Рішення № 20744601, 10.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

10.01.2012Справа №5002-19/5309-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково технічне підприємство «Бурова техніка» (пров.Лабораторний, 1, м.Київ, Україна, 01133; ідентифікаційний код 31174865)

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр.Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, м.Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 00153117)

про стягнення 1026196,34 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 01.12.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2 ю/к 1 категорії, дов. № 11/45 від 03.01.2012 р.

Суть спору: позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Науково технічне підприємство «Бурова техніка» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача за Договором № 891 від 03.11.2008 р. щодо поставки: Деемульгатор ПМ м.А, сульфазол технічний ТУ У 16466048 (еквівалент Сульфанол Німеччина) суму основного боргу у розмірі 14400,00 грн., індекс інфляції у розмірі 3415,68 грн., 3% річних у розмірі 1201,32 грн., а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві, у звязку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та усного клопотання представників сторін, вони давала пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представникам сторін розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково технічне підприємство «Бурова техніка» (Постачальник) укладено Договір поставки № 891, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобовязується передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар у відповідності до наступної специфікації: Деємульгатор ПМ м.А вартістю 27000,00 грн. та Сульфанол технічний ТУ У 16466048 030-2000 (еквівалент Сульфанол Німеччина) вартістю 21000,00 грн., а Покупець зобовязується прийняти цей товар та полатити його на умовах, визначених даним Договором (а.с.10-13).

Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник проводить постачання товару на умовах DDP, База ПТОіК, АР Крим, Сакський район, селище Каменоломня, вул.Київська № 7 (у відповідності з термінами правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.). Транспортні витрати з постачання товару у місце призначення включені у вартість товару.

Згідно п.4.1-4.2 Договору сума Догвоору складає 57600,00 грн., у тому числі ПДВ 9600,00 грн. Дана ціна товару є звичайною. Оплата партії товару здійснюється на умовах передплати у розмірі 75% від вартості заявленої партії товару на протязі 15 банківських днів з дня отримання рахунку постачальника. Кінцевий розрахунок у розмірі 25% за заявлену партію товару проводиться на протязі 20 банківських днів після поставки товару та підписання сторонами Акта приймання передачі.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків до повного виконання зобовязань.

Платіжним дорученням від 01.12.208 р. на суму 43200,00 грн. підтверджується передплата відповідачем за Договором поставки № 891 від 03.11.2008 р. (а.с.14).

Видатковою накладною № 00073 від 18.12.2008 р. підтверджується факт поставки обумовленої сторонами Договору продукції на загальну суму 57600,00 грн. (а.с.15). Дану обставину не заперечував й відповідач.

Крім того, у матеріалах справи наявна довіреність ЯНМ № 361471/335 від 18.12.2008 р., якою підтверджується факт отримання обумовленого умовами Договору поставки товару (а.с.19).

Однак, відповідач кінцевий розрахунок у розмірі 25% за отриману партію товару у відповідності до п.4.2 Договору поставки не здійснив, у звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4.1-4.2 Договору сума Догвоору складає 57600,00 грн., у тому числі ПДВ 9600,00 грн. Дана ціна товару є звичайною. Оплата партії товару здійснюється на умовах передплати у розмірі 75% від вартості заявленої партії товару на протязі 15 банківських днів з дня отримання рахунку постачальника. Кінцевий розрахунок у розмірі 25% за заявлену партію товару проводиться на протязі 20 банківських днів після поставки товару та підписання сторонами Акта приймання передачі.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків до повного виконання зобовязань.

Платіжним дорученням від 01.12.208 р. на суму 43200,00 грн. підтверджується передплата відповідачем за Договором поставки № 891 від 03.11.2008 р. (а.с.14).

Видатковою накладною № 00073 від 18.12.2008 р. підтверджується факт поставки обумовленої сторонами Договору продукції на загальну суму 57600,00 грн. (а.с.15). Дану обставину не заперечував й відповідач.

Крім того, у матеріалах справи наявна довіреність ЯНМ № 361471/335 від 18.12.2008 р., якою підтверджується факт отримання обумовленого умовами Договору поставки товару (а.с.19).

Суд не приймає доводи представника відповідача, що строк кінцевого розрахунку не наступив, оскільки відповідач отримав товар, але від його оплати ухилився у звязку з тим, акт приймання передачі товару не підписаний сторонами, оскільки підписання акту приймання передачі продукції є підтвердженням фактичного отримання товару. Але підтвердженням фактичного отримання товару є також і накладна та довіреність на отримання товару. Тобто товар відповідачем отриманий, що він і підтвердив у судовому засіданні.

Таким чином, позов в частині кінцевого розрахунку у розмірі 25% за отриману партію товару у відповідності до п.4.2 Договору поставки за Договором № 891 від 03.11.2008 р. щодо поставки: Деемульгатор ПМ м.А, сульфазол технічний ТУ У 16466048 (еквівалент Сульфанол Німеччина) у розмірі 14400,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються документально, а тому підлягають задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 14400,00 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних у розмірі 1201,32 грн., індекс інфляції у розмірі 3415,68 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача за Договором № 891 від 03.11.2008 р. щодо поставки: Деемульгатор ПМ м.А, сульфазол технічний ТУ У 16466048 (еквівалент Сульфанол Німеччина) суму основного боргу у розмірі 14400,00 грн., індекс інфляції у розмірі 3415,68 грн., 3% річних у розмірі 1201,32 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обовязком.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково технічне підприємство «Бурова техніка» (пров.Лабораторний, 1, м.Київ, Україна, 01133; ідентифікаційний код 31174865) за Договором № 891 від 03.11.2008 р. щодо поставки: Деемульгатор ПМ м.А, сульфазол технічний ТУ У 16466048 (еквівалент Сульфанол Німеччина) суму основного боргу у розмірі 14400,00 грн., індекс інфляції у розмірі 3415,68 грн., 3% річних у розмірі 1201,32 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1411,50 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 12.01.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.