Рішення № 20751821, 15.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/194

15.12.11

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

До

Закритого акціонерного товариства «КСУМ»

Про

стягнення 519883,93 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача

від відповідача

Атаманенко О.П.

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії” до Закритого акціонерного товариства “КСУМ” про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за кредитним Договором № 172-Н/07 від 15.08.2007р., всього в сумі 519 883,93 грн.

Ухвалою від 11.10.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №2/194.

Від позивача 01.11.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.10.11р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 01.11.11р. в зв’язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 01.11.11р. розгляд справи було призначено на 06.12.2011р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.11.11р. в зв’язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Крім того, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність витребування від позивача нових доказів та пояснень по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між Закритим акціонерним товариством «БАНК НРБ», правонаступником якого є ЗАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого свою чергу є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», скорочена назва якого АТ «Сбербанк Росії», позивач у справі, та відповідачем у справі, 15.08.2007р. було укладено договір про відкриття кредитної лінії №172-Н/07.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, банк відкриває відповідачеві невідновлювальну кредитну лінію в національні валюті, що далі іменується «Кредитна лінія», надає відповідачеві кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору. Відповідач в свою чергу зобов’язується використати кредит за цільовим призначенням; своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в ст. 8 цього договору та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.08.2008р.) ліміт кредитної лінії складає:

- з часу укладення договору і по 14.03.08 –1262500,00 грн.;

- з 15.03.08 по 14.07.08 –42083,33 грн.;

- з 15.07.08 по 14.08.09 –1052083,35 грн.;

- з 15.08.09 по 14.07.10 –80929,49 грн.;

- з 15.07.10 по 12.08.10 –80929,49 грн.

Згідно з п. 1.4. Кредитного договору, останній день дії кредитної лінії –12.08.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.08.2008р.), відповідач зобов’язаний повернути банку кредит, наданий в межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого п. 1.2. договору, таким чином, щоб:

- станом на кожне 15 число, починаючи з 15 березня 2008р. і по 14 липня 2008р., загальна заборгованість за кредитною лінією зменшувалась на 42083,33 грн. ;

- станом на кожне 15 число, починаючи з 15 серпня 2009р. і по 14 липня 2010 року загальна заборгованість за кредитною лінією зменшувалась на 80929,49 грн.;

- станом на 15 липня 2010 року загальна заборгованість за кредитною лінією становила не більше 80929,47 грн.;

- станом на 13 серпня 2010 року загальної заборгованості за кредитною лінією не існувало.

Матеріалами справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити заборгованість за кредитним договором, що підтверджується повідомлення –вимогою № 5562/05/06-01-02 від 01.10.2008р.

В порушення вимог п. п. 1.1. , 1.3., 8.1 кредитного договору відповідач не здійснив погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів ( ч. 1 ст. 1056 ЦК України ).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом складає 16,5 річних.

Відповідно до п. 6.6. зазначеного договору ( в редакції додаткової угоди № 2 від 30.01.2009 р. до договору проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1-6.5 цього договору, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 ( трьох ) робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. При цьому:

проценти, нараховані за січень 2009 р., сплачуються в травні 2009 р. не пізніше перших 3 робочих днів;

проценти, нараховані за лютий 2009 р., сплачуються в червні 2009 р. не пізніше перших 3 робочих днів;

проценти, нараховані за березень 2009 р., сплачуються в липні 2009 р. не пізніше перших 3 робочих днів;

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 22.09.2011р. заборгованість відповідача за процентами становить 79473,33 грн.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 зазначеного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання за договором, що полягає у несплаті кредитних коштів та нарахованих процентів.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором, позичальник ( відповідач ) зобов’язаний сплачувати банку ( позивачу ) пеню:

за несвоєчасне повернення кредиту у строки, які визначено п. 8.1 цього договору в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня;

за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору –в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 611 зазначеного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, боржник зобов’язаний сплатити неустойку у відповідності до умов договору.

На підставі п. 10.1 договору, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією в розмірі 266741,84 грн. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією в розмірі 44469,81 грн.

Як вбачається з пояснень позивача, банк повністю підтримує та просить задовольнити заявлені позовні вимоги, що зазначені в позовній заяві, а саме: 519883,93 грн., яка складається з:

- частини заборгованості за кредитною лінією –129198,95 грн.;

- частини процентів за користування кредитною лінією –79473,33 грн.;

- частини пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією –266741,84 грн.;

- частини пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 44469,81 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “КСУМ” (03134, м. Київ, вул. Якутська, 7, код 23705016 ) на користь публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код 25959784 ) 129198 (сто двадцять дев’ять тисяч сто дев’яносто вісім) грн. 95 коп. –частину заборгованості за кредитною лінією, 79473 (сімдесят дев’ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 33 коп. – процентів за користування кредитною лінією, 266741 (двісті шістдесят шість тисяч сімсот сорок одна) грн. 84 коп. –пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 44469 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят дев’ять) грн. 81 коп. –пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 5198 (п’ять тисяч сто дев’яносто вісім) грн. 84 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

І.О. Домнічева

Повне рішення складено 20.12.2011р.