Рішення № 20746916, 10.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року справа № 5020-1566/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (61001, м. Харків, вул. Юр'ївська 17, ідентифікаційний код 30590731)

до Публічного акціонерного товариства «Фармація»(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 52-А, ідент. код 16515077)

про стягнення 153453,35грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 01/11-11 від 01.11.2011;

відповідача: ОСОБА_1. - юрисконсульт, довіреність № 10 від 12.07.2011.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармаком»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармація»про стягнення 154782,61 грн.

Ухвалою від 03.10.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 18.10.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, оголошувались перерви.

У ході розгляду справі відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що частково визнає суму заборгованості перед позивачем у сумі 109870,50 грн. відповідно до представлених накладних. Також відповідач зазначив, що сума 895,56 грн., нарахована позивачем за витратною накладною №РН-0004606 від 01.04.2011, не може бути заявлена до оплати, оскільки отримувачем товару за нею є інше підприємство (ТОВ РК «Крим-Фармація»), а не відповідач по даній справі. Крім того, відповідач вважає невірним розрахунок пені та збитків від інфляції, надав власний розрахунок означених сум. Враховуючи складний фінансовий стан підприємства, відповідач також просив надати йому розстрочку виконання судового рішення з листопада 2011 року по січень 2012 рік пропорційними сумами (арк.с. 53).

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, оголошувались перерви.

У судовому засіданні 10.01.2012 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, що відповідачем не був оплачений товар, поставлений за накладними: РН-0004552 від 12.08.2010; РН-0004559 від 12.08.2010; РН-0004570 від 12.08.2010; РН-0004558 від 13.08.2010; РН -0006521 від 01.10.2010; РН-0006522 від 01.10.2010; РН-0006786 від 06.10.2010; РН-0007709 від 22.10.2010; РН-0008999 від 12.11.2010; РН-0009000 від 12.11.2010; РН-0009002 від 12.11.2010; РН-0010413 від 03.12.2010; РН-0010414 від 03.12.2010; РН- 10867 від 10.12.2010; РН-0011459 від 17.12.2010; РН-0011937 від 23.12.2010; РН-0000489 від 14.01.2011; РН-0000900 від 21.01.2011; РН-0000901 від 21.01.2011; РН-0001519 від 03.02.2011; РН-0002072 від 11.02.2011; РН-0002368 від 18.02.2011; РН-0002410 від 18.02.2011; РН-0003124 від 04.03.2011; РН-0003132 від 04.03.2011.

Так, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за означеними накладними становить 133947,23 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11630,98 грн та інфляційні збитки в сумі 7875,14 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, уточнення (зменшення) позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав доповнення до відзиву, вказавши на те, що в судових засіданнях позивачем були представлені накладні на поставку товару: РН-0004552 від 12.08.2010 на суму 73903,80 грн.; РН-0004558 від 13.08.2010 на суму 3154,98 грн.; РН-0006521 ввід 01.10.2010 на суму 729,00 грн.; РН-0006522 від 01.10.2010 га суму 6762,30 грн.; РН-0006786 від 06.10.2010 на суму 297,36 грн.; РН-0007709 від 22.10.2010 на суму 5507,46 грн.; РН-0008999 від 12.11.2010 на суму 5222,69 грн.; РН -0009000від 12.11.2010 на суму 744,00 грн.; РН-0009002 від 12.11.2010 на 136,44 грн.; РН-0010867 від 10.12.2010 на суму 3040,55 грн.; РН-0011937 від 23.12.2010 на суму 300,00 грн.; РН-0002072 від 11.02.2011 на суму 220,80 грн.; РН-0002368 від 18.02.2011 на суму 7898,59 грн.; РН-0002410 від 18.02.2011 на суму 1454,16 грн.; РН-0003124 від 04.03.2011 на 8034,01 грн.; РН -0003132 від 04.03.2011 на суму 744,00 грн.

Всього на суму 118150,14 грн.

Враховуючи наявність у нього заборгованості за означеними накладними, а також те, що інші накладні, вказані позивачем, не представлено до матеріалів справи, відповідач запропонував власний розрахунок пені та інфляційних витрат, а саме пені на суму 7306,79 грн., інфляційних витрат 4797,53 грн. вказавши, що позивачем при здійсненні розрахунків не враховані умови пунктів 4.2-4.4 Договору. Крім того, відповідач зазначив, що ним, в рахунок виконання умов спірного договору було сплачено 22211,96 грн.

У судовому засіданні 10.01.2012 позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень до позову, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач просив позов задовольнити частково, з урахуванням даних викладених у відзиві та додатку до відзиву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Фармація»(покупець) укладений договір №298/49п (далі Договір) (арк.с. 44-46), згідно з умовами якого постачальник зобовязався передати у власність Покупцеві товар в асортименті, у кількості та за ціною, що визначається у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємною частиною цього договору.

Покупець зобовязався прийняти поставлений товар та сплатити його вартість в термін та в порядку, встановленому в Договорі (п. 1.2 Договору).

Розділом 4 Договору передбачений порядок розрахунків між сторонами, а саме: оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 4.1). Інформація про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару та його залишках надається Продавцю до 5 робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, у вигляді письмового звіту. (п. 4.2 Договору).

Розрахунок за товар, що постачається за даним договором здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати надання покупцем продавцю звіту на реалізований товар, придбаний за цим Договором (п. 4.3 Договору). В разі ненадання письмового звіту в строки, передбачені п. 4.2 Договору покупець зобовязаний сплатити продавцю вартість всього поставленого, але несплаченого товару до кінця місяця, в якому не був наданий письмовий звіт.

Згідно з пунктом 6.3 Договору у разі прострочення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю за кожний день прострочення пеню, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну прострочення від суми заборгованості. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання зобовязань за Договором і відшкодування шкоди, завданної невиконанням або неналежним виконанням зобовязань.

Відповідно до пункту 9.1 Договору, він набуває чинності з 31.12.2010 і до 31.12.2010.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, що передбачені Договором.

У виконання зобовязань за договором позивач поставляв товар, а відповідач приймав товар за витратними накладними.

В якості доказів поставки товару відповідачеві у виконання умов договору №298/49п позивач вказує наступні накладні: РН-0004552 від 12.08.2010; РН-0004559 від 12.08.2010, РН-0004570 від 12.08.2010, РН-0004558 від 13.08.2010, РН -0006521 від 01.10.2010; РН-0006522 від 01.10.2010, РН-0006786 від 06.10.2010, РН-0007709 від 22.10.2010, РН-0008999 від 12.11.2010, РН-0009000 від 12.11.2010, РН-0009002 від 12.11.2010, РН-0010413 від 03.12.2010, РН- 0010414 від 03.12.2010; РН- 10867 від 10.12.2010; РН-0011459 від 17.12.2010; РН-0011937 від 23.12.2010, РН-0000489 від 14.01.2011, РН-0000900 від 21.01.2011, РН-0000901 від 21.01.2011, РН-0001519 від 03.02.2011, РН-0002072 від 11.02.2011, РН-0002368 від 18.02.2011, РН-0002410 від 18.02.2011, РН-0003124 від 04.03.2011, РН-0003132 від 04.03.2011

Однак, відповідачем поставлений товар був оплачений неналежним чином та не в повному обсязі. Несплата суми заборгованості за поставлений товар за Договором і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 133947,23 грн, а також пені в сумі 11630,98 грн. та суми інфляційних витрат в розмірі 7875,14 грн.

Відповідач зазначив, що позивачем до матеріалів справи та для огляду в судових засіданнях були представлені наступні накладні на поставку товару:

РН-0004552 від 12.08.2010 на суму 73903,80 грн.

РН-0004558 від 13.08.2010 на суму 3154,98 грн.

РН-0006521 ввід 01.10.2010 на суму 729,00 грн.

РН-0006522 від 01.10.2010 на суму 6762,30 грн.

РН-0006786 від 06.10.2010 на суму 297,36 грн.

РН-0007709 від 22.10.2010 на суму 5507,46 грн.

РН-0008999 від 12.11.2010 на суму 5222,69 грн.

РН -0009000від 12.11.2010 на суму 744,00 грн.

РН-0009002 від 12.11.2010 на суму 136,44 грн.

РН-0010867 від 10.12.2010 на суму 3040,55 грн.

РН-0011937 від 23.12.2010 на суму 300,00 грн.

РН-0002072 від 11.02.2011 на суму 220,80 грн.

РН-0002368 від 18.02.2011 на суму 7898,59 грн.

РН-0002410 від 18.02.2011 на суму 1454,16 грн.

РН-0003124 від 04.03.2011 на суму 8034,01 грн.

РН -0003132 від 04.03.2011 на суму 744,00 грн.

Всього на суму 118150,14 грн.

Крім того, відповідачем у виконання умов Договору було погашено борг на суму 22211,96 грн.

В підтвердження часткового погашення заборгованості відповідачем представлено банківський реєстр платіжних документів (арк.с. 48-52) на загальну суму 26750,00 грн.

Вивчивши означений доказ, суд зазначає, що у графі «призначення платежу»відповідачем у платіжних документах №467, від 15.09.2010 на суму 500 грн., №488 від 16.09.2010 на суму 500,00 грн., №523 від 17.09.2010 на суму 500 грн. було зазначено: «за медтовар за накладною №РН-0004559 від 12.08.2010». В інших платіжних документах в графі «призначення платежу»вказано «за медтовар за договором №298/49 від 11.08.2010».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так приписами розділу 4 Договору зазначено, що розрахунок за товар за Договором здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати надання покупцем продавцю звіту про реалізований товар, придбаний за договором. В разі ненадання письмового звіту в строки, передбачені п. 4.2 Договору (до 5 робочого дня кожного місяця, наступного за завітним), покупець зобовязаний сплатити продавцю вартість всього поставленого, але несплаченого товару до кінця місяця, в якому не був наданий письмовий звіт.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Враховуючи, що відповідно до пункту 9.1, договір набуває чинності з 31 грудня 2010 року, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом даного спору можуть бути вимоги, заявлені позивачем лише в межах строку дії даного договору, тобто з 31.12.2010, а саме предметом вимог позивача можуть бути лише вимоги, які стосуються заборгованості за видатковими накладними РН-0000489 від 14.01.2011, РН-0000900 від 21.01.2011; РН-0000901 від 21.01.2011, РН-0001519 від 03.02.2011, РН-0002072 від 11.02.2011, РН-0002368 від 18.02.2011, РН-0002410 від 18.02.2011, РН-0003124 від 04.03.2011, РН-0003132 від 04.03.2011.

Видаткові накладні, складені до 31.12.2010 не містять посилань на номер та дату договору ( №298/49п від 11.08.2010), тому не можуть бути прийняті судом в якості доказів поставки товару саме в межах спірного Договору.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що видаткові накладні: РН-0000489 від 14.01.2011, РН-0000900 від 21.01.2011, РН-0000901 від 21.01.2011, РН-0001519 від 03.02.2011, на які позивач посилався в обґрунтування позовних вимог, позивачем не представлялись, копії означених накладних до матеріалів справи не долучалися, оригінали означених документів на огляд суду не надавались. Тому вимоги, засновані на вказаних накладних суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у ході розгляду справи було визнано заборгованість за накладними РН-0002072 від 11.02.2011 на суму 220,80 грн., РН-0002368 від 18.02.2011 на суму 7898,59 грн., РН-0002410 від 18.02.2011 на суму 1454,16 грн., РН-0003124 від 04.03.2011 на 8034,01 грн., РН -0003132 від 04.03.2011 на суму 744,00 грн. (товар за якими був отриманий після набрання чинності Договором з 31.12.2010), а всього 18351,56 грн.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи означене, суд вважає, що сума основного боргу за Договором №298/49п від 11.08.2010 в розмірі 18351,56 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд не може прийняти в якості оплати за видатковими накладними внесення відповідачем грошових коштів в загальній сумі 22211,96 грн., що відображено у банківському реєстрі платіжних документів, наданому відповідачем, враховуючи те, що матеріали справи не містять даних стосовно того, за якими видатковими накладними були здійснені означені платежі, з огляду на те, що в графі призначення платежу зазначено: «за медтовар за договором №298/49 від 11.08.2010»та не вказано інших даних (номеру та дати видаткових накладних).

За викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 18351,56 грн. за накладними РН-0002072 від 11.02.2011 на суму 220,80 грн., РН-0002368 від 18.02.2011 на суму 7898,59 грн., РН-0002410 від 18.02.2011 на суму 1454,16 грн., РН-0003124 від 04.03.2011 на 8034,01 грн., РН -0003132 від 04.03.2011 на суму 744,00 грн.

Факт визнання відповідачем заборгованості в більшому розмірі не має правового значення, виходячи із змісту частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 7875,14 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем визнано, що покупцем прострочено строк виконання зобовязання, щодо своєчасної та повної оплати товару.

Отже, нарахування інфляційних витрат суд вважає правомірним.

Враховуючи часткове задоволення судом вимог щодо сплати суми основного боргу, судом зроблений розрахунок інфляційних витрат, враховуючи наступні суми та періоди заборгованості за формулою:

Сума боргу*всі індексі інфляції за кожен розрахунковий місяць-сума боргу:100%= індекс інфляції.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)

31.03.2011 - 30.09.20111454.16

31.03.2011 - 30.09.2011220.80

31.03.2011 - 30.09.20117898.59

30.04.2011 - 30.09.2011744.00

30.04.2011 - 30.09.20118034.01

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

За розрахунками суду загальній розмір інфляційних витрат 86,17 грн.

Враховуючі зазначене, сума інфляційних витрат у розмірі 86,17 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 11630,98 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6.3 Договору у разів прострочення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю за кожний день прострочення пеню, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну прострочення від суми заборгованості. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання зобовязань за Договором і відшкодування шкоди, завданної невиконанням або неналежним виконанням зобовязань.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи часткове стягнення суми основного боргу, а також враховуючи положення розділу пункту 4 договору стосовно періоду оплату товару, судом зроблений власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1454.1601.04.2011 - 30.09.20111837.7500 %0.042 %*113.01

220.8001.04.2011 - 30.09.20111837.7500 %0.042 %*17.16

7898.5901.04.2011 - 30.09.20111837.7500 %0.042 %*613.82

744.0001.05.2011 - 30.09.20111537.7500 %0.042 %*48.34

8034.0101.05.2011 - 30.09.20111537.7500 %0.042 %*521.99

Загальний розмір пені за договором складає 1314,32 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 18351,56 грн., інфляційні витрати 86,17 грн., пеня 1314,32 грн., а всього 19752,05 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація»(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 52-А, ідент. код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (61001, м. Харків, вул. Юр'ївська 17, ідентифікаційний код 30590731) суму основного боргу у розмірі 18351,56 грн, інфляційні витрати 86,17 грн., пеня 1314,32 грн., а всього 19752,05 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація»(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 52-А, ідент. код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (61001, м. Харків, вул. Юр'ївська 17, ідентифікаційний код 30590731) витрати на оплату державного мита у розмірі 197,49 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 30,37 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя підписО.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 11.01.2012.