Рішення № 20752364, 10.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/37710.01.12 За позовомПідприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України"

про стягнення заборгованості 150 000,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. б/н від 04.01.2012 р.)

Від відповідачаОСОБА_2 (дов. б/н від 11.11.20111 р.), ОСОБА_3 (дов б/н від 01.04.2011 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10 січня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Підприємство "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України" (далі по тексту відповідач) про стягнення 150000 грн. за Договором купівлі-продажу №460/8Е від 19.09.2008р., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/377, розгляд справи призначено на 13.12.2011 року.

Судом здійснювалася технічна фіксація судового процесу за клопотанням представників відповідача.

В судовому засіданні 13.12.2011 року оголошувалась перерва до 20.12.2011 року в порядку ст. 77 ГПК України. В судовому засіданні 13.12.2011 року судом розглянуто подане відповідачем через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи №57/469 та відмовлено у його задоволенні. Разом з тим, представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності та долучення доказів по справі.

19.12.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подані клопотання про зупинення провадження у справі (повторно), призначення у справі судової експертизи, витребування матеріалів реєстраційної справи відповідача у справі.

В судовому засіданні 20.12.2011 року відповідачем надано усні пояснення по суті клопотання про витребування доказів, підтримано подане клопотання.

Ухвалою суду повторно подане клопотання про зупинення провадження у справі - відхилено, а також відмовлено у клопотання про витребування доказів з підстав, зазначених в ухвалі, а розгляд справи відкладено на 05.01.2012 року.

05.01.2012 року відповідачем ВТРЕТЄ подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 57/469.

Втретє розглянувши заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи №57/469 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна", Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008р., суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі №57/469 є визнання недійсним Договору купівлі-продажу №460/8Е від 19.09.2009 року.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних на підставі норм ст. 625 ЦК України за отриманий товар за Договором купівлі-продажу №460/8Е від 19.09.2009р. При цьому факт поставки товару підтверджується не умовами договору, а відповідними первинними бухгалтерськими документами, зокрема видатковими накладними. При цьому відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України не позбавлений можливості визнати недійсним повністю або частково договір, пов'язаний з предметом спору.

Враховуючи заявлені позовні вимоги у справі 9/377, а також вказані вище норми законодавства, суд приходить до висновку про те, що розгляд справи №57/469 Господарським судом м. Києва не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

При цьому, суд роз'яснює сторонами, що вони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та не допускати зловживання такими правами.

Як зазначено в п. 3.7.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року за № 02-5/289, зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу:

- клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій;

- подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом;

- апеляційних і касаційних скарг щодо процесуальних документів, яких взагалі не існує;

- апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній, на ухвалу про забезпечення позову після скасування заходів до забезпечення позову тощо.

З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без розгляду, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Виходячи з наведеного, суд роз'яснює, що наступні клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 57/469 суд розглядатися не будуть.

Разом з тим, відповідачем подано письмові пояснення та деякі з документів, витребувані ухвалою суду від 20.12.2011 року, вимоги ухвали суду відповідачем повністю не виконано, зокрема явку ОСОБА_5 не забезпечив, з дозвільної системи ескіз печатки не надав.

Враховуючи відсутність вказаних доказів, суд приходить до висновку про неможливість призначення у справі судової почеркознавчо-технічної експертизи, а отже у задоволенні клопотання про призначення вказаної експертизи судом відмовляється.

Водночас, відповідачем у справі подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивачем у справі подано заяву про збільшення позовних вимоги, відповідно до якої позивач крім основної суми боргу просить також стягнути 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача щодо сплати основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка оформлена належним чином та оплачена судовим збором, а отже позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви від 05.01.2012 року

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2012 року розгляд справи відкладено на 10.01.2012 року, у зв'язку з прийняттям заяви про збільшення розміру позовних вимог, клопотанням відповідача у справі про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, зокрема, відомостей щодо реєстрації транспортного засобу автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 “Кобальт”ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258.

У судовому засіданні 10.01.2012 року представником відповідача заперечено проти задоволення заяви про збільшення позовних вимог. Також, представником відповідача подано клопотання про залучення до участі в якості третьої особи без самостійних вимог ФОП ОСОБА_4, оскільки, судове рішення по справі може вплинути на взаємні права та обов'язки відповідача та ФОП ОСОБА_4 як особи, яка витупає майновим поручителем відповідача у справі та несе відповідальність перед третіми особами за виконання зобов'язань відповідача у справі.

Представник позивача заперечив проти заявленого представником відповідача клопотання про залучення до участі в якості третьої особи без самостійних вимог ФОП ОСОБА_4, а також повідомив, що майнові вимоги до ФОП ОСОБА_4 як до поручителя відповідача позивач не висуває.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про залучення до участі в якості третьої особи без самостійних вимог ФОП ОСОБА_4, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_4 виступає поручителем відповідача у справі щодо виконання ним своїх зобов'язань перед третіми особами, однак позивачем вимоги до неї як до поручителя у даній справі не заявляються, рішення у справі не може вплинути на права та обов'язки поручителя ні щодо позивача ні щодо відповідача у справі, а отже у суду відсутні підстави для залучення до участі у справі даної особи у якості третьої особи без самостійних вимог.

Також, в судовому засіданні представником позивача надано письмові та усні пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, повністю.

Представником відповідача надано усні заперечення проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2008 року між Підприємством "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів ( продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 460/8Е (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 “Кобальт”ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258 (надалі по тексту - транспортний засіб) вартістю 540 000,00 грн.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони передбачили, що покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору сплачує продавцю повну вартість транспортного засобу в розмірі 54000,00 грн.

Право власності на транспортний засіб у покупця виникає після передоплати в розмірі 100% за транспортний засіб (п.2.4. Договору).

Згідно з розділом 3 Договору поставка транспортного засобу здійснюється на умовах EXW - склад продавця, м. Харків, у відповідності до міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2000 року. Транспортний засіб повинен бути поставлений покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів, за умови виконання п. 2.3. Договору. Прийом транспортного засобу оформляється актом прийому - передачі транспортного засобу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу транспортний засіб автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 “Кобальт”ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258, що підтверджується актом № 22/09-1 приймання - передачі транспортного засобу, видатковою накладною № 22/09-1л від 22.09.2008 року, які скріплені печатками, підписами уповноважених представників сторін та довіреністю на отримання цінностей № 09/3 від 22.09.2008 року (бланк за типовою формою № М-2), виданій уповноваженій особі відповідача на отримання товару від позивача (належним чином завірені копії зазначених документів додано позивачем до позовної заяви).

Окрім того, між позивачем та відповідачем було підписано договір зберігання № 462/8Е від 22.09.2011 року, відповідно до умов якого відповідач (поклажодавець) передав позивачу (зберігач) на відповідальне зберігання транспортний засіб автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 “Кобальт”ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258. Факт передачі транспортного засобу згідно Договору зберігання підтверджується актом № 1 приймання - передачі на відповідальне зберігання від 29.09.2008 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Спір виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача, відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України здійснив оплату поставленого позивачем товару лише частково, у розмірі 390 000,00 грн., таким чином станом на дату подання позову у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 150 00,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 14.10.2011 року позивач, керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 903/11 про сплату заборгованості у розмірі 150 000,00 грн. на поточний рахунок Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів. У визначений ст. 530 ЦК України строк (термін) відповідач не перерахував позивачу зазначені грошові кошти, відповіді на претензію не надав.

У судовому представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд збільшити позовні вимоги по справі, а саме стягнути з відповідача 150 000, 00 грн. основної заборгованості, 123 827,00 грн. інфляційних втрат, 29 698,68 грн. трьох відсотків річних. за період з 25.09.2008 року по 01.12.2011 року за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначаючи, зокрема, про відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки, Договір та довіреність на отримання цінностей № 09/3 від 22.09.2008 року підписані не уповноваженою особою відповідача - директором ОСОБА_5, а іншою, не уповноваженою на таке підписання особою, у зв'язку з чим, відповідач заявляв до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в задоволені якого судом було відмовлено.

Окрім того, відповідачем неодноразово було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи №57/469 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-Україна", Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008 р., в задоволенні яких судом також було відмовлено, з підстав, наведених в обставинах даної справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт передачі позивачем транспортного засобу відповідачу підтверджується актом № 22/09-1 приймання - передачі транспортного засобу, видатковою накладною № 22/09-1л від 22.09.2008 року, які скріплені печатками, підписами уповноважених представників сторін та довіреністю на отримання цінностей № 09/3 від 22.09.2008 року (бланк за типовою формою № М-2), виданій уповноваженій особі відповідача на отримання товару від позивача.

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату транспортного засобу у розмірі 390 00000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а також випискою по рахунку позивача у справі.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки, Договір та довіреність на отримання цінностей № 09/3 від 22.09.2008 року підписані не уповноваженою особою відповідача директором ОСОБА_5, а іншою, не уповноваженою на таке підписання особою, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами, які свідчать про виконання відповідачем частини своїх зобов'язань за Договором, а саме, часткової оплати поставленого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Додатковим підтвердженням існування між сторонами правовідносин щодо поставки спірного транспортного засобу, а також схвалення даного правочину відповідачем, є подальша реалізація відповідачем транспортного засобу автобетонозмішувач АБС-9-3258/1 “Кобальт”ТУУ 34.1-30655306-001:2007 на шасі автомобіля FOTON BJ3258 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю, що підтверджується Договором № 08/34 від 02.09.2008 року (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) з видачею тимчасового реєстраційного талону ДАП № 457235 (копія в матеріалах справи).

Отже, суд приходить до висновку, що вчинення відповідачем вищенаведених дій свідчить про встановлення між сторонами у справі правовідносин, які виникли з договору купівлі-продажу № 460/8Е від 19.09.2008 року, та про укладення даного договору.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Однак, незважаючи на викладені обставини, виконання позивачем зобов'язань щодо поставки товару, про що надано належні докази, та в порушення умов Договору та норм ЦК України, відповідач здійснив оплату за поставлений позивачем товар частково, у розмірі 390 000,00 грн., а тому, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 150 000,00 грн.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони передбачили, що покупець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору сплачує продавцю повну вартість транспортного засобу в розмірі 540 00,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору транспортний засіб повинен бути поставлений покупцю протягом 3 (трьох) банківських днів, за умови виконання п. 2.3. Договору. Прийом транспортного засобу оформляється актом прийому - передачі транспортного засобу.

Проте, як вбачається з акту № 22/09-1 приймання - передачі транспортного засобу від 22.09.2008 року, позивач передав відповідачу транспортний засіб 22.09.2008 року, разом з тим, судом встановлено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 150 00,00 грн. за поставлений товар, таким чином, зазначеними діями сторони порушили умови Договору щодо оплати транспортного засобу, а отже, суд приходить до висновку, що термін оплати згідно Договору не визначено.

14.12.2011 року позивач, керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 903/11 про сплату заборгованості у розмірі 150 000,00 грн. на поточний рахунок Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 150 000,00 грн., в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (претензії № 903/11 від 14.10.2011 р.).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 150 000.00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 123 827,00 грн. інфляційних втрат, 29 698,68 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25.09.2008 року по 01.12.2011 року., які судом задовольняються частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що претензія про оплату заборгованості була направлена 14.10.2011 року, а отже відповідач є таким, що порушив виконання грошового зобов'язання з 22.10.2011 року, сума інфляційних втрат та 3% річних має бути перерахована щодо основної суми боргу за період, починаючи з 22.10.2011 року, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, по 01.12.2011 року (дату зазначену позивачем). Розрахунок суду долучено до матеріалів справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 150,00 грн. та 3% річних в сумі 505,48 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 27, 79, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будшляхмаш-України" (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 1-б, кв. 198 код ЄДРПОУ 33062158, р/р 26006101036403 в КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем), на користь Підприємства "Кобальт" Харківської міської асоціації воїнів-інтернаціоналістів (61003, м. Харків, вул. Гамарника 7/9, код ЄДРПОУ 30655306, р/р 26006052300997 в Харківському ГРУ ПриватБанку, МФО 351533) 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. суми основного боргу, 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 грн. інфляційних втрат, 505 (п'ятсот п'ять) грн. 48 коп. 3% річних, 744 (сімсот сорок чотири) грн. 53 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 24 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 13.01.2012 року