Рішення № 20733359, 14.12.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-2093-11

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого Кривошеєва Д.А.

При секретарі Бородавка Н.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, про розірвання договору, припинення нарахування процентів,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ з позивом до ОСОБА_1, і просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № KTT2AN91000213 від 17 жовтня 2007 року у розмірі 10154,69 доларів США.

У ході судового розгляду справи позивач уточнивши позовні вимоги звернувся у Словянський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № KTT2AN91000213 від 17 жовтня 2007 року у розмірі 80831,33 гривень.

ОСОБА_1. звернувся у Словянський міськрайонний суд з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, і просить: розірвати кредитний договір № KTT2AN91000213 від 17 жовтня 2007 року, укладений між ним та позивачем, припинивши нарахування відсотків за користування кредитом, та інших санкцій з моменту розірвання договору, а стягнення заборгованості по договору провести у грошовій національній одиниці України гривні, у розмірі 80831,33 гривень.

Ухвалою суду від 14 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобовязання позивача отримати заборгованість по кредитному договору у національній валюті України гривні залишено без розгляду.

Представник позивача обґрунтовує заявлені позивні вимоги тим, що: 17 жовтня 2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KTT2AN91000213, згідно якого відповідачу був надано кредит у розмірі 14683,42 доларів США, з кінцевим строком повернення кредиту 16 жовтня 2014 року. Відповідно даного договору відповідач зобовязувався щомісячно погашати кредит, а також сплачувати проценти за користування кредитом. Свої обовязки, по кредитному договору, відповідач не виконує і станом на 7 квітня 2011 року заборгованість складає: по кредиту 7228,47 доларів США, проценти за користування кредитом 1799,75 доларів США, комісія за користування кредитом 278,10 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 848,37 доларів США, а всього 10154,69 доларів США що за курсом валют встановлених Національним Банком України становить 80831,33 гривень. У звязку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по вказаному кредитному договору у розмірі 80831,33 гривень, також судові витрати у розмірі 928,31 гривень.

Вимоги зустрічного позову представник позивача не визнав, просив відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову за їх безпідставністю.

Відповідач позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»визнав повності і у ході судового розгляду справи показав, що 17 жовтня 2007 року між ним і позивачем укладено кредитний договір № KTT2AN91000213, згідно якого він отримав кредит у розмірі 14683,42 доларів США, з кінцевим строком повернення 16 жовтня 2014 року. Станом на 7 квітня 2011 року у звязку з невиконанням ним взятих на себе кредитних зобовязань виникла заборгованість на загальну суму 80831,33 гривень у вказану суму він згоден сплатити на користь позивача.

Вимоги зустрічного позову відповідач обґрунтовує тим, що: у звязку з погіршенням економічної ситуації в Україні, значно виріс курс долара США відносно гривні, на теперішній час значно погіршилось його майнове становище, так як у звязку із кризою він припинив займатись підприємницькою діяльністю, а крім того його дружина захворіла і стала інвалідом 3-ї групи. Якби він міг передбачити зазначені зміни обставин він би не вкладав з позивачем даний кредитний договір, або вклав би його на інших умовах. Він неодноразово звертався до позивача з вимогою розірвати укладений між ними кредитний договір, однак позивач йому відмовляє. Вважає, що викладені ним обставини є підставою для розірвання спірного кредитного договору.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»визнала повності і не заперечувала проти їх задоволення, а також просила задовольнити вимоги зустрічного позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, про розірвання договору задоволенню не пілягає.

Так у ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

17 жовтня 2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KTT2AN91000213 у розмірі 14683,42 доларів США, з кінцевим строком повернення кредиту 16 жовтня 2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,08% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту.

Виконуючи свої зобовязання по кредитному договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 14683,42 доларів США для на споживчі цілі - придбання автомобілю.

Кредитний договір укладено у письмовій формі в установленому порядку, підписані уповноваженими на це посадовими особами ПАТ КБ «Приватбанк»та особисто відповідачем, зміст правочина не суперечить вимогам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст. 629 ЦК України ці договори є обовязковими для виконання.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

В звязку з невиконанням зобовязання по кредиту заборгованість ОСОБА_1, перед банком по кредитному договору станом на 7 квітня 2011 року складає: по кредиту 7228,47 доларів США, проценти за користування кредитом 1799,75 доларів США, комісія за користування кредитом 278,10 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 848,37 доларів США, а всього 10154,69 доларів США, що за курсом 7,96 гривень до 1 долару США, відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/189 від 23 травня 2011 року складає 80831,33 гривень.

Відповідно вимог ст. 61 ЦПК України слідує, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином суд вважає встановленим, і вказані обставини не оспорювалась сторонами, що: ОСОБА_1 належним чином не виконуючи зобовязання взяті на себе по кредитному договору № KTT2AN91000213 від 17 жовтня 2007 року має заборгованість перед позивачем у загальній сумі 80831,33 гривень.

Виходячи з викладеного суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи і підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по вказаному кредитному договору у загальній сумі 80831,33 гривень.

Крім того, у ході судового розгляду справи також було встановлено, що:

ОСОБА_1 припинив займатись підприємницькою діяльністю, з 17 січня 2011 року займає посаду майстра виробничої ділянки ПАО «Донецькобленерго»Краматорські ЕМ, його дохід за період з січня по червень 2011 року становить 18139,69 гривень.

Дружина відповідача ОСОБА_4 з 20 червня 2011 року являється інвалідом 3-ї групи.

19 березня 2010 року ОСОБА_1 звертався до позивача з заявою про розірвання укладеного між ними кредитного договору, однак позивач не годився на його розірвання.

При вирішені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Пунктом 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під

час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. Про роз'яснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йдеться і в статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з пункту 2.2 укладеного між сторонами кредитного договору банком зазначені вимоги законодавства були виконані, а позичальник взяв на себе обовязок нести усі валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, яким сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторні, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що наведені позивачем підстави, а саме: зміна курсу долара у відношенні до національної валюти, зменшення прибутку у звязку з припиненням підприємницької діяльності, хвороба дружини тощо, не є тією зміною істотних обставин, які б надавали суду можливість розірвати, укладений між сторонами договір, при відсутності на це згоди однієї із сторін за договором банку.

Взявши на себе обовязки за кредитним договором, за яким отримана у борг іноземна валюта, позивач як підприємець повинен був враховувати певний ризик підприємницької діяльності, яку він здійснює, можливість зміни курсу іноземної валюти до української гривні тощо.

Статтею 60 ЦПК України, визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вимагаючи розірвання кредитного договору в звязку із істотню зміною обставин, відповідач, не довів, зокрема, своєї впевненості у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Крім того відповідачем також не доведено, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з викладеного оскільки обставин, за яких спірний кредитний договір підлягає розірванню, судом не встановлено, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, про розірвання кредитного договору, та припинення нарахування процентів необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-527, 554, 611, 629, 651-653, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Словянськ, Донецької області, проживаючого АДРЕСА_1, на користь Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, розрахунковий рахунок 29098829003111 (для стягнення заборгованості); розрахунковий рахунок 64993919400001 (для стягнення судових витрат), в обласному управлінні Національного банку України м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору № KTT2AN91000213 від 17 жовтня 2007 року у розмірі 80831,33 гривень, а також судові витрати у розмірі 928,31 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, про розірвання договору, та припинення нарахування процентів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Словянський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

Кривошеєв Д.А.