Постанова № 20751195, 11.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"11" січня 2012 р. Справа № 19/84/2011(6/327) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддівМачульського Г.М.,

Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції в Луганській області

на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від31.10.2011р.

у справі№19/84/2011(6/327)

Господарського судуЛуганської області

за позовомДержавної екологічної інспекції в Луганській області

доДержавного підприємства "Свердловантрацит"

треті особи1.          Головне управління Державного казначейства України у Луганській області

2.          Луганська обласна рада

3.          Свердловська міська рада

провідшкодування збитків, - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція в Луганській області (далі - позивач) просила суд стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" (далі - відповідач) збитки у розмірі 4166958,28 грн. на користь держави на балансовий рахунок спеціального фонду місцевого бюджету, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що збитки у вказаному розмірі заподіяні порушенням природоохоронного законодавства.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Луганської області від 05.07.2011р. (суддя Косенко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя М'ясищев А.М., судді Будко Н.В., Москальова І.В.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь держави 474,97 грн. на балансовий рахунок спеціального фонду місцевого бюджету м. Свердловськ та розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині, та постанову суду апеляційної інстанції посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач у касаційній скарзі свою вимогу частково скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з нього державного мита мотивує тим, що судами порушені приписи пункту 27 статті 4 Декрету кабінету Міністрів України "Про державне мито", відповідно до якого позивачі - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, підприємства Укрзалізниці, що здійснюють захист лісонасаджень, органи рибоохорони - у справах стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів, звільнялись від сплати державного мита.

Разом з тим, такі доводи є незаконними, а відтак і необґрунтованими, оскільки частиною 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Таким чином у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення у касаційному порядку здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Аналогічну правову позицію викладено у Роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" із відповідними змінами (п.6.4).

Отже, оскільки чинне законодавство містить обставини щодо звільнення позивача від сплати державного мита, проте, поряд з цим встановлює правило, за яким господарський суд відшкодовує стороні, на користь якої відбулося рішення, мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита, судові рішення у цій частині є законними.

Разом з тим, однією з підстав для направлення Вищим господарським судом України справи в частині на новий розгляд було те, що судами було порушено вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", що діяв на момент винесення рішення судом першої інстанції, щодо розподілу між бюджетами збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України передбачена обов'язковість вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, при новому розгляді.

Останнім рішенням господарського суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, шкоду в розмірі 474,97 грн., заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища було стягнуто на корись держави.

Разом з тим, у статті 4 п.35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч.2 ст.20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №31 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Оскільки відповідно до приписів статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, як держава Україна, так і територіальні громади, та інші суб'єкти публічного права (ч.2), а згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада м. Свердловськ є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, розподіл стягнутих збитків мав здійснюватись у відповідності з наведеними нормами права.

Таким чином, суд першої інстанції, не додержавшись вказівок, викладених в постанові суду касаційної інстанції, не здійснив розподіл стягнутих збитків, завданих навколишньому природному середовищу, згідно бюджетного законодавства, та стягнув їх на користь лише держави. Суд апеляційної інстанції вказаних порушень не усунув.

Відповідно до приписів статті 11110 ч.1 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищевказане, з урахуванням приписів статті 11112 цього кодексу, є підставою для зміни судових рішень в частині стягнення збитків оскільки останні підлягають стягненню як на корись Держави Україна у вказаній вище частині, так і на користь міської ради, на балансовий рахунок спеціального фонду.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.1, 5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Луганській області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі Господарського суду Луганської області №19/84/2011(6/327) та рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2011р. змінити, абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 05.07.2011р. викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит", Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, б.1. код 32355669 на користь держави Україна та міської ради м. Свердловськ 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 97 коп., збитків, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.".

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський          

                              Л.І. Рогач