Постанова № 20737970, 30.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року м.Полтава Справа № 2а-1670/8425/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представника відповідача - Тищенко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтавідо Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтавіпро відшкодування витрат, -

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2011 року позивач Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтавізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтавіпро відшкодування сум, понесених у вересні 2011 року на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та щомісячної державної адресної допомоги особам, які отримають пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальному розмірі 57324,87 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд вважає за можливим розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 128 кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженнями та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Згідно вимог статті 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Пункт 1 частини 1 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає, що пенсійним страхуванням передбачено надання соціальних послуг та матеріального забезпечення, а саме: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Пунктом 4 частини 1 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено надання соціальних послуг та матеріального забезпечення, а саме: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадків на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно частини 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Відповідно до статті 5 даної Угоди Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає пенсійне забезпечення.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що призначення та виплата пенсій в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду.

Положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника, з 01 квітня 2001 року, що також підтверджується статтею 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності".

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі -Порядок) визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між ФССНВ та страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодувань, понесених ним витрат.

Пунктом 5 Порядку відшкодування фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, затвердженого постановою правління ПФ України та ФССНВ України № 5-4/4 від 04 березня 2003 року "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" встановлено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань проводять з відділеннями виконавчої дирекції ФССНВ України в районах звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначаюсь загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду і головним управлінням виконавчої дирекції Фонду, які узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. При цьому рішення про включення до відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, що виплачуються у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням органами Пенсійного фонду, приймається відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань у місті (пункт 5 Порядку № 5-4/4) та визначаєтеся загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню на централізованому рівні.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Інструкцією "Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціалісте страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату" від 20 квітня 2001 року № 10 встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду повинні приймати до відшкодування документи на техпрацівників, які потерпіли "на виробництві до 01 квітня 2001 року та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що чинне законодавство покладає обов'язок на відповідача з проведення відшкодування УПФ Київського району в м. Полтаві сум витрат на виплату особам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 150,00 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення адресної допомоги, суд зазначає наступне.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державна адресна допомога, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265, не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Також відсутня щомісячна державна допомога серед переліку виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, згідно пункту 4 Порядку.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Разом з тим, виходячи із пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві про стягнення боргу на виплату щомісячної державної адресної допомоги в сумі 57 174, 87 грн. - необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги межі позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову та стягнення на користь позивача суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_3 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої за вересень 2011 року в сумі 150,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві про відшкодування витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Полтаві (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9, код ЄДРПОУ 25940885, МФО 831019, р/р 371731656044301 УДК в Полтавській області) на користь Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві (36000, м. Полтава, вул. Червоноармійська, 3, кім.705, р/р 25605303299 в філії Полтавського облуправління ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 225529729) суму витрат, пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_3 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництва або професійного захворювання в розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2011 року.

Суддя А.О. Чеснокова