Рішення № 20746860, 20.12.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011 р.Справа №18/3053/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро", с.Піщане, Решетилівський р-н, Полтавська область,36000

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (поштова адреса); місце проживання: АДРЕСА_2

про Стягнення грошових коштів в сумі 144 809,20 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Рішення приймається після перерви, оголошеної на підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 15.12.2011 року до 20.12.2011 року на 09 год. 40 хв.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 144 809,20 грн. заборгованості за договором поставки №140 від 22.09.2010 року, в т.ч. 87000,00 грн. основного боргу, 7 189,03 грн. пені, 4649,00 грн. інфляційних, 2471,17 грн. 3% річних, 43500,00 грн. штрафу.

20.12.2011 року позивач надав суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі та повідомив суд про часткову сплату відповідачем боргу в сумі 21250,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №4116 від 12.12.2011 року на суму 15000,00 грн., №4140 від 13.12.2011 року на суму 6 250,00 грн., та просить суд припинити провадження в цій частині позову, в іншій частині вимог наполягає на їх задоволенні в повному обсязі. Суд клопотання позивача задовольнив.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Відповідач належним чином повідомлений про час і дату проведення судового засідання (розписка в мат. справи).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив що:

між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (Постачальник, позивач ) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( Покупець, відповідач) укладено договір поставки №140 від 22.09.2010 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався передати у власність, а Покупець зобов'язувався прийняти й оплатити фізично і морально застарілі будівельні матеріали, що залишилися після розібрання ферми в селі Шкурупії Решетилівського району, Полтавської області, надалі товар, на умовах даного договору (арк. справи 9).

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань позивач 16.11.2010 р. поставив відповідачу товар (бувші у використанні будівельні матеріали), що підтверджується видатковою накладною: № БАБА0004726 від 16.11.2010 p. на суму 100 000,00 грн., яка підписана сторонами та свідчить про отримання ним товару.

Умовами договору (П. 4.1. Договору) передбачено, що Покупець оплачує товар шляхом внесення коштів готівкою в касу підприємства на наступних умовах: 10 000 (десять тисяч) грн. попередньої оплати Покупець вносить до 30.11.2010 року, залишок суми Покупець вносить протягом 5-ти календарних днів з дня поставки кожної партії будівельних матеріалів.

Також пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку поставки Покупцю товару без попередньої оплати, Покупець зобов'язується здійснити оплату протягом трьох календарних днів з дати поставки, яка підтверджується відповідними накладними.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 13000,00 гривень після його поставки, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №3697 від 21.12.2010 року на суму 5000,00 гривень, № 291 від 03.02.2011 року на суму - 3000,00 гривень, №918 від 12.04.2011 року на суму 5000,00 гривень. Решта поставленого товару відповідачем оплачена не була, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 87000,00 грн.

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 30.11.2010 року ( арк. справи 11 ), за яким сума боргу відповідача на той час становила 100 000,00 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірною накладною та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Позивачем було подано суду клопотання в якому він повідомив суд про часткову сплату відповідачем основного боргу в сумі 21250,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №4116 від 12.12.2011 року на суму 15000,00 грн., №4140 від 13.12.2011 року на суму 6 250,00 грн.

Отже, на підставі вище викладеного, провадження частині стягнення 21250,00 гривень основного боргу суд припиняє, а в частині стягнення 65750,00 гривень основного боргу задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6.3. договору сторони встановили, що за не оплату чи не своєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу за порушення умов договору щодо вчасного розрахунку за товар пеню за період з 20.11.2010 року по 20.05.2011 року у розмірі 7 189,03 грн.

Також п. 6.5. Договору сторони передбачили штраф за прострочення Покупцем оплати товару на строк до 3-х календарних днів у розмірі 50% від суми заборгованості.

На підставі вище викладеного позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 43 500,00 гривень.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання неустойки. Умови спірного договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобовязання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 43 500,00 гривень суд задовольняє повністю.

Судом приймається до уваги правова позиція Вищого господарського суду України з даного питання викладена зокрема в постановах №5/72 від 04.02.2010 року та №14/197 від 14.10.2010 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 4649,00 грн. інфляційних та 2471,17 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75, п.11 ст. 80, 82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 21250,00 гривень основного боргу провадження припинити.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (поштова адреса: вул. М. Бірюзова,43 а, м. Полтава, 36007; місцезнаходження: с. Піщане, Решетилівський р-н, Полтавська область,36000, р/р 2600230115649 в Старокиївському відділенні ПАТ "Промінвестбанк" м. Києва, МФО 300012, код ЄДРПОУ 30152327) 65 750,00 гривень основного боргу, 7 189,03 гривень - пені, 4649,00 гривень - інфляційних, 2471,17 гривень 3% річних, 43 500,00 гривень штрафу, 1448,09 гривень державного мита, 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяТимощенко О.М.