Рішення № 20752139, 27.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/52527.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житлосервіс»

Простягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 197102, 65грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. за дов.

Від відповідача ОСОБА_2. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на свою користь з відповідача Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житлосервіс»суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 181 018, 44 грн., 3% річних в розмірі 4 318, 65 грн., індексу інфляції в розмірі 11 765, 56 грн., що складає загальну заборгованість в розмірі 197102, 65грн.

В судовому засіданні від 22.11.2011р. Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив проти позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго»та Комунальним підприємством з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житлосервіс»був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1310007.

Згідно з п. п. 2.2.1. та 2.3.1. Договору, Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 Додатку 2 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 11 Додатка 2 до Договору Відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Проте свої зобов'язання за Договором Відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2010р. по 01.10.2011р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2011р. становить 181018, 44 грн. , що підтверджується відомостями обліку, табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Договір 14 грудня 2007 року №1310007 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування теплової енергії Відповідачем, а також існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту теплову енергії в розмірі 181018, 44 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 11 Додатку 2 до Договору відповідач повинен був сплачувати за спожиту теплову енергію у гарячій воді орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 181018, 44грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на наявність прострочення грошового зобовязання, позивач правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 4 318, 65 грн. 3% річних та 11765, 56 грн. індексу інфляції в розмірі, відповідно до ст. 625 ЦК України та розрахунку Позивача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житлосервіс»(вул. Дніпровська набережна, 25-Б, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код: 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(пл. І Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код: 00131305) суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 181018 (сто вісімдесят одну тисячу вісімнадцять) грн. 44 коп., 11765 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 56 коп. індексу інфляції, 4318 (чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 56 коп. 3% річних, 1971 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят одну) грн. 03 грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 03.01.2012р.