Рішення № 20751664, 11.01.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2012 Справа № 5008/1642/2011

18/5008/1642/2011 272/2012

За позовом Іноземне підприємство „Агровет Україна”, с. Велика Добронь, Ужгородський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІТО - АГРО”, с. Литвинівка, Вишгородський район, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Біо-Вет-Фарма”, с. Велика Добронь, Ужгородський район

про стягнення солідарно 136707, 21 грн.,

Суддя господарського суду Кривка В.П.

представники:

Позивача ОСОБА_1, довіреність від 05.11.2011 року;

Відповідачів 1, 2 не зявились;

СУТЬ СПОРУ: Іноземним підприємством „Агровет Україна”, с. Велика Добронь, Ужгородський район заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІТО - АГРО”, с. Литвинівка, Вишгородський район, Київська область та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Біо-Вет-Фарма”, с. Велика Добронь, Ужгородський район про стягнення солідарно 136707, 21 грн.

За клопотанням сторони по справі для надання додаткової можливості врегулювати спір в позасудовому порядку, справу розглянуто в термін, визначений відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України (а.с. 108).

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі узгоджених сторонами видаткових, товарно транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно матеріальних цінностей, а також укладених між Іноземним підприємством „Агровет Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІТО - АГРО” договорів поставки №2/Р-09 від 02.01.2009р. та №9/Р-09 від 28.11.2009р., позивачем здійснювалась поставка обумовленої продукції, повну оплату за яку відповідачем 1 здійснено не було, внаслідок чого, в останнього утворився борг, який позивач і просить стягнути. В якості забезпечення виконання зобовязань за договором поставки №9/Р-09 від 28.11.2009р., між Іноземним підприємством „Агровет Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біо-Вет-Фарма” було укладено договір поруки від 28.11.2009р., згідно якого відповідач 2 виступив майновим поручителем за зобовязаннями ТОВ „Агровет Трейд Україна” за вказаним договором поставки та взяв на себе зобовязання відповідати перед Кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником його зобовязань. У звязку з цим, покликаючись на умови закону та договорів, позивач звернувся до суду та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агровет Трейд Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Біо-Вет-Фарма” солідарно суму 136707, 21 грн., в тому числі 106620,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 13146,80 грн. пені, 5072,13 грн. три відсотки річних, 11867,48 грн. інфляційних втрат.

У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, покликаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Між тим, в підтвердження заявлених вимог до відповідача 2 витребувані судом належні докази виконання п. 4.1. договору поруки від 28.11.2009 року не подав. Одночасно інформував суд, що позивачем вчинялись заходи щодо врегулювання спору в позасудовому порядку, однак такого врегулювання спору досягнуто не було. Крім цього, на виконання вимог ухвали суду відповідачу 1 було надіслано розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків та розгорнута картка рахунку: 36.1.1 „Покупці гривні” 06.10.08-16.12.11: Організації Літо-Агро ТОВ, про що подав належні докази, проте відповідач 1 в установленому порядку на вказану кореспонденцію не відреагував.

Від відповідача 1 на адресу господарського суду надійшов письмовий відзив по суті спору, в якому проти задоволення позовних вимог частково заперечено та інформовано суд про важкий фінансовий стан товариства та припинення виробничої діяльності, при цьому, інформував суд про відсутність можливості забезпечити явку уповноваженого представника у судові засідання. В той же час, належних доказів в підтвердження викладених у відзиві на позов по суті спору заперечень не подав, не представлено такі докази і на вимоги суду вміщенні в ухвалах з розгляду даної справи.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи на адресу вказану позивачем, підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 02.11.2011 року, 17.11.2011 року, 06.12 2011 року та 20.12.2011 року надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з відміткою про отримання), незважаючи на це відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами докази та документи не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Під час судового розгляду даної справи за клопотанням позивача судом неодноразово розгляд справи відкладався для забезпечення можливості провести розгорнуту звірку взаєморозрахунків, а також врегулювання спору в позасудовому порядку, між тим розгорнутої звірки взаєморозрахунків сторонами проведено не було, в тому числі на вимоги вміщені в ухвалах суду, врегулювання спору в позасудовому порядку не досягнуто, тому суд вирішує спір по суті предявлених вимог за наявними матеріалами з урахуванням доводів та заперечень сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення

представника позивача,

суд встановив:

Згідно узгоджених сторонами накладних на відпуск продукції №АВ-0032 від 06.10.2008 року, №АВ-0033 від 06.10.2008р., №АВ-0055 від 14.11.2008р., №АВ-0058 від 05.12.2008р., №АВ-0071 від 24.12.2008р., а також товарно транспортної накладної серії ААК №1-10-08 від 06.10.2008 року та довіреностей серії НБК №718195/43, №718209/57, №718212/60, №718218/66 на отримання товарно-матеріальних цінностей, позивачем достовірно підтверджено відпуск та отримання ТОВ „ЛІТО - АГРО” продукції на загальну суму 91528,80 грн. у період з 06.10.2008 року по 24.12.2008 року (а.с.65-72).

Надалі 02 січня 2009 року та 28 листопада 2009 року між Іноземним підприємством „Агровет Україна” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІТО - АГРО” (Покупець) було укладено договори поставки №2/Р-09 та №9/Р-09. Відповідно до умов зазначених договорів Продавець зобовязується виготовити і поставити продукцію в кількості та асортименті передбаченими в специфікаціях на кожну окрему поставку, а Покупець прийняти та здійснити її оплату за цінами, передбаченими в специфікаціях (а.с. 15-17, 48-50).

Відповідно до п. 3.2 вказаних договорів загальна сума кожної поставки зазначається в специфікаціях за домовленістю сторін, а суму договору складає сума вартості всього товару, що постачається на умовах Договору та на протязі його дії. При цьому орієнтовна сума Договору №2/Р-09 від 02.01.2009р. становить 800000 грн. та Договору №9/Р-09 від 28.11.2009р. 2000000 грн. Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковому порядку та проводяться Покупцем на умовах 100 % оплати в термін 20 банківських днів з моменту поставки. Рахунки фактури на оплату товару надаються Продавцем - Покупцю разом зі специфікацією на кожну партію (п.4.2).

На виконання умов даних Договорів позивачем було поставлено відповідачу 1 обумовлений договорами товар на загальну суму 1 212 720,30 грн, що достовірно підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими сторонами специфікаціями, видатковими накладними та товарно транспортними накладними (а.с. 18-47,51-62).

В цілому за даними позивача (розгорнута картка рахунку: 36.1.1 „Покупці гривні” 06.10.08-16.12.11: Організації Літо-Агро ТОВ, а.с. 127-136), які відповідачем 1 в установленому порядку не спростовані та не заперечені, за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1304 249,10 грн., проте Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІТО - АГРО” оплата за поставлену продукцію здійснювалась не систематично та не в повному обсязі (загалом проведено оплат на загальну суму 1197 628,30 грн.), внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, яка становить суму 106620,80 грн. Вказані обставини також достовірно підтверджено предявленою позивачем листом - вимогою щодо оплати наявного боргу від 16.09.2011 року №159 (а.с. 97).

Таким чином, сума заборгованості за поставлений товар становить 106620,80 грн., належним чином доведена матеріалами справи, відповідачем в установленому порядку не спростована та не заперечена.

В якості забезпечення виконання зобовязань за даним договором, між Іноземним підприємством „Агровет Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біо-Вет-Фарма” було укладено договір поруки від 28.11.2009р., згідно якого відповідач 2 виступив майновим поручителем за зобовязаннями ТОВ „ЛІТО - АГРО” за договором поставки №9/Р-09 від 28.11.2009р. та взяв на себе зобовязання відповідати перед Кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником його зобовязань. При цьому сторони обумовили, що у разі невиконання Боржником своїх зобовязань за Основним договором Кредитор має право протягом 10 днів, але в будь якому випадку не пізніше 31.12.2010р. звернутися з вимогою про виконання таких зобовязань до Поручителя. У випадку якщо така вимога у встановлений даним пунктом строк не буде предявлена, порука вважатиметься припиненою (п. 4.1 договору поруки). Крім того, строк дії договору поруки відповідно до п. 6.1 його сторони визначили до 31.12.2010р. (а.с. 63-64).

У ході судового розгляду, суд неодноразово зобовязував позивача в підтвердження заявлених вимог до відповідача 2 надати належні докази виконання п. 4.1. договору поруки від 28.11.2009 року, проте заявник доказів предявлення вимоги до поручителя про виконання зобовязань не подав і такі в справі відсутні.

У відповідності до п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог до відповідача 2 слід відмовити повністю.

Поряд з цим, у відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. При цьому, згідно 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, заявлені вимоги до відповідача 1 належним чином доведені матеріалами справи (узгодженими сторонами: специфікаціями, видатковими накладними про поставку продукції, положеннями договорів поставки, предявленою вимогою щодо оплати поставленого товару, тощо), обумовлені положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 530, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, тому порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача 1 суми 106620,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Поряд з цим, у з вязку з простроченням виконання грошових зобовязань, позивачем проведено нарахування штрафних та фінансових санкцій і просить стягнути на його користь сум 5 072,13 грн. три відсотки річних, 11867,48 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені в зазначеній частині вимоги, обґрунтовані Законом, належним чином розраховані (розгорнутий розрахунок у матеріалах справи), тому підлягають до задоволення повністю.

У відповідності до п. 8.2 договорів поставки Покупець за порушення терміну розрахунків сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки від суми заборгованості. Покликаючись на вказані умови договору заявник провів нарахування та просить стягнути 13 146,80 грн. пені.

Між тим, з урахуванням доводів відповідача 1 викладених у письмовому відзиві на позов щодо скрутного фінансового становища товариства, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, який є предметом позову (нараховані до стягнення штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, реальність понесення яких позивачем у встановленому порядку не доведено), стягнення судом проведених відповідачем нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України, ступінь виконання відповідачем 1 своїх зобовязань за договором щодо оплати поставленого товару (сплачено понад 90%), керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми нарахованої позивачем суми - пені до 100 грн. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми в зазначеній частині слід відмовити.

Зменшуючи заявлений розмір неустойки суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, а також висловлену з даного приводу у ході судового розгляду уповноваженим представником позивача правову позицію по суті спору.

Доводи відповідача 1 викладені в письмовому відзиві по суті даного спору не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами в т.ч. на вимоги суду, спростовуються вищенаведеним та наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1 і становлять 1231,20 грн. держмита та 212,4 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 58, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІТО - АГРО”, Київська область, Вишгородський район, с. Литвинівка, вул. Червона Слобода, буд.1/Д (код ЄДРПОУ 33496844) на користь Іноземного підприємства „Агровет Україна”, с. Велика Добронь, Ужгородський район, вул. Меліораторів, 3 (код ЄДРПОУ 33176335) суму 123660 (Сто двадцять три тисячі шістсот шістдесят) грн. 41 коп., а також суму 1231 (Одна тисяча чотириста десять) грн. 20 коп. держмита та 212 (Двісті тридцять шість) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти суми позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Біо- Вет - Фарма”, с. Велика Добронь, Ужгородський район відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В звязку з оголошенням в судовому засіданні 11.01.2012 року лише вступної і резолютивної частини, повний текст рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 13.01.2012 року.

Суддя В.Кривка