Рішення № 20751598, 22.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.11 р. Справа № 13/183

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі Харькіна К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Золотий Урожай”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВаріантПріза”, м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості у розмірі 10500грн.00коп., 3% річних у розмірі 610грн.72коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 78 від 20.09.2011р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Золотий Урожай”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Варіант Пріза”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 10500грн.00коп., 3% річних у розмірі 610грн.72коп.

Ухвалою від 01.11.2011р. суд порушив провадження по справі, призначив до розгляду на 17.11.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором № 690 від 14.05.2009р.

Поясненнями № 879 від 01.1.2011р. позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 10500грн.00коп. та 3% річних у розмірі 609грн.03коп., надавши суду сам розрахунок.

Оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України позивач скористався своїм правом на зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд приймає заяву до уваги і розглядає остаточні вимоги позивача відносно стягнення 3% річних у розмірі 609грн.03коп.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 22.12.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 11808911 станом на 17.11.2011р., з якого вбачається, що місце місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Варіант Пріза”, ідентифікаційний код 36444076 значиться за адресою: 83056, м. Донецьк, вул. Рубцовська, будинок 38А. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”. Вся кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштовий конверт з ухвалою суду повернувся на адресу суду за відсутністю адресату.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи. тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою не проживає", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 22.12.2011р. представник позивача повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

14.05.2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецький хлібокомбінат” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Варіант Пріза” (покупець) був укладений договір поставки № 690, згідно з яким постачальник зобовязується по замовленню покупця передати йому у власність хлібобулочні вироби (продукцію), а покупцеь зобовзується прийняти та оплатити її в порядку та в строки, встановлені даним договором.

Відповідно п. 2.1 договору відвантаження продукції здійснюється згідно замовлення покупця.

Згідно п. 2.3 договору поставка продукції здійснюється протягом 24 годин з моменту подачі замовлення покупцем або згідно наданому графіку.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків - передоплата 100%, кожні 5 календарних днів, повністю за весь указаний період; кожні 10 календарних днів, повністю за весь указаний період (потрібне підкреслити). Як вбачається, у даному пункті сторони визначили наступний порядок - кожні 5 календарних днів, повністю за весь указаний період. Викладене також підтверджується оглянутим судом під час розгляду справи оригіналом договору.

Відповідно п. 9.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010р.

Крім того, п. 10.1 договору відповідно Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей”, встановлено матеріально відповідальних осіб покупця, а саме Шпакову Алену Олегівну.

Виконуючи умови договору, відповідач здійснив самовивіз продукції Відкритого акціонерного товариства „Донецький хлібокомбінат” за видатковими накладними № 30381789 від 01.09.2009р., № 30383681 від 07.09.2009р., № 30384661 від 10.09.2009р., № 30385001 від 11.09.2009р., № 30385296 від 12.09.2009р., № 30385591 від 13.09.2009р., № 30386232 від 15.09.2009р., № 30386561 від 16.09.2009р., № 30387505 від 19.09.2009р., № 30387795 від 20.09.2009р., № 30388116 від 21.09.2009р., № 30388452 від 22.09.2009р., № 30388780 від 23.09.2009р., № 30389111 від 24.09.2009р., № 30389441 від 25.09.2009р., № 30389766 від 26.09.2009р., № 30390395 від 28.09.2009р., № 30390403 від 28.09.2009р., № 30391068 від 30.09.2009р., № 30391390 від 01.10.2009р., № 30392037 від 03.10.2009р., № 30392665 від 05.10.2009р., № 30392322 від 04.10.2009р., № 30393980 від 09.10.2009р. № 30394589 від 11.10.2009р., № 30395578 від 14.10.2009р., № 30396230 від 16.10.2009р., № 30396557 від 17.10.2009р., № 30397485 від 20.10.2009р., № 30398139 від 22.10.2009р., № 30400057 від 28.10.2009р., № 30400709 від 30.10.2009р., № 30400392 від 29.10.2009р., № 30399730 від 27.10.2009р., № 30399403 від 26.10.2009р., № 30399070 від 25.10.2009р., № 30398777 від 24.10.2009р., № 30398449 від 23.10.2009р., № 30391713 від 02.10.2009р., № 30393005 від 06.10.2009р., № 30393322 від 07.10.2009р., № 30393659 від 08.10.2009р., № 30394310 від 10.10.2009р., № 30394912 від 12.10.2009р., № 30395908 від 15.10.2009р., № 30396837 від 18.10.2009р., № 30397154 від 19.10.2009р., № 30397810 від 21.10.2009р., всього відповідачем був відвантажений товар загальною вартістю 10554грн.72коп.

В подальшому 03.10.2011р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецький хлібокомбінат” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий урожай” (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 150, за якими в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору, і стає кредитором за Договором № 690 від 14.05.2009р. між ВАТ «Донецький хлібокомбінат” та ТОВ „Варіант - Пріза”.

Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобовязаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1.2 договору одним із обовязків Первісного кредитора є не пізніше пяти робочих днів після набуття чинності цим Договором сповістити боржника про укладання цього договору.

У якості доказів направлення боржнику повідомлення про заміну кредитора № 672 від 24.10.2011р. до матеріалів позову позивачем долучена належним чином засвідчена копія списку направляємої кореспонденції, який датований 26.10.2011р.

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобовязанні визначаються приписами ст.ст. 512-519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ч. 1 ст. 518 ЦК України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Жодних доказів на підтвердження наявності заперечень Боржника стосовно вимог Нового кредитора суду не представлено.

Так, позивач посилається у позові на те, що відповідач отримавши товар належним чином не виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 10500грн.00коп.

За доводами позивача відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору та добровільне погашення суми боргу за отриманий товар, заборгованість не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимоги позивача на підставі договору про відступлення права вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 10500грн.00коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 690 від 14.05.2009р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 609грн.03коп.

Договір № 690 від 14.05.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного договору № 690 від 14.05.2009р. у ВАТ „Донецький хлібокомбінат” виник обовязок передати товар, а у відповідача (покупця) прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, на виконання умов зазначеного договору поставки первісним кредитором була здійснена поставка товару загальною вартістю 10554грн.72коп., як вбачається із наявних в матеріалах справи накладних вантажоотримувачем є ТОВ „Варіант Пріза” № 1674, спосіб перевезення самовивоз, зазначене прізвище водія, номер авто. Продукція отримана без будь-яких заперечень та зауважень. Викладені обставини не спростовані відповідачем, крім того здійснюючи оплату продукції відповідач фактично підтвердив факт отримання продукції від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу саме на виконання договору № 690 від 14.05.2009р. суд робить виходячи з того, що вид товар, обумовлений сторонами в п. 1.1 договору, а саме хлібобулочні вироби і був поставлений відповідачу за видатковими накладними; в спірних товарно транспортних накладних в графі „Вантажоодержувач” вказано код ТОВ „Варіант Пріза” № 1674, що відповідає коду покупця, зазначеному у самому договорі.

Письмовими поясненнями б/н від 22.12.2011р. позивач зазначив, що між ВАТ „Донецький хлібокомбінат” та ТОВ „Варіант Пріза” укладено лише договір № 690 від 14.05.2009р., інших договорів між сторонами не укладалось.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання первісний кредитор виконав у відповідності з умовами договору № 690 від 14.05.2009р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов договору, сторони в п. 5.1 договору передбачили, що розрахунки за продукцію здійснюється кожні 5 календарних днів, повністю за весь вказаний період.

З огляду на довготривалі господарські відносини з поставок, враховуючи те, що відповідачем здійснювалися платежі без посилань на конкретні накладні, позивачем були зараховані оплати в рахунок погашення вартості попередніх, раніше здійснених поставок, внаслідок чого в рахунок погашення спірної накладної № 30381789 від 01.09.2009р. була врахована лише сума в розмірі 54грн.72коп., інші спірні накладні відповідно до бухгалтерського обліку позивача залишилися несплаченими.

Враховуючи, що остання поставка товару відбулася ще 21.10.2009р. за накладною № 30397810, то з урахуванням погоджених сторонами у п. 5.1 договору строків оплати, строк оплати по всім накладним наступив та почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати вартості отриманого товару в розмірі 10500грн.00коп.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами звірки взаємних розрахунків між ВАТ „Донецький хлібокомбінат” та ТОВ „Варіант Пріза”, які підписаними та скріпленими печатками обох сторін, згідно з якими станом на 01.09.2009р. за відповідачем значилась заборгованість у розмірі 5018грн.79коп., станом на 01.10.2009р. сума боргу складає 6605грн.19коп., станом на 01.01.2010р. сума заборгованості відповідача на користь позивача становить 10500грн.26коп.

Заявлена сума боргу підтверджується також наявною в матеріалах справи довідкою № 814 від 16.11.2011р. за підписами директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Золотий Урожай”, м. Донецьк.

Докази погашення боргу в сумі 10500грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого вимоги про стягнення заборгованість у розмірі 10500грн.00коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача також 3% річних у сумі 609грн.03коп., які нараховані на суму боргу по кожній накладній окремо, в матеріалах справи наявний остаточний розрахунок.

Дослідивши розрахунок, суд встановив, що періоди нарахування за кожною спірною накладною обрані позивачем вірно, з урахуванням передбачених п. 5.1. договору № 690 від 14.05.2009р. строків оплати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, заявлена позивачем сума в розмірі 609грн.03 коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлені періоди, внаслідок чого заявлена позивачем сума 3% річних підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із резолютивної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 10500грн.00коп. та 3% річних у сумі 610грн.72коп. Таким чином, загальна сума заявлених позовних вимог становить 11110грн.72коп. Заявлена позивачем вимога носить майновий характер, оскільки полягає в зобовязанні повернути саме грошові кошти.

На час звернення позивача до суду із позовної заяви, матеріали якої надійшли до господарського суду Донецької області 31.10.2011р., про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії суду, діяв Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93, відповідно підпункту “а” пункту 2 статті 3 якого із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 11110грн. 72коп. Проте позивачем платіжним дорученням № 3405 від 201.0.2011р. в порушення зазначених норм законодавства сплачене державне мито в розмірі 105грн.00коп., замість встановленої законодавством ставки 1 відсотки ціни позову, що дорівнює 111грн.11коп., отже в меншому розмірі ніж передбачено.

Враховуючи викладене, недоплачене позивачем державне мито в розмірі 6грн.11коп. покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Золотий Урожай”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Варіант Пріза”, м. Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 10500грн.00коп., 3% річних у розмірі 609грн.03коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Варіант Пріза” (юридична адреса: 83056, м. Донецьк, вул. Рубцовська, будинок 38А, код ЄДРПОУ 36444076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Золотий Урожай” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, проспект Лагутенка, будинок 13, кабінет 30, код ЄДРПОУ 36888079) суму основного боргу в розмірі 10500грн.00коп. та 3% річних у розмірі 609грн.03коп., витрати на оплату державного мита в сумі 111грн.11коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 22.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >