Ухвала суду № 2075102, 12.08.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

       Справа № 22-а-4206/08 р.                                     Головуючий  у  1 інстанції Усатенко І.В.

           Суддя-доповідач Романчук О.М.                                           

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2008 року.                                                                               м. Київ.

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                                     Романчук О.М.,

Суддів:                                                                               Усенко В.Г.,                                                                                                                           Бистрик Г.М.,                      

при секретарі:                                                                    Ткачук О.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Господарського суду м. Києва від 11 травня 2007 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області про визнання нечинними  та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 травня 2007 року позовні вимоги задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення №0013811501/2 від 25 грудня 2006 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку філії Дочірньої компанії «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» за результатами якої було складено акт від 01.09.2006 року № 99/15-010/00153146 .

11.09.2006 року відповідачемвідповідно до акту перевірки від 01.09.2006 року  було прийнято податкове повідомлення рішення № 0013811501/0, яким було визначено за позивачем податкове зобов`язання у вигляді штрафу у сумі 119611, 86 грн.

В результаті адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення- рішення №  0013811501/1 від 04.10.2006 року та № 0013811501/2 від 25.12.2006 року.

Відповідно до п. 6.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Далі- Закон) - податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Оскільки, Державною податковою інспекцією в Харківській області було прийнято рішення № 4545/10/25-010 від 15.12.2006 року, яким скасовувались податкові повідомлення – рішення № 0013811501/0 від 11.09.2006 року та №  0013811501/1 від 04.10.2006 року у частині застосування штрафних санкцій на суму 50055, 85 грн,то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0013811501/0 від 11.09.2006 року та №  0013811501/1 від 04.10.2006 року вважаються відкликаними.

Так, п.п. 15.1.1. п.15.1. ст. 15 Закону визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.   Жоден із випадків визначених п.п. 15.1.2. п.15.1. ст. 15 Закону не мали місця.

Статтею 1 Закону визначено такі поняття як «податкове зобов'язання», «податковий борг (недоїмка)» та «штрафна санкція (штраф)». Так,  податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;  податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

На підставі правового аналізу вищенаведених понять та співставляючи їх з вимогами п.п. 15.1.1. п.15.1. ст. 15 Закону, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що  штрафні санкції входять у загальну суму податкових зобов`язань, які підлягають сплаті платником подаків, а тому підпадають під вимоги визначені п.п. 15.1.1. п.15.1. ст. 15 Закону.  Отже, сплинули терміни для застосування штрафних санкцій до позивача за податковими зобов`язаннями по сплаті штрафу за період до 01.04.2001 року та з 20.04.2001 року по 26.02.2003року.

Також, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про неврахування відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлен- рішень, норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (Далі- Закон № 2)

Так, відповідно до ст 1 Закону № 2 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з п. 4 ст. 12 Закону визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача господарським судом м. Києва в період з 14.08.2001 року по 14.03.2006 року неодноразово відкривалася процедура банкрутства та вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів.

А тому, застосування до позивача штрафних санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суперечить вимогам Закону № 2.

Крім того, судом першої інстанції правильно застосовані норми Господарського кодексу України щодо строків застосування господарсько-адміністративних санкцій.

Таким чином, суд дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

            Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову Господарського суду м. Києва від 11 травня 2007 року залишити без змін.

На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову Господарського суду м. Києва від 11 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ                           

Головуючий:

Судді: