Рішення № 20752346, 27.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/47727.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобан»

Проповернення предмету лізингу 350391, 01 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 дов.

Від відповідача ОСОБА_2дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобан»про повернення предмету лізингу, а саме автомобіль VW Passat 1.8 I TFSI, шасі НОМЕР_1, рік виробництва 2010, реєстраційний НОМЕР_2, який був переданий згідно Договору про фінансовий лізинг №00002061 від 15.07.2010р., та стягнення суми боргу в розмірі 60671, 85 грн. неустойки за користування автомобілем у відповідності до ст.. 785 ЦК України, 1298, 00 грн. пені, 389, 38 грн. 3% річних, 1516, 79 грн. індексу інфляції та 8371, 35 грн. збитків.

В судовому засіданні від 01.11.2011р. представник позивача підтримав своє письмове клопотання про забезпечення позову .

Розглянувши подані письмові докази та матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам Позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

22.11.2011р. за заявою представника відповідача, судом було продовжено термін розгляду справи №4/477 в порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні від 08.12.2011р. представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач відмовився від позовних вимог щодо зобов'язання повернути предмет лізингу за Договором про фінансовий лізинг №00002061 від 15.07.2010р., оскільки державним виконавцем виконано напис №18877 від 29.07.2011р. про повернення позивачу обєкту лізингу.

В заяві про уточнення позовних вимог Позивач залишив вимогу про стягнення з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 71628, 19 грн., крім того просив стягнути різницю між ринковою вартістю обєкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів в розмірі 71628, 19 грн.

Судом заява про уточнення позовних вимог приймається частково, а саме в частині відмови від позовних вимог щодо зобов'язання повернути предмет лізингу за Договором про фінансовий лізинг №00002061 від 15.07.2010р. та про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 71628, 19 грн., а в частині стягнення різниці між ринковою вартістю обєкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів в розмірі 71628, 19 грн. не задоволено, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач в позовній заяві від 03.10.2011р. не заявляв вимогу про стягнення різниці між ринковою вартістю обєкта лізингу та сумою несплачених лізингових платежів. Тому, в даному випадку Позивач заявив нову вимогу, при цьому змінюється як підстава так і предмет позову.

Отже, суд приймає заявлену позивачем заяву, відповідно до якої Позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 71628, 19 грн., замість ціни позову в розмірі 350391, 01 грн., яка була предявлена Позивачем до стягнення в позовній заяві, тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

08.12.2011р. за заявою представника позивача, судом було продовжено термін розгляду справи №4/477 в порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості. Свої заперечення Відповілач виклав в відзиві на позовну заяву від 27.12.2011р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про фінансовий лізинг №00002061та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до умов Договору, Відповідач зобов'язався придбати після завершення погодженого лізингового терміну автомобіль VW Passat 1.8 I TFSI, шасі НОМЕР_1, рік виробництва 2010 (надалі автомобіль), за купівельною ціною, визначеною Позивачем в розмір 34827, 00 доларів США.

Також сторони Договору встановили, що проценти, комісії та інші платежі мають сплачуватися у відповідності до Загальних умов, Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів, що становить невід'ємну частину Договору.

Згідно з положеннями Договору, усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають наступному розрахунку:

1) За відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США, визначених відповідно до п. 6.3. та

2) Відповідно до п. 6.4.2. (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів термін лізингу становить 60 місяців.

Згідно акту приймання-передачі від 31 липня 2010 p., підписаного між Позивачем та Відповідачем та скріпленого печатками обох сторін, відповідно до умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв майно, а саме автомобіль VW Passat 1.8 I TFSI, шасі НОМЕР_1, рік виробництва 2010.

Згідно з п. 6.5. Загальних умов, Відповідач зобов'язаний здійснювати щомісячний лізинговий платіж на рахунок зазначений Позивачем не пізніше 10 календарного дня з дати направлення рахунку Відповідачу.

Відповідно до п. 6.10. Загальних умов, авансовий платіж не повертається Відповідачу в тому числі у випадку припинення лізингу відповідно до п. 12 Загальних умов, а також якщо Позивач вимагає повернення обєкту лізингу відповідно до інших положень Загальних умов.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач здійснив авансовий платіж у розмірі 71366, 48 грн.

Також на виконання своїх зобов'язань за Договором Відповідач здійснив наступні лізингові платежі:

04.10.2010р. 6109, 24 грн. (повна оплата 1 лізингового платежу);

04.10.2010р. 150, 45 грн. (сплата штрафних санкцій);

15.10.2010р. 6116, 13 грн. (повна оплата 2 лізингового платежу);

24.11.2010р. 6128, 13 грн. (повна оплата 3 лізингового платежу);

05.01.2011р. 6128, 13 грн. (повна оплата 4 лізингового платежу);

28.02.2011р. 5 982, 81 грн. (часткова оплата 5 лізингового платежу) та 153, 02 грн. сплата штрафних санкцій;

31.03.2011р. 11171, 81 грн. (повна оплата 5 лізингового платежу) та 153, 02 грн. сплата штрафних санкцій; 6122, 37 грн. повна оплата 6 лізингового платежу; 4896, 43 грн. часткова оплата 7 лізингового платежу;

07.04.2011р. 2000, 00 грн. (повна оплата 7 лізингового платежу) (1216, 33грн.) та часткова сплата неустойки щодо подвійної плати за користування у відповідності до ст. 785 ЦК України; 783, 67 грн. 8 лізинговий платіж;

07.04.2011р. 129, 13 грн. сплата штрафних санкцій;

18.08.2011р. 12299, 70 грн. повна сплата неустойки щодо подвійної плати за користування у відповідності до ст. 785 ЦК України (8 лізинговий платіж) (11495, 69 грн.) та часткова сплата неустойки щодо подвійної плати за користування у відповідності до ст. 785 ЦК України (9 лізинговий платіж) (804, 01 грн.).

Суду доведено, що починаючи з кінця серпня 2011р. Відповідач перестав виконувати свої зобов'язання щодо належної сплати лізингових платежів відповідно до передбачених Договором умов.

Відповідно до п. 12.6. Загальних умов, Позивач має право в односторонньому порядку припинити дію Договору, зокрема, у випадку, якщо Відповідач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі чи частково і строк виконання зобов'язання по сплаті перевищує 30 календарних днів.

Згідно з п. 12.7. Загальних умов, день, що вважатиметься датою припинення дії Договору, визначається Позивачем. У день припинення дії Договору Позивач надсилає Відповідачу письмове повідомлення про припинення дії Договору.

05 березня 2011р. Позивач з дотриманням вимог п. 12.7. Загальних умов надіслав Відповідачу нагадування про несплату лізингових платежів та Вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення Автомобіля та повідомлення про відмову від Договору про фінансовий лізинг № 00002061.

Таким чином, Відповідач був належним чином повідомлений про припинення Договору і про зверненні до нього вище зазначені вимоги.

Позивач виконав свої зобовязання за договором належним чином, передав майно Відповідачу та своєчасно виставляв рахунки до сплати, але Відповідач порушив умови договору, а саме лізингові платежі за користування майном сплачував неналежним чином і прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, обов'язок лізінгоодержувача по сплаті лізингових платежів визначено п. 2. З ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2. ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що Позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, передав майно Відповідачу та своєчасно виставляв рахунки до сплати, але відповідач лізингові платежі за користування майном сплачував неналежним чином і прострочення сплати становить більше тридцяти днів з дня настання строку платежу.

Відповідач зобов'язаний був повернути обєкт лізингу до 20.03.2011р., але вимоги Позивача добровільно не виконав, а повернув обєкт лізингу тільки в примусовому порядку 16.11.2011р., що підтверджується Постановою від 18.11.2011р. про закінчення виконавчого провадження відділу виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про примусове виконання виконавчого напису №1887 виданого 29.07.2011р. приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про повернення Відповідачем Позивачу обєкту лізингу.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку що Позивач правомірно звернувся до Господарського суду з позовною вимогою до Відповідача щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так, неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у відповідності зі ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 15 квітня 2011р. по 15 вересня 2011р. складає 60671, 85 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання відповідно до ст. 549 ЦК України При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачені штрафні санкції у вигляді штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк, а також пеня у розмірі 10% річних за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до п. 8.2.2. Договору встановлені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк, а також пеня у розмірі 10 % річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає його обґрунтованим сума пені за порушення зобов'язань за Договором, а саме через невиконання Відповідачем грошових зобовязань за Договором станом на 15 вересня 2011р. складає 1298, 00 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобовязання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1516, 79 грн. індекс інфляції та 389, 38 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Крім того, підлягають стягненню збитки, які завдані Позивачу у результаті порушення його цивільного права, на підставі п.п. 9.2, 13, 6 Загальних умов та на підставі п.4 ст. 611 ЦК України.

Відповідно до п. 9.2 Загальних умов, Лізінгоодержувач зобовязаний належним чином забезпечувати технічне обслуговування Обєкта лізингу, проводити всі необхідні ремонтні роботи, технічні огляди, а також здійснювати на постійній основі нагляд за бездоганним функціонуванням та екологічним станом обєкта лізингу у відповідності до загальних умов виробника. Лізінгоодержувач несе відповідність за всі збитки, заподіяні внаслідок невиконання своїх зобовязань незалежно від того, чи були вони спричинені Лізінгоодержувачем або третіми сторонами. Усі витрати повязані з технічним обслуговуванням та ремонтами обєкта лізингу, відповідно до даного пункту, покриваються в повній мірі.

Відповідно до п. 13.6 Загальних умов Лізінгоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені Порше Лізінг Україна у звязку з вилученням Обєкту лізингу.

Відповідно до п.4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, матеріалами справи підтверджується, що Позивачем були понесені витрати на вчинення виконавчого напису, порушення і здійснення виконавчого провадження, а також подання позову до суду, що складає суму витрат в розмірі 8849, 77 грн. (в прохальній частині позову Позивачем помилково зазначено суму 8371,35грн.)

Витрати в розмірі 8849, 77 грн. підтверджуються наступними документами:

-Договір №29/28-011 про надання колекторських послуг від 01.02.2011р.;

-Акт приймання-передачі від 12.07. 2011р. згідно до договору на суму 4385,00грн.;

-Платіжне доручення №8084 від 19.07.2011р. про сплату 4 385,00грн

-Платіжне доручення №10763 від 19.09.2011р. про сплату 3986,35грн.

-Дебетове повідомлення ПАТ «Креді Агріколь»про списання з рахунку Позивача 398,69грн. за отримання довідки про надходження від Відповідача платежів 01/SG (відповідно до податкового законодавства з рахунку Позивача було списано ПДВ в розмірі 20% від вартості послуг по видачі довідки 79,73грн).

Таким чином, Відповідач на підставі п. п. 9.2, 13.6 Загальних умов та відповідно до ст. 22, 611 ЦК України зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки в розмірі 8849, 77 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобан»(Куренівський пров., 17, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код: 25289183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна»(вул. Колекторна, 1, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код: 35571472) 60671 (шістдесят тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 85 коп. неустойки за користування автомобілем у відповідності до ст. 785 ЦК України, 1298 (одну тисячу двісті дев'яносто вісім) грн. 00 коп. пені, 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп. 3% річних, 1516 (одну тисячу пятсот шістнадцять) грн. 79 коп. індексу інфляції та 8849 (вісім тисяч вісімсот сорок девять) грн. 77 коп. збитків, 3510 (три тисячі пятсот десять) грн. 00 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 грн.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 11.01.2011р.