідача також підлягає стягненню 1 888,00 грн інфляційного збільшення суми боргу та 1 386,90 грн - 3 % річних.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком позивача розміру інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних, що міститься в позовній заяві, та задовольняє зазначені вимоги повністю.

Відповідно до ч.1 статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел.Пі.Ті.-Тур» (02091 м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 152, офіс 218, ідентифікаційний код 37017533)з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» (14000 м. Чернігів, Київське шосе, 3, ідентифікаційний код 32284441) суму основного боргу в розмірі 59 000 (пятдесят девять тисяч) грн 00 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1 888 (одну тисячу вісімсот вісімдесят вісім) грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 1 386 (одну тисячу триста вісімдесят шість) грн 90 коп. та 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн 50 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 66 (шістдесят шість) грн 00 коп., надмірно сплачений згідно квитанції № ПН 1404 від 08.11.2011 (оригінал якої залишається в матеріалах справи).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 12.01.2012 р.