Рішення № 20745753, 10.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12 Справа № 8/206/2011

За позовом Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області,

до Алчевської автомобільної школи Луганського обласного комітету Товариства сприяння обороні України, м. Луганськ, -

про стягнення 12100 грн. 53 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Чорній І.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт, - довіреність №1282 від 26.07.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за період з 06.12.10 року по 01.11.11 року за спожиту теплову енергію у сумі 10283,28 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1817,25 грн., нарахованих ним з посилання на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №92/1, укладеного між сторонами 04.10.03 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19.12.11 року до 10.01.12 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не зявився, але надав відзив на позовну заяву про повне визнання позову (вих. № б/н від 10.01.12 року).

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги факт повного визнання позову відповідачем, обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43,75 та 78 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

04.11.03 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №92/1 на поставку теплової енергії, відповідно до якого постачальник бере на себе зобовязання подавати споживачеві теплову енергію належної якості та в необхідних розрахункових та договірних обсягах (п.1.1).

Згідно п.2.1 договору теплова енергія продається споживачу у обсягах, визначених згідно додатку №1, а саме: для опалення площі 629м2 за ціною 3,95 грн. 1 м2.

Споживач має право оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 10-денний термін від дня отримання (п.3.2.8).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п.5.1).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі відповідно до затверджених тарифів (п.6.1), у разі відсутності приладу обліку за ціною 3,95 грн. за 1 м2 опалюваної площі (п.6.1.2).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).

У разі несвоєчасного здійснення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 0,5% суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, але не більше 2-х облікових ставок НБУ (п.7.2.3).

Договір набирає чинності з дня його укладення та діє до 15.04.04 року (п.10.1); він вважається щороку продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання (п.10.3) (а.с.6-9;10).

Позивач стверджує, що він у період з 06.12.10 року по 01.11.11 року відпустив споживачеві теплову енергію на загальну суму 21983,28 грн., яку споживач оплатив частково на суму 11700,00 грн., що підтверджується наданими до справи: розрахунком суми боргу (а.с.14) та актом №372 взаємозвірки стану розрахунків за вищезгаданим договором на 09.12.11 року.

У звязку з несплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 10283,28 грн., позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року нарахував інфляційні нарахування у сумі 1817,25 грн. (а.с.14), - а разом 12100,53 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній визнав позов повністю.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.3.1 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобовязання за договором №29/1 від 01.04.09 року у сумі 4330,41 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення пені, що є його правом.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у повному обсязі покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати судового збору.

Так, згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" за подання до господарського суду позову майнового характеру на користь державного бюджету підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% вартості позову, але не менше 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.11 року (1411,50 грн.), та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати (56460,00 грн.).

Оскільки сума позову по даній справі становить 12100,53 грн., судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1411,50 грн. (941,00 грн. х 1,5), - позивач же на підставі платіжного доручення №4503 від 24.11.11 року сплатив 1477,50 грн., - тобто сума надмірної сплати становить 66,00 грн. (1477,50 грн. 1411,50 грн.), яка підлягає поверненню на користь позивача з державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Алчевської автомобільної школи Луганського обласного комітету Товариства сприяння обороні України, ідентифікаційний код 02723719, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Горького, 35А Луганської області, - на користь Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", ідентифікаційний код 02132266, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 126, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 10283 (десять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 28 коп., інфляційні нарахування у сумі 1817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн. 25 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з державного бюджету України на користь Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", ідентифікаційний код 02132266, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 126, - надмірно сплачений судовий збір у сумі 66 (шістдесят шість) грн. 00 коп.

Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.01.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 січня 2012 року.

Суддя А.П.Середа