Постанова № 20747284, 12.01.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

12.01.2012

Постанова

Іменем України

10.01.2012 р. справа №7/264

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівДонця О.Є.

Колядко Т.М., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.

за участю представників: від позивача: ОСОБА_5-за довіреністю №б/н від 02.02.2011р. Барсуков Ю.О.- протокол №18/01/02 від 18.01.2002 р.-директор колективного підприємства «УМПС»

від відповідача:ОСОБА_7-за довіреністю №5 від 17.02.2011 р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуПриватної виробничо-комерційної фірми «Санава», м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від09.12.2010 р.

по справі№ 7/264(суддя Бойко І.А.)

за позовомКолективного підприємства «УПМС», м. Макіївка

до Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава», м. Донецьк

простягнення 253875 грн. 13 коп. В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 р. Колективне підприємство «УПМС», м. Макіївка, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава», м. Донецьк, про стягнення з відповідача 253875,13 грн., з яких 239669,00грн. борг за поставлений товар, 4793,38грн. індекс інфляції, 1201,63грн. 3% річних, 8211,12грн. суми пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.10 р. позовні вимоги Колективного підприємства «УПМС», м. Макіївка, - задоволені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.10 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава», м. Донецьк, залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. у справі № 7/264 рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2010 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. скасовані. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

12 листопада 2010 року позивачем було подано до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог (вих. № 12/38 від 08.11.2010 року), відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлене за договором поставки № 4 від 29.01.2009 року дизельне пальне в сумі 235149 грн.00коп., пеню в сумі 24006 грн.72 коп., 3% річних в сумі 7677 грн. 42 коп., індекс інфляції в сумі 28707 грн. 46 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2010 р. по справі № 7/264 (суддяБойко І.А.) за результатами нового розгляду позовні вимоги Колективного підприємства «УПМС», м. Макіївка, до Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава», м. Донецьк, задоволені повністю.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2010 р. по справі № 7/264 не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010 р. по справі № 7/264 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Колективного підприємства «УПМС», м. Макіївка.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що рішення господарського суду побудовано на неналежних і неприпустимих доказах та було прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що доводячи отримання відповідачем палива через осіб, зазначених у «реєстрах отримання дизельного палива»до накладних №РН-00000098 від 20.07.2009 р., №РН-0000142 від 22.09.2009 р., позивач повинен був надати довіреності на цих осіб, які відповідно до вимог вищевказаної Інструкції мали залишитись у позивача. На це відповідач звертав увагу суду, та просив їх витребувати, однак судом першої інстанції було відмовлено у витребуванні доказів.

Також, апелянтом в апеляційній скарзі зазначено, що місцевий господарський суд не спростував зауваження Вищого господарського суду України про те, що умовами спірного договору не передбачено відпуск палива по талонах відповідача. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності заборгованості саме за договором сформовано на неналежних доказах, безпідставних припущеннях, а також недоведеність розміру грошового зобов»язання, начебто порушеного за договором, не дає суду законних підстав нарахувати штрафні санкції, встановлені договором.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2011 року відповідно до п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі №7/264 зупинено у звязку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково - дослідному інституту судових експертиз (вул. Дубравна, 1 “б”, м.Донецьк, 83087).

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

- чи відображено в бухгалтерському обліку виробничо-комерційної фірми „Санава” отримання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) від колективного підприємства „УПМС” за договором поставки №4 від 29.01.2009 року та на підставі яких первинних документів ( видаткові накладні, талони на отримання ПММ)?

- на яку суму отримано ПММ від колективного підприємства „УПМС” виробничо-комерційною фірмою „Санава” за період з липня по вересень 2009 року?

- чи відображено ці господарські операції в податковому обліку виробничо-комерційної фірми „Санава”?

- чи є дебіторська заборгованість у колективного підприємства „УПМС” станом на 18.06.2010 року, з фінансово-господарських взаємовідносин згідно договору поставки №4 від 29.01.2009 року з виробничо-комерційною фірмою „Санава”? Якщо є, то на яку суму?

Експерти попереджені про кримінальну відповідальність, встановлену ст.ст. 384,385 Кримінального кодексу України.

У зв'язку з тим, що Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 7/264 разом з висновком судово-економічної експертизи до Донецького апеляційного господарського суду, ухвалою від 17.10.2011 року по справі № 7/264 апеляційне провадження за даною справою поновлено.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.12 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є. (головуючий) Колядко Т.М., Скакун О.А.

Представники позивача у судовому засіданні 10.01.12 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.01.12 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010 р. по справі № 7/264 та прийнятті нового рішення, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, представником відповідача було заявлено клопотання про витребування у Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Головного Управління МВС України в Донецькій області засвідчену копію висновку експертного дослідження №75 від 21.02.2011р., здійсненого по кримінальній справі за фактом підроблення документів ПВКФ «Санава».

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2009 року Колективним підприємством „УПМС” (далі-Постачальник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою „Санава” (далі-Покупець) укладено договір поставки № 4 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязався поставити Покупцю, а Покупець отримати та оплатити ПММ (бензин, дизельне пальне, масло моторне) - товар.

Згідно із п.1.3 Договору, оплата проводиться на розрахунковий рахунок Постачальника у день отримання товару.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна товару договірна, згідно рахунку-фактуру.

Відповідно до п.1.4 вищезазначеного Договору, Товар передається Покупцю від Постачальника по накладним, які є невідємною частиною цього договору.

Також, у п. 3.1 Договору сторони домовились, що передача (прийом-здача) товару здійснюється на АЗС Покупця по супровідним документам, за адресою: 86141, м. Макіївка, вул. ХХ партзїзду, споруда 2.

Згідно із п. 5.1 Договору, термін дії договору до 31.12.2009 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 181 Господарського кодексу України, регулюється загальний порядок укладення господарських договорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

З матеріалів справи вбачається, що сторони в Договорі узгодили такі істотні умови договору як предмет, ціна, строк дії Договору. Вищезазначений Договір Покупцем підписаний без протоколу розбіжностей, таким чином останній погодився з усіма умовами та підписання спірного Договору за викладеними в ньому умовами здійснювалися за вільним вибором сторін.

На виконання умов вищевказаного Договору позивач за видатковими накладними № РН-0000132 від 07.09.2009, № РН-0000098 від 20.07.2009, № РН-0000106 від 15.07.2009, № РН-0000110 від 27.07.2009, № РН-0000112 від 06.08.2009, № РН-0000153 від 28.09.2009, № РН-0000142 від 22.09.2009 поставив відповідачу дизельне пальне на загальну суму 315799 грн., виставив рахунки-фактури на оплату № СФ-0000132 від 07.09.2009, № СФ-0000098 від 20.07.2009, № СФ-0000106 від 15.07.2009, № СФ-0000110 від 27.07.2009, № СФ-0000112 від 06.08.2009, № СФ-0000153 від 28.09.2009, № СФ-0000142 від 22.09.2009 та виписав на зазначені поставки податкові накладні № 132 від 07.09.2009, № 98 від 20.07.2009, № 106 від 15.07.2009, № 110 від 27.07.2009, № 121 від 06.08.2009, № 153 від 28.09.2009, № 142 від 22.09.2009.

Як свідчать матеріали справи, товар був поставлений в період дії Договору поставки № 4 від 29.01.2009 р. Факт поставки та прийняття товару з боку відповідача підтверджується наведеними видатковими накладними, які за умовами Договору є його невідємними частинами, з відмітками про отримання - підписом уповноваженої особи про отримання, скріпленим печаткою підприємства, яка діяла на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей довіреності на отримання товарно-матеріальних № 41 від 03.08.2009, № 29 від 01.07.2009, № б/н від 01.09.2009.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач листом (вих. № 02-3 від 02.03.2009) просив у відповідності з договором поставки № 4 від 29.01.2009 додатково здійснити відпуск ПММ з АЗС позивача та зазначив номери автомобілів, які будуть здійснювати заправку на АЗС; оплату гарантував, на що позивачем з його АЗС було відпущено ПВКФ „Санава” дизельне пальне. Відпуск пального здійснювався за видатковими накладними № РН-0000098 від 20.07.2009 та № РН-0000142 від 22.09.2009 по талонам відповідача.

Отже, відпуск товару на АЗС по талонам відповідача цілком відповідає змісту п. 3.1 Договору та характеру взаємовідносин сторін, повязаних з такими відношеннями, коли товар постачається на АЗС, а талони, в даному випадку, є підставою для заправки автомобілів відповідача та документами в підтвердження того, що ці автомобілі належать відповідачу та заправляються в рамках укладеного між сторонами договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Висновком судебно-економічної експертизи №1237/25/5199/24 по справі №7/264 від 30.09.2011 року, виконаним Донецьким науково-дослідницьким інститутом судових експертиз на підставі ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2011 року, встановлено, що в бухгалтерському обліку ПВКФ «Санава», за період з 29.01.2009р. по 30.09.2009р., значиться одержання від КП «УПМС»по 5 видатковим накладним (№ РН-0000044 від 02.03.2009р., № РН-0000065 від 30.04.2009р., № РН-0000106 від 15.07.2009р., № РН-ОООО110 від 27.07.2009р., № РН-ОООО153 від 28.09.2009р.) і 7 податковим накладним (№ 17 від 02.02.2009р., № 30 від 11.02.2009 р., № 63 від 20.04.2009р., № 81 від 25.05.2009р., № 89 від 12.06.2009р., № 121 від 06.08.2009р., № 132 від 07.09.2009р.) дизельного палива в кількості 34 185,68 літрів на суму 190 650,00грн.

Одержання дизельного палива по талонах на одержання ГСМ (видаткової накладної № РН - 0000110 від 20.07.09р. на суму 100000,00 грн. і видаткової накладної № РН- 0000142 від 22.09.09 р. на суму 125649,00 грн.) у бухгалтерському та податковому обліку ПВКФ «Санава»- не значиться.

Експертом документально обґрунтовано встановлено, що з 77 відряджень, здійснених автотранспортними засобами, що належать ПВКФ «Санава», на підставі путевих листів типової форми № 1 та №2, за період з 02.03.2009р. по 25.09.2009р., у день початку відрядження або заздалегідь, згідно із документами, наданими КП «УМПС», в 42 випадках (відрядженнях) дані автотранспортні засоби заправлялися безпосередньо на АЗС КП «УПМС»за «документами»(талонами (письмовими заявками).

Експертом встановлено, що в бухгалтерському обліку ПВКФ «Санава», за період з липня 2009 року по вересень 2009 року, значиться одержання від КП «УПМС»по 3 видатковим накладним (№ РН-0000106 від 15.07.2009р., № РН-0000110 від 27.07.2009р., № РН-0000153 від 28.09.2009р.) і 2 податковим накладним (№ 121 від 06.08.2009р., № 132 від 07.09.2009р.) дизельного палива в кількості 15 087,16 літрів на суму 90150, 00 грн.

Також, експертом встановлено, що за період з 29.01.2009р. по 30.09.2009р., по 12 податковим накладним, отриманим від КП «УПМС» (№ 17 від 02.02.2009р., № 30 від 11.02.2009 р., №46 від 02.03.09р., № 63 від 20.04.2009р., № 65 від 30.04.09р., № 81 від 25.05.2009 р., №89 від 12.06.2009р, № 106 від 15.07.09р., № 110 від 27.07.09р., № 121 від 06.08.2009 р., № 132 від 07.09.2009р., № 153 від 28.09.09р.), ПВКФ «Санава»відобразило в «Податкових Деклараціях по податку на додану вартість»податковий кредит на суму 190 650,00грн. в т.р. ПДВ 31 775,00грн.

Експертом встановлено, що за період з 29.01.2009р. по 30.09.2009р., КП «УПМС»у відповідності до Договору поставки № 4 від 29.01.2009р. реалізоване (поставлене, заправлене) ПВКФ «Санава»дизельне паливо в кількості 74 785,68л. на суму 416 299,00грн.

По платіжним доручення (без обліку реквізитів «призначення платежу») проведена оплата на суму 181150,00 грн.

У бухгалтерському обліку КП «УПМС»по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями й замовниками»по контрагенту ПВКФ «Санава» проведена оплата відображена по датам надходження, без прив»язки до рахунків або видаткових накладних, а також без обліку реквізитів «призначення платежу», що не відповідає вимогам Інструкції 291.

За результатами дослідження експерт дійшов висновку про те, що станом на 18.06.2010 р. заборгованість ПВКФ «Санава»перед КП «УПМС»за поставлене дизельне паливо за Договором поставки №4 від 29.01.2009 р. складає 235149,00 грн., що відповідає позовним вимогам КП «УПМС».

Згідно із ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Статтею 42 зазначеного кодексу, зокрема, передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Наданий суду експертний висновок №1237/25/5199/24 по справі №7/264 відповідає зазначеним вимогам процесуального закону та приймається судом у якості письмового доказу по даній справі.

Таким чином, враховуючи висновки судово-економічної експертизи №1237/25/5199/24 по справі №7/264 від 30.09.2011 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлені за Договором поставки №4 від 29.01.2009 року паливно-мастильні матеріали в сумі 235149 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Договору, за порушення строків оплати товару Покупець зобовязується заплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на п. 4.2. Договору, предявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, за період з 01.10.2009 по 29.03.2010 (за 179 днів), розрахунок пені здійснений з урахуванням часткових оплат. Відповідно до розрахунку, розмір пені становить 24006 грн.72 коп.

Таким чином, нарахування пені відповідає умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996., та суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 24006 грн. 72 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 28707 грн. 40 коп. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 7677 грн. 42 коп. за період жовтень 2009 р. жовтень 2010 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині, та вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 28707 грн. 46 коп. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 7677 грн. 42 коп.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010 р. у справі № 7/264 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава», м. Донецьк, залишається без задоволення.

Клопотання відповідача про витребування у Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Головного Управління МВС України в Донецькій області засвідченої копії висновку експертного дослідження №75 від 21.02.2011р., колегія суддів апеляційної інстанції залишила без задоволення з наступних мотивів.

Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиційне значення для господарського суду при вирішенні господарського спору має, зокрема, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

За відсутністю такого вироку витребування процесуальних документів кримінальної справи є недоцільним. Відповідач не надав суду даних про існування вироку у кримінальній справі по факту підроблення документів ПВКФ «Санава»та не клопотав про його витребування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та витрати, повязані з проведенням судово-економічної експертизи №1237/25/5199/24 по справі № 7/264, у розмірі 10969,92 грн., сплачені Колективним підприємством «УПМС», м. Макіївка, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 08.04.2011 року, покладаються на Приватну виробничо-комерційну фірму «Санава», м. Донецьк.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Санава», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010 р. у справі № 7/264- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010 р. у справі № 7/264- залишити без змін.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми „Санава” (вул. Щорса, 45, м. Донецьк, 83050, код ЄДРПОУ 13534186) на користь Колективного підприємства „УПМС” (вул. Титова, 6, м. Макіївка Донецької області, 86117, код ЄДРПОУ 23779888) витрати, повязані з проведенням судово-економічної експертизи по справі, у розмірі 10969,92 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяО.Є.Донець

Суддя Т.М.Колядко

Суддя О.А.Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

1.Відповідачу;

1. У справу,

1. ДАГС,

1. ГСДО