ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" грудня 2011 р. Справа № 5019/2677/11
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільське автотранспортне підприємство"
до відповідача <Текст >Товариство з обмеженою відповідальністю "Томашгородський кар'єр "Розовий" <Текст >
про стягнення 54 265 грн. 80 коп.
Суддя Качур А.М.
Представники:
Від позивача : ОСОБА_1 довіреність №б/н від 23.11.2011р.
Від відповідача : не з'явився;
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Костопільське автотранспортне підприємство”звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю “Томашгородський карєр “Розовий”про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 54 265 грн. 80 коп., з яких 29760,00грн. сума основного боргу, 24282,00грн. штраф за несвоєчасне виконання зобов'язання, 199,58грн. 3% річних та 24,22грн. інфляційних втрат.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3301303469096.
Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При винесенні рішення суд
ВСТАНОВИВ
29 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Томашгородський карєр “Розовий”(надалі Замовник-Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Костопільське автотранспортне підприємство”(надалі Виконавець-Позивач) було укладено договір про надання послуг по навантаженню різних вантажів Замовника, а також виконання інших робіт (підгортання, планування і т.д. ).
Відповідно до п.2.1. Договору навантаження вантажів та виконання інших робіт виконується виконавцем на підставі заявок, що подає Замовник. Заявка повинна мати повну інформацію про вантаж, час і місце навантаження.
Відповідно до п.3.1. Договору розрахунки за навантаження проводяться в годинах по 150 грн. за 1 годину роботи.
Відповідно до п.3.2. Договору розрахунки між виконавцем та замовником здійснюються в українських гривнях в безготівковому порядку протягом 5-х банківських днів на підставі оформлених документів і виставленого виконавцем рахунку.
Позивач виконав передбачені умовами Договору зобовязання що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000147 від 15 серпня 2011 року на суму 10500,00 грн.; № ОУ-0000152 від 31 серпня 2011 року на суму 14400,00 грн.; № ОУ-0000153 на суму 1260,00 грн. ;№ ОУ-0000161 на суму 3600,00 грн., що в загальній сумі становить 29760,00 грн..
27.09.2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 23 вересня 20011 року., в якій позивач просить погасити заборгованість. Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідач доказів виконання умов договору в частині розрахунку за надані послуги не надав, а отже за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 29760,00 грн.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.4.1. Договору, сторони у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязань по цьому договору несуть взаємну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п.4.2. Договору, за порушення строків розрахунку замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 1% від суми простроченого платежу на користь виконавця за кожен день прострочки.
Позивачем на суму боргу в період з 22.08.2011 року по 23.09.2011 року нараховано відповідачу штраф в розмірі 24282,00грн.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.
Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, в ст.549 ЦК України надається визначення штрафу та пені як різновидів неустойки.
Кваліфікуючими ознаками штрафу є:
а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).
б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:
а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;
б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення
З урахуванням викладеного, суд вбачає, що п.4.2. Договору строни визначили відповідальність за порушення строків виконаня грошового зобов'язання, що визначається відсотковим та тривачючим (нарахування за кожен день) характером.
Тобто, за своєю природою, відповідальність встановлена п.4.2. Договору (за порушення строків розрахунку замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 1% від суми простроченого платежу на користь виконавця за кожен день прострочки), є неустойкою у формі пені.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання по Договору, та на суму боргу за період з 23.08.2011р. по 23.11.2011р. нараховано пеню в сумі 1031,15 грн.
Відповідно до ст.625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму боргу нараховано 3% річних в розмірі 199,58грн. та інфляційні втрати в розмірі 24,22грн. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29760,00 грн. основного боргу, пені в сумі 1031,15 грн., 3% річних в сумі 199,58 грн. та інфляційних витрат в сумі 24,22 грн.. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви на сторін пропорційно заявленим вимогам..
Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Томашгородський карєр “Розовий” (34240, Рівненська область, Рокитнівський р-н., смт.Томашгород, вул. Заводська 1, код ЄДРПОУ 04991074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Костопільське автотранспортне підприємство”(35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул.Рівненська, 107, код ЄДРПОУ 36643275) 29760,00 грн. основного боргу, пені в сумі 1031,15 грн., 3% річних в сумі 199,58 грн., інфляційних витрат в сумі 24,22 грн. та 806,67грн. судового збору за подання позовної заяви.
3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 23250,85грн. штрафу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Качур А.М.
підписано <Дата >
Судове рішення № 20732698, Господарський суд Рівненської області було прийнято 27.12.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5019/2677/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: