Рішення № 20751295, 10.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

10.01.2012Справа №5002-7/4714-2011

За позовом Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (вул. Горького, буд. 14, м. Феодосія, 98100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 36198791)

До відповідача Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (вул. Горького, буд. 14, м. Феодосія, 98100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 01125577)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (вул. Горького, буд. 14, м. Феодосія, 98100, АР Крим, Україна)

Про стягнення 296013,32 грн

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача .Шаповал В. В. голова, паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_3 предст., дов. б/н від 09.11.2011р.

Від відповідача ОСОБА_4, предст., дов. №3561/18/01-49 від 23.12.2011 р.

Третя особа Щербак С. В., голова, протокол №1 від 28.07.2009 р.

Сутьспору: Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» звернулася до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт», в якій просить суд:

-визнати Первинну професійну спілка робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» стороною діючого до теперішнього часу Колективного договору Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» на 2006-2009 рр. з усіма правами та обовязками, передбаченими Колективним договором;

-стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 296013,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2010 р. на Установчих зборах працівників Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» було прийнято рішення про створення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» та затвердження Статуту профспілки, внаслідок чого вона набула права юридичної особи. Після цього профспілка листом від 05.02.2010 р. повідомила про її створення адміністрацію ДП «Феодосійський морський торговельний порт» та про приєднання до Колективного договору порту на 2006-2009 рр. з усіма правами та обовязками, передбаченими цим документом. Відповідь на цей лист відповідачем направлена не була, у звязку з чим, згідно з Додатком №7 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими обєднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профобєднаннями на 2008-2009 рр., яка діяла протягом 2010 року, профспілка вважається такою, що приєдналася до колективного договору. Позивач зазначає, що згідно з п. 8.2.10 Колективного договору роботодавець відраховує профкому кошти у розмірі не менше 5% від фонд оплати праці щомісячно на культурно-масову, культурну і оздоровчу роботу, проте відповідач до теперішнього часу жодного перерахування не здійснив, розмір заборгованості дорівнює 296013,32 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» не є стороною Колективного договору та не має законних підстав на приєднання до нього, а посилання позивача на Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими обєднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профобєднаннями на 2008-2009 рр. вважає непереконливими, оскільки вказаний документ носить рекомендаційний, а не обовязковий характер, та наразі втратив свою силу.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.11.2011 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт»

В процесі розгляду справи позивачем була подана заява про уточнення своїх вимог, згідно якої він просить суд:

-визнати Первинну професійну спілка робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» стороною Колективного договору Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» на 2006-2009рр. з усіма правами та обовязками передбаченими Колективним договором, з 20 лютого 2010 року;

-стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 296013,32 грн.

Надані уточнення були прийняті судом до розгляду.

Третя особа проти позову заперечувала та просила суд припинити провадження у справі.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 29.11.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

03.02.2010 р. на Установчих зборах працівників Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» було прийнято рішення про створення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» та затвердження Статуту профспілки.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Легалізація всеукраїнських профспілок, їх об'єднань здійснюється Міністерством юстиції України, інших профспілок, їх об'єднань - відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення) управліннями юстиції.

Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань.

На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.

При цьому, профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення).

Таким чином, Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» з моменту затвердження Статуту, тобто з 03.02.2010 р., набула статусу юридичної особи.

Крім того, Статут позивача містить вказівку про легалізацію профспілки, а в матеріалах справи наявне відповідне свідоцтво про легалізацію №249/259 від 21.10.2010 р., видане Феодосійським міським управлінням юстиції АР Крим.

Матеріали справи свідчать, що на момент створення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» на Державному підприємстві «Феодосійський морський торговельний порт» вже існувала профспілкова організація Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт». При цьому, між профспілкою та відповідачем 01.12.2006 р. був укладений Колективний договір на 2006-2009 роки, який діє і на теперішній час.

Листом від 05.02.2010 р. голова Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» заявив роботодавцеві (відповідачу) про створення нової профспілкової організації та повідомив про приєднання до колективного договору з усіма правами, передбаченими для членів профспілки, та прийняттям всіх обовязків, передбачених умовами колективного договору. В цьому листі позивач також повідомив відповідачеві про необхідність виконання ним пункту 8.2.10 Колективного договору щодо щомісячного перерахування коштів від фонду оплати праці на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи.

Аналогічна інформація була викладена в листі позивача №1/11 від 03.11.2010 р., який був отриманий відповідачем 03.11.2010 р., про що свідчить напис про реєстрацію вхідної кореспонденції за номером 284 в нижньому правому кутку листа (т. ІІ, а. с. 14). Крім того, такі самі вимоги викладалися позивачем в подальшому в листах №2/11 від 17.11.2010 р., №1/12 від 03.12.2010 р.

Залишення відповідачем без задоволення вказаних звернень стало підставою для звернення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» з позовом у цій справі.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Відповідно до статті 9 цього Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Суд звертає увагу на те, що 15.04.2008 р. між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008 - 2009 роки була укладена Генеральна угода, яка діяла до 09.11.2010 р. дати укладення нової Генеральної угоди.

В Додатку 7 до цієї Генеральної угоди був викладений Порядок приєднання до Угоди.

За вказаним Порядком після прийняття рішення виборним органом всеукраїнської профспілки, їх об'єднань (далі - профспілка) чи всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців відповідних рівня та статусу (далі - організація роботодавців) про приєднання до Угоди надсилається заява про приєднання із зобов'язаннями виконувати положення Угоди до відповідної Сторони, а у разі організацій роботодавців - до частини Сторони власників, яка представляє всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, які є суб'єктами Угоди.

Сторона, а у разі для організацій роботодавців - частина Сторони власників, яку представляють всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, які є суб'єктами Угоди, протягом 15 днів після надходження заяви розглядають питання про приєднання профспілки або організації роботодавців до Угоди.

Рішення оформляється відповідним протоколом і набирає чинності з дня його прийняття.

Якщо протягом 15 днів Сторона, а у разі організацій роботодавців - частина Сторони власників, яка представляє всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, які є суб'єктами Угоди, не розглянула питання про приєднання, то профспілка, організація роботодавців вважається такою, що приєдналася до Угоди.

Рішення про приєднання до Угоди протягом 10 днів після його прийняття надсилається іншій Стороні.

Профспілка або організація роботодавців після приєднання до Угоди отримує всі права і обов'язки, визначені Угодою.

Профспілкам чи організаціям роботодавців відповідного рівня не може бути відмовлено в приєднанні до Угоди, якщо не буде документально підтверджено їх протидію виконанню Угоди.

Інформація про приєднання профспілки чи організації роботодавців до Угоди публікується у засобах масової інформації та розміщується на офіційних веб-сайтах Сторін.

Цей порядок може застосовуватися під час приєднання профспілок та організацій роботодавців відповідного рівня до галузевих і регіональних угод і може бути застосований під час приєднання первинних профспілкових організацій до колективного договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідна заява про приєднання Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» до Колективного договору на 2006-2009 роки була викладена позивачем в листах від 05.02.2010 р. та від 03.11.2010 р. №1/11, причому на останньому міститься помітка про його отримання відповідачем. Вказані заяві були зроблені під час дії Генеральної угоди від 15.04.2008 р.

При цьому, твердження відповідача, що норми Генеральної угоди носять рекомендаційний, а не обовязків характер, не є переконливими з огляду на наступне.

Так, відповідно до вказаної вище частини 1 статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Крім того, в розділі «Загальні положення» цієї угоди зазначено, що положення Угоди діють безпосередньо на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, є обов'язковими для застосування під час укладання угод іншого рівня та колективних договорів як мінімальні гарантії.

При цьому, згідно Додатку 2 до Угоди Професійна спілка робітників морського транспорту України входить до Переліку всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань - суб'єктів Генеральної угоди на 2008 - 2009 роки.

Таким чином, положення Генеральної угоди від 15.04.2008 р. підлягають обовязковому застосуванню у спірних правовідносинах.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача на те, що вказана Генеральна угода на теперішній час втратила силу. Так, слід зазначити, що в рішенні № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України розяснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, відносини між сторонами мають регулюватися тими нормами, які існували на час їх виникнення.

За таких обставин, враховуючи, що заяви від 05.02.2010 р. та від 03.11.2010 р. №1/11 про приєднання до існуючого колективного договору були зроблені позивачем під час дії Генеральної угоди від 15.04.2008 р., а відповідь на них у встановлені строки від роботодавця не надійшла, суд приходить до висновку, що Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» є такою, що приєдналася до колективного договору Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» на 2006-2009 рр.

У той же час, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Крім того, ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В свою чергу, способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Отже, позивачем не було взято до уваги, що серед способів захисту прав чи інтересів осіб, визначених у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, не передбачено такого способу, як визнання особи стороною за договором, а отже, суд констатує, що позивач реалізував свій намір захистити порушене право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вищий господарський суд України в п. 14 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» N 01-8/344 від 11.04.2005 р. (зі змінами та доповненнями) зазначив, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Таким чином, в частині вимог про визнання Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» стороною Колективного договору Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» на 2006-2009рр. з усіма правами та обовязками передбаченими Колективним договором, з 20 лютого 2010 року, в позові слід відмовити. Проте, наведене не спростовує той факт, що позивач у справі на теперішній час вважається стороною за цим колективним договором.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації. Аналогічна норма закріплена в статті 249 Кодексу законів про працю України.

Статтею 44 цього Закону визначено, що роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань. Така саме норма міститься в статті 250 КЗпП України.

Враховуючи, що позивач у справі приєднався до Колективного договору Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» на 2006-2009 рр., застосуванню у даній ситуації підлягають саме його положення.

Відповідно до пункту 8.2.10 цього Колективного договору роботодавець відраховує профкому кошти в сумі не менше 5% від фонду оплати праці щомісячно на проведення в трудовому колективі культурно-масової, фізкультурної і оздоровчої роботи.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Отже, на відповідача покладений обовязок по виконанню вищевказаного пункту 8.2.10 цього Колективного договору у тому числі і по відношенню до позивача.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» з вимогою про виконання пункту 8.2.10 цього Колективного договору щодо перерахування коштів, проте вказані звернення були залишені відповідачем поза увагою.

З наявної в матеріалах справи довідки Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» №354 від 10.11.2011 р. (т. ІІ, а. с. 39) вбачається, що фонд оплати праці, з яких бралися профспілкові внески з лютого 2010 року по вересень 2011 року, складає 5920266,25 грн. Така сама сума вказана в довідці №378 від 28.11.2011 р. (т. ІІ, а. с. 92). Звідси, 5% від цієї суми дорівнює 296013,31 грн.

У той же час, суд звертає увагу на те, що на теперішній час на Державному підприємстві «Феодосійський морський торговельний порт» існує дві профспілкові організації: Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» і Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт».

При цьому, в Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та Колективному договорі не вказано як саме мають розподілятися роботодавцем внески у разі наявності на підприємстві кількох профспілок, у звязку з чим, приймаючи до уваги закріплені в статті 10 Закону положення про рівність профспілок, суд дійшов висновку, що у даному випадку, враховуючи існування двох профспілок, позивач у справі має право на отримання лише половини від закріпленої в пункті 8.2.10 Колективного договору суми внесків 2,5% від фонду оплати праці, тобто 148006,66 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів перерахування позивачеві внесків в сумі 148006,66 грн., суд вважає, що позов Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» про примусове стягнення суми внесків підлягає задоволенню в цьому розмірі.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (вул. Горького, буд. 14, м. Феодосія, 98100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 01125577) на користь Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» (вул. Горького, буд. 14, м. Феодосія, 98100, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 36198791) грошові кошти в сумі 148006,66 грн, 1480,07 грн. державного мита та 118,00 грн. судового збору.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 13.01.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.